Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Одним із базових аргументів на користь приєднання півострова до Росії для кримчан було підвищення соціальних виплат і зростання рублевих зарплат у приватному секторі. Люди повірили, що під егідою Москви житимуть краще. Але весняно-літня ейфорія 2014 року, коли фінансовий стрибок відчувався в побуті найбільше, дуже швидко минула. Уже взимку 2014-го рубль подешевшав більше ніж в 2 рази (порівняно з курсом до анексії). Ціни на продукти і послуги піднялись до загальнофедерального рівня, від горезвісної російської якості життя не залишилось і сліду. Загалом, відбувся повний відкат ситуації.
Відтоді ситуація лише погіршується: рубль продовжує падати, ресурсна економіка Росії страждає від санкцій, переживаючи важку кризу. Нещодавно російська влада запропонувала провести повторний секвестр (обрізання) бюджету на 10%.
До того ж, в уряді діє сильне лобі за скасування індексацій пенсій та інших соціальних виплат. І хоча поки що йдеться про скасування індексації лише для працюючих пенсіонерів, а на всіх інших чекає «недоіндексація» (замість обліку величини фактичної інфляції передбачається ввести твердий процент, що зменшить доходи населення), тренд зрозумілий.
У Росії більше немає захищених бюджетних статей. Кримчанам залишається порівнювати нинішні умови з тим, що було «за українських часів»
У Росії більше немає реально захищених бюджетних статей. Зрозуміло, що за таких умов говорити про підвищення рівня життя просто нерозумно. Тому кримчанам залишається порівнювати нинішні умови з тим, що було «за українських часів», а росіянам – розплачуватись за недалекоглядність свого уряду і затягувати гаманці.
Прості порівняння
Отже, як будемо порівнювати?
По-перше, потрібно врахувати загальне зростання цін за майже 2 роки анексії. Адже подорожчали не лише продукти харчування, але й комунальні платежі. Тобто підвищення цін торкнулось усіх категорій населення: студентів, пенсіонерів, малозабезпечених, чиновників, підприємців.
Є безліч інструментів для порівняння вартості продуктів. Ми вважаємо, що найефективніший – це продуктові інтернет-магазини, в яких відсутня націнка за розміщення складських об'єктів (немає торговельних залів).
Зараз літр молока від місцевого виробника на півострові коштує від 0,6 долара, а на материковій Україні – від 0,4 долара. Різниця в 40-60% помітна і в інших категоріях продуктів, зокрема і базових. Наприклад, за ринковими цінами на м'ясо, овочі та фрукти картина та ж.
По-друге, зіставляти рівень доходів будемо в доларовому еквіваленті.
Уже зараз очевидно, що реальні доходи населення впадуть не менше ніж на 20% порівняно зі спокійними українськими часами. І це в купі з блокадами, блекаутом і загальним підвищенням рівня цін
Для порівняння візьмемо розмір середньої номінальної заробітної плати в Криму (на лютий 2014 року). Вона становила близько 3 100 гривень (за курсом того часу – 360 доларів).
Тепер порівняємо цей показник із прогнозом російського Міністерства економічного розвитку Криму на поточний рік. 2016 року середня мінімальна заробітна плата має скласти 24,2 тисячі рублів. А це приблизно 290 доларів (при курсі 84 рубля за долар), якщо рубль зупинить своє падіння на сьогоднішній позначці, що малоймовірно.
Загалом, уже зараз очевидно, що реальні доходи населення впадуть не менше ніж на 20% порівняно зі спокійними українськими часами. І це в купі з блокадами, блекаутом і загальним підвищенням рівня цін.
Тут можна поставити провокаційне запитання: наскільки справедливо порівнювати зарплати українського Криму і захопленого Росією півострова, адже рівень життя в Україні значно впав після втрати автономної республіки і початку донбаського конфлікту?
Відповідь дуже проста. Кримчани відірвані від українського побутового контексту, а тому загального погіршення економічного становища в Україні вони не відчули, а значить, до останнього часу не могли повною мірою відчути згубних наслідків незаконної інтеграції в Росію. Ідеться не про усвідомлення провини, а про розуміння витоків війни на Донбасі, про розуміння очевидних причинно-наслідкових зв'язків.
Якщо криза в Україні була закономірною і зрозумілою, то тимчасовий добробут під крилом Росії міг збити населення республіки з пантелику. Саме тому так важливо порівняти економічні показники українського та анексованого Криму: такий аналіз дозволить самим кримчанам оцінити свою роль у російській економічній кризі, що вже викликає зростання невдоволення і загрожує Кремлю справжніми народними повстаннями.
Увага, небезпека – репресії!
Як тільки економіка авторитарних режимів перестає витримувати заявлені соціальні зобов'язання, населення починають репресувати. Якщо інтелігенції та середньому класу не можна заткнути рот грошовими подачками, беруться за інструменти примусу.
Зараз на роль внутрішньоросійського жупела претендує Рамзан Кадиров. Чи то він сам хоче захистити свій феод від бюджетного обрізання, чи то Москва вміло використовує чеченців для залякування всіх розсудливих росіян – не так важливо.
Росіянам дають зрозуміти, що всіляка організована критика влади загрожує гнівом апологетів путінського режиму: всіх незгодних можна затаврувати як «ворогів народу»
Головне – населенню дають зрозуміти, що всіляка організована критика влади загрожує гнівом апологетів путінського режиму. І це дійсно страшно, адже будь-який соціальний бунт в Росії можна назвати рекомендованим, оплаченим США, а всіх незгодних – затаврувати як «ворогів народу». А значить, підприємців, пенсіонерів, студентів або бюджетників, які вийшли на демонстрацію і яких точно очолять опозиційні сили, розганятимуть вже не тільки поліцейські, але і загони Рамзана Кадирова.
І Криму це теж стосується.
Але, на відміну від інших регіонів Росії, у півострова хоча б є куди бігти від цього жаху. І є реальна пам'ять про те, що в українському Криму жилось непогано.
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
