Спеціально для Крим.Реалії
Уявний експеримент Ервіна Шредінгера, відомий під назвою «Кіт Шредінгера», який став популярним завдяки гіківському американському ситкому «Теорія великого вибуху», прекрасно підходить для опису кримської проблеми. Там був кіт, який, з точки зору квантової механіки, перебував одночасно в живому і мертвому стані, тут – острів, який до закінчення «експерименту» є для Росії і своїм, і чужим.
Крим свій, коли не потрібно персонально відповідати за його анексію, але різко стає чужим, коли, наприклад, мова заходить про те, щоб розмістити тут свої активи, відкрити офіційну мережу філій власної компанії.
Виходить, приналежність республіки конкретизується, виходячи з суто прагматичних міркувань у кожен конкретний момент часу.
Ось у суботу, 16 квітня, закінчився Ялтинський міжнародний економічний форум, організований російським урядом Криму та адміністрацією Володимира Путіна. Захід став черговим доказом глибинного протистояння між свідомістю російської державної еліти і суворою дійсністю.
Пацієнт швидше мертвий
Зрозуміло, що головною метою Ялтинського форуму було інформаційне вкидання. Його аудиторія – не Росія, Україна чи Крим, а європейські країни, колективний Захід. Організатори плювати хотіли на республіку, адже на саму суть цієї економічної тусовки ніхто не звертав уваги.
Російські ЗМІ тиражували інформацію про присутність на форумі європейських парламентаріїв, подаючи це як доказ зсуву в блокадному тренді, нехай і невеликого. Адекватні медіа критикували одіозних європейських політиків, які приїхали в Ялту. Як завжди, вийшов досить гучний конфлікт.
Але куди цікавіше, як мені здається, зовсім не розбір біографій безпринципного європейського планктону, а аналіз того, що відбувалось на форумі. Він же був присвячений економічному майбутньому Криму – а про це говорили зовсім небагато.
Безглузді вливання в дотаційну республіку під санкціями – так, дійсно здоровий економічний підхід
Тільки третина секцій (усього за напрямками їх було 15) безпосередньо стосувались питань розвитку півострова (в тому плані, що припускали презентацію стратегічних проектів). Центральна тема виступу влади – це розвиток ЖКГ на гроші російських платників податків. Безглузді вливання в дотаційну республіку під санкціями – так, дійсно здоровий економічний підхід.
Інші секції будували хитро: могло йтись про обговорення досвіду роботи якогось регіону або про російську політику в певній сфері в цілому, а під час розмови згадували і Крим. Чого тільки варті назви деяких секцій: «Людський потенціал. Роль сучасних HR-технологій у соціально-економічному розвитку Росії» або «Стратегія несировинного бізнесу 2016 року: виживання чи розвиток?». До речі, опис останньої починався так: «В умовах затяжного, запаморочливо-красивого падіння цін на нафту...».
Програма ніби як стосувалась Криму, але в практичній площині, крім ФЦП, говорити майже не було про що. Загалом, це був той ще форум. Думаю, самі учасники сприйняли його як повинність – здачу річного звіту у вигляді огляду виступів колективів державної самодіяльності.
Вірніше, державної самовпевненості.
Однак що ж це за гучний форум без реальних результатів? Якщо в цілях заходу прописано, що він має успішно реалізувати економічний потенціал Криму як суб'єкта Російської Федерації, то мають бути зроблені якісь практичні кроки.
До звичайного дурисвітства з економічною статистикою вдаватись не стали. Все ж організацією заходу займався апарат Володимира Володимировича, а філологи (не юристами ж вважати колишніх іноземних розвідників) належать до цифр із особливим трепетом.
Радмін російського Криму і Кабмін невизнаної республіки Абхазія підписали угоду про торговельно-економічну, гуманітарну і (увага!) науково-технічну співпрацю
Вийти з ситуації вирішили за допомогою гумору: 15 квітня Радмін російського Криму і Кабмін невизнаної республіки Абхазія підписали угоду про торговельно-економічну, гуманітарну і (увага!) науково-технічну співпрацю.
Також були укладені низка угод про співпрацю регіонального порядку (Москва, Орловська область). З конкретних грошових підписань засвітився проект розвитку Сімферопольського аеропорту, але нічого нового в цьому немає: його вже два роки розширюють як єдиний стабільний транспортний вузол на півострові.
Мало не в ранг сенсації звели будівництво компанією КСК кількох будинків у Ялті та Алушті. Чи то влада вирішила прорекламувати цю кримську фірму, чи то остаточно визнала, що російський бізнес вкладати свої гроші у півострів не хоче. Начебто без форуму не обійшлось би. Видно, ці будівельні проекти вже запустили, але вирішили внести їх у тіло заходу, бо на безриб'ї і рак риба.
Не тягне навіть на економіку Шредінгера. Її немає і в помині.
Символічно, що захід відбувався в готелі, що носить українську назву. Звісно, на догоду трендам готель перейменували на західний манер, і тепер у нього з'явилась приставка Resort&Spa. Але готель усе ще називається «Мрія».
І це дуже красномовно передає дух минулого заходу.
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
