У Криму зараз чудова погода. Плюс 10, сухо, сонечко. Новий рік не за горами. На цьому добрі новини, які однаково гарні для всіх, закінчуються. Подальше сприйняття дійсності залежить від питання, яке так витончено обіграла у своїй пісні група «Ундервуд»: «Скажи мені, чий Крим? І я тобі скажу, хто ти». Ну, і заодно, якщо продовжувати в тому ж стилі – отримавши відповідь на питання про приналежність Криму, відразу зрозуміло, як почувається співрозмовник.
Результати перших раундів мого імпровізованого баттла породили купу коментарів, у діапазоні від «вивсебрешете» до «такого не може бути, бо не може бути ніколи». Причому ці думки висловили і з проросійського боку, і з проукраїнського. Хоча, здавалося б, самі цифри обговорювати безглуздо, а справжність фотографій легко перевіряється – що в Києві, що в Сімферополі.
Спрямованість коментарів безпосередньо залежала навіть не від географічного місцеперебування авторів, а від їхніх політичних поглядів.
Адже була в радянські часи в школі така дисципліна – політична географія, коли Землю розглядали на уроці саме з партійних позицій. Так що живий совок, живий, курилка!
Але повернемося до наших цін, час продовжувати поєдинок.
Чесно кажучи, поєдинком це називати не зовсім коректно – приблизно як порівнювати аналіз крові у двох пацієнтів. Хворі обоє
Взагалі, чесно кажучи, поєдинком це називати не зовсім коректно – приблизно як порівнювати аналіз крові у двох пацієнтів. Хворі обоє. І хоч хвороби у них різні, і лікування прописане індивідуально, показник здоров'я може бути тільки один. На жаль, проросійськи налаштовані пацієнти раніше тішать себе надією, що у них може бути якесь своє, особливе здоров'я, відмінне від здоров'я решти світу.
Пояснення для тих, хто не читав першу частину. Ми з моїм київським другом вирішили порівняти ціни в приблизно однакових супермаркетах Києва і Сімферополя на приблизно однакові продукти. Друг пішов у «Сільпо» в районі метро «Арсенальна», а я прогулявся в два сімферпольскі «Сільпо», на Кірова і на Севастопольській. Усі візити зайняли пару-другу днів, так що можна говорити про одночасне дослідження.
Продукти намагалися вибирати найбільш ходові, тобто не дешеві, але й не делікатеси.
Продукти намагалися вибирати найбільш ходові, тобто не дешеві, але й не делікатеси
Фотографії прилавків з продуктами та цінами розташовані поруч, ліворуч – супермаркет у Києві, праворуч – у Сімферополі. Щоб не було помилок, фотографії підписані і помічені кольорами прапорів України та Криму.
Під кожною фотографією для наочності київська ціна в гривнях переведена в рублі.
Курс взятий з банківського сайту 24 грудня:
1 гривня (UAH) дорівнює 3.09 російського рубля (RUB)
1 російський рубль (RUB) дорівнює 0.32 гривні (UAH)
У Криму українське благополучно імпортозамінене, навіть іноді трапляється «Олейна», яка має штрихкод, що починається на 46
Насамперед, дивимося на соняшникову олію. У Криму українське благополучно імпортозамінене, навіть іноді трапляється «Олейна», яка має штрихкод, що починається на 46. Тобто розкручена марка російськими виробниками використовується щосили – сподіваюся, що законно.
31,69 грн = 97,92 руб.
Отакої! Знову українська продукція в окремо взятій ціновій категорії зазнає нищівної поразки. І сказати тут нема чого – «Дари Кубані» не найдешевша російська олія (є й за 75 рублів за літр), «Щедрий дар» не найдорожча, хоча і якісна. Для тих, хто сумнівається – всі пляшки літрові, ємність однакова.
Підемо далі, у молочні ряди.
Мені «Яготинське» більше до душі, ніж «Слов'яночка», так само, як і «Криммолоко» на смак приємніше того ж джанкойського, наприклад.
12,66 грн = 39,12 руб. Додамо 10% (поправка на те, що в упаковці «Яготинського» не літр, а 900 мл). Отримуємо 43,03 руб. за літр українського молока.
Виходить, що молоко в Києві, вироблене в ста кілометрах від міста, на 12% дешевше, ніж молоко, доставлене в сімферопольський супермаркет з кримського молокозаводу, розташованого в трьох тролейбусних зупинках.
Йогурт. Бренд у цьому випадку один і той же, хоча виробники, відповідно, різні.
7,34 грн + 7% (дивимося вагу на упаковках) = 24,27 руб.
Мда, недешевий нині в Криму йогурт, 38% різниці.
Ну і сметанка, без якої ні російські пельмені, ні українські вареники повноцінною стравою не назвеш.
Сметана «Президент», 20%, 350 г., 15,24 грн. VS «Криммолоко», 20%, 350 г, 52,44 руб.
15,24 грн. = 47,09 руб.
Різниця – 10% на користь Києва.
І не треба мені розповідати, що «Президент» – голіма марка і ніхто, крім лохів, її у світі не купує. Все якраз навпаки.
Ну, що ще залишилося? Їжа бідняків, картопля. Хоча чому бідняків? Якщо судити за кримськими цінами, то кримчани цілком можуть дарувати дамам замість троянд і тюльпанів букетики картопляних квітів, як це було заведено в пристойному суспільстві за часів Людовика ХVI.
Беремо нижній ціновий сегмент.
5,47 грн. = 16,23 руб.
Курська (або кубанська?) картопля дорожча за українську на 30%. Хоча, як я підозрюю, в Курську або Краснодарі місцевим селянам і не снилося на міському ринку поставити таку ціну. Адже і побити можуть!
Хліб. З часів СРСР – особливо соціальний продукт. З неба могли падати камені, але вісімсотграмовий буханець коштував свої 16 копійок.
І ми злорадно сміялися над буржуями, в яких, як писали в передовицях газети «Правда», хліб коштував стільки ж, скільки м'ясо
Щоправда, бували роки, що і буханець цей нещасний купити було важко, але офіційна ціна залишалася непохитною. Золото росло, нафта дорожчала – ціна хліба стояла, як укопана. Ну і нехай, що за ціни хліба, нижчій від ціни зерна, селяни мішками скуповували його в містах, щоб годувати голодну худобу – у радянських, як відомо, була власна гордість.
І ми злорадно сміялися над буржуями, в яких, як писали в передовицях газети «Правда», хліб коштував стільки ж, скільки м'ясо. Це ми тепер розуміємо, що насправді це м'ясо коштувало стільки, скільки хліб, бо буржуї на обраності хліба як єдиного соціального продукту не заморочувалися.
5,84 грн. = 18,04 руб.
У Києві півкілограмовий нарізний батон дешевший, ніж у Сімферополі, на 18%.
Навіть найбільш іронічні й вдумливі живуть серед міфів, створюваних нині не любителями-істориками, а потужними професіоналами, які освоюють великі бюджети
Ось усі продукти, які мій київський друг сфотографував на телефон і яким я тут, у Сімферополі, знайшов аналоги.
Висновки? Я думаю, що потрібно спочатку осмислити результати цього летючого, спорадичного, явно не академічного польового дослідження.
Єдине, що я гарантую – те, що ми з другом не лукавили і не підтасовували на догоду якійсь політичній платформі свої замальовки.
І, як я вже згадував, деякі результати стали великою несподіванкою і для нас, адже навіть найбільш іронічні й вдумливі живуть серед міфів, створюваних нині не любителями-істориками, а потужними професіоналами, які освоюють великі бюджети.
Так що, як співалося в одній передноворічної пісеньці, думайте самі, вирішуйте самі...
Першу частину «Кримські записки Автохтонова. Блокадний батл» читайте тут
Кирило Автохтонов, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
