У гонитві за лояльністю, або Як вижити бізнесу в Криму

Спеціально для Крим.Реалії

Минулого тижня стало відомо про те, що один з найбільших перевізників «СімСітіТранс» буде позбавлений внутрішньоміських маршрутів у Сімферополі. Директором цієї фірми є Едем Іслямов – батько координатора громадянської блокади Криму Ленура Іслямова.

Конфлікти навколо групи підприємств, що належать Іслямову, почалися ще в 2014 році, відразу після того, як Ленур Іслямов пішов з російського уряду окупованої республіки. Але зі стартом блокади тиск на сімейний бізнес різко посилився.

Сценарій розправи виявився досить простим: стосовно підприємця порушили кримінальну справу, діяльність його російських компаній під різними приводами заблокували, а всі активи бізнесмена вирішили експропріювати через суд (після визнання статусу банкрута).

Однак «СімСітіТранс» тримався довше за всіх. По-перше, підприємству не можна було швидко знайти заміну (хтось же мав займатися міськими та міжміськими перевезеннями). По-друге, з російськими документами у транспортної компанії був повний порядок.

Але нещодавно голова міської адміністрації Сімферополя Геннадій Бахарев повідомив про затвердження нових схем автобусних маршрутів, в яких немає місця для фірми сім'ї Іслямова.

Заковику з тим, що до документів «СімСітіТранс» особливих претензій не було, чиновник пояснив так: «Таким чином ми даємо зрозуміти іншим перевізникам, що необхідно працювати в інтересах городян і всіх кримчан». Голова адміністрації згадав про те, що підприємство допустило якесь порушення договірних зобов'язань, яке може послужити формальним приводом для розриву відносин. Але детально про це ніхто нічого не знає.

Зате всім добре відомо, що наприкінці вересня 2015 року Тейфук Гафаров, заступник Геннадія Бахарева, говорив винятково про «моральну» недоцільність співпраці з «СімСітіТранс»: мовляв, як же можна допускати таку ситуацію, коли лідер блокадного руху фінансує акцію з коштів, які заробляє його кримське підприємство, та ще й отримує компенсацію за перевезення пільгових пасажирів з міського бюджету.

Тобто у вересні минулого року юридичних причин розривати відносини з фірмою Іслямова не було, а вже в листопаді Сергій Аксьонов повідомив про можливу зміну власника «СімСітіТранс» (майно компанії нібито було закладене в одному з російських банків, а кредит не обслуговувався), але пообіцяв зберегти штат і зробити все, щоб компанія продовжила надавати послуги населенню.

І ось тепер, мабуть, знайдений остаточний варіант знищення бізнесу: підприємство поступово закриють, вимивши співробітників в інші фірми, які вже вишикувалися в чергу за своєю частиною кримського транспортного пирога.

Причому влада не просто не обтяжує себе пошуками хоч якихось юридичних приводів, а відкрито визнає політичний характер кампанії з переслідування бізнесу.

Після націоналізації кримських підприємств і рекреаційних об'єктів розправу над «СімСітіТранс» важко назвати сенсацією, особливо через два роки підготовчих робіт. Тут вражає швидше риторика влади, яка продовжує примушувати підприємців бути лояльними до російського режиму і нинішнього уряду Криму.

Зворотній бік медалі

Представники вертикалі відкрито говорять, що політичні переконання будь-якого підприємця можуть стати підставою для знищення його бізнесу навіть за відсутності юридичних приводів для такої ліквідації.

І ця сама вертикаль загрожує судом всім, хто бере участь у процесі реалізації ФЦП, аж до дрібних клерків. Влада погрожує їм чи не кримінальною відповідальністю за провал програми або затягування термінів проектів.

Режим прагне забезпечити собі максимальну міцність, і для цього не гребує переслідувати не тільки незгодних, а й власних апологетів нижчого рангу, яких в разі чого можна призначити цапами-відбувайлами і поставити перед народом.

Але в дійсності така політика лише збільшує кількість незадоволених нинішнім режимом. Відносини з кримськотатарським національним рухом були зруйновані практично за пару місяців. Ленур Іслямов, який навесні 2014 роки говорив, що весь народ не може бути дисидентами і працював одним із міністрів Сергія Аксьонова за спеціальним мандатом від Меджлісу, тепер став чи не головним втіленням зла для всього «русского единства» півострова.

У категорію противників російського режиму в Криму автоматично потрапляли і потраплятимуть не тільки ті, хто робить щось для звільнення республіки, або ті, хто жорстко критикує місцеву владу, а й ті, хто просто відмовиться цілувати черевики кримським чиновникам.

Якщо для когось цей факт не є очевидним, завжди можна повернутися до історії телеканалу ATR, який був готовий вести мовлення на півострові за правилами нової російської влади, знаходити якісь помірні формулювання для опису політичних подій, залишаючись незалежним ЗМІ, які працюють за сучасними стандартами. Не дали, тому що лояльність була під сумнівом.

Можна згадати і про власника кримських зоопарків Олега Зубкова, який потрапив у немилість саме через своє вроджене почуття справедливості і критики на адресу місцевої влади, хоча до «приєднання» до Росії підприємець поставився дуже прихильно.

Це Крим. Тут ніхто не буде ні з ким домовлятися. Або ти лояльний і готовий сам відшмагати себе ременем за будь-яку помилку влади, або ти ворог народу. Якого народу? Того самого – «кримського».

Лев Абалкін, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції