У сучасній підлітковій субкультурі є таке поняття – батл (від англ. battle – бій, битва). Це своєрідний танцювальний поєдинок, у якому беруть участь дві компанії тінейджерів. Починали цю справу темношкірі підлітки десь у кам'яних джунглях Америки на зорі репу, брейка і хіп-хопу.
Збирались на задвірках чорних кварталів дві компанії, врубали бум-бокс і починали вихвалятись по черзі один перед одним, іноді поодинці, іноді всією компанією. Головна перевага цих поєдинків перед справжніми битвами була в тому, що справа обходилась без кровопролиття, часто навіть без бійок. Бо реп, так само як брейк, хіп-хоп та інші подібні рухи тіла, забирав усю агресивну енергію. На мордобій сил майже не залишалось.
Мені прийшла в голову думка продовжити цю добру традицію переводити агресію (якої в українсько-російському інтернеті набагато більше, ніж у депресивних кварталах американських міст) у чесний поєдинок. А там, можливо, і розмова раптом вийде.
Ціна проти ціни. Київ проти Сімферополя. Все чесно і ніякого кровопролиття, навіть мат виключений
Тут якраз київський друг запропонував порівняти ціни у столичних магазинах із кримськими. Ну чим не баттл? Ціна проти ціни. Київ проти Сімферополя. Все чесно і без кровопролиття, навіть мат виключений. Тому що з цифрами сперечатись безглуздо, можна лише протиставити інші цифри. Якщо, звісно, все чесно.
Друг подивився в мережі, як виглядають мої нудні бухгалтерські замальовки, взяв телефон і вирушив до «Сільпо» десь у районі метро «Арсенальна». Ну а я, в свою чергу, подивившись результати його рейду і склавши список учасників, пішов шукати гідних супротивників у наше «Сільпо», на Севастопольській. По дорозі ще зайшов у «Сільпо» на Кірова. Різниця у візитах – кілька днів, тож із «вагової», тобто цінової категорії, учасники вийти не встигли.
Тож продукти намагались вибирати найбільш ходові, тобто не дешеві сурогати, але й не елітні упаковки.
Деякі пояснення: фотографії прилавків із продуктами та цінами розташовані поруч: ліворуч – супермаркет у Києві, праворуч – у Сімферополі. Щоб не було помилок, фотографії підписані і позначені квітами прапорів України та Криму.
Під кожною фотографією для наочності є переклад київської ціни в рублях.
Курс – із банківського сайту 20 грудня:
1 гривня (UAH) дорівнює 3.03 російський рубль (RUB)
1 російський рубль (RUB) дорівнює 0.33 гривня (UAH)
Отже, гонг. Перший раунд. Макарони. Київ VS Сімферополь.
13,79 гривень = 41, 78 рублів.
По-моєму, так виглядає нічия.
Раунд другий, соки. Тут уже, швидше, проти Києва грає Краснодар – найближче виробництво соків саме там, хоча можуть везти і здалеку.
15,24 гривень = 46,18 рублів.
Добре, будемо великодушними, відкинемо знижку:
17,09 грн = 51,78 рублів.
Не допомогло. Різниця в ціні соку «Sandora» все одно значна – російська ціна на 25% вища за українську. У боксі це був би програний за очками раунд.
Перейдемо до більш важкої вагової категорії. Сардельки.
Тут трохи складніше: товарів-близнюків не виявилось, але можна спробувати «братні» ковбаси. Наприклад, сардельки вершкові в Києві і молочні сардельки в Євпаторії не мають дуже відрізнятись.
10,38 грн (31,45 руб.) Проти 48,34 руб.
Тобто в Сімферополі молочні сосиски на 35% дорожчі, ніж у Києві.
Ну, чого б ще такого серйозного взяти? Риба!
Почнемо зі слабосоленої – вона має бути скрізь, тому що не псується і її можна встигнути довезти до споживача, навіть якщо під рукою немає турків-контрабандистів.
11,60 гривень = 35,15 рублів.
Перша несподіванка. Виявляється, у Криму з усіма його санкціями примудряються продавати атлантичну рибу на 4,5% дешевше, ніж у вільному Києві.
Браво! Цей раунд із невеликою перевагою залишається за кримськими учасниками батла. Російськими їх назвати язик не повертається, все-таки на бортах гоночних рефрижераторів намальовані фірмові кольори «Сільпо».
Але Київ одразу ж бере реванш. Свіжої рибки за доступною ціною, враховуючи пересохлий Північно-кримський канал, суворий прикордонний режим на Азові та великі неприємності з сусідами, на протилежному березі Чорного моря кримчанам вочевидь не дочекатись.
Тобто саме в цьому раунді кримській стороні слід зарахувати поразку за неявку на ринг. Те, що ви бачите на фотографії, – морожена риба. Охолодженої, тобто свіжої, в супермаркеті немає. На ринку картина теж гнітюча – декілька невеликих піленгасів і коропів за ціною 300-400 рублів за кілограм (100-130 гривень), а колись же прилавки ломились від свіжої камбали, ставриди, катрана, коропа, товстолобика, хамси, судака і багато чого ще цілий рік.
Тож недарма наш батл названий блокадним.
Мій біль. Ось чого жоден російський харчопром не створить – це нормального сиру. Ну не люблять у них сир! Це ж як треба ненавидіти найніжніший і найкорисніший продукт, щоб чавити його брудними гусеницями тракторів? І якщо на українських прилавках, незважаючи на деякі розбіжності між країнами, повно «Російського» сиру різних заводів, то з російського боку найбільш затребуваний сир – це «Голандський». Ну просто Фрейд якийсь!
Беремо в середньому: український сир рахуємо по 13 гривень, російський – по 55 рублів (тобто по мінімуму).
Щоб ви зрозуміли, ціни вказані на цінниках за 100 грамів. В обох країнах усе частіше люди, зупинившись на порозі супермаркету, перераховують дріб'язок у гаманці.
13 гривень = 39,39 рублів.
Сир у «російському» Криму дорожчий, ніж в Україні, на 30%.
Наприкінці першого тайму спробую підсолодити ситуацію. Шоколад.
21,84 гривень = 66,18 рублів. Український шоколад дешевший за російський лише на 5%.
«Корона» – найзвичайніший український шоколад. «Оленка» – найзвичайніший російський, марка «Червоний жовтень». І якщо не враховувати сезонні знижки, на які так щедрі кондитерські фабрики України, то це вже третя позиція в сьогоднішньому продуктовому рейтингу, в якій російська ціна цілком успішно конкурує з українською.
Закінчення буде
Кирило Автохтонов, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
