Розхоже колись порівняння Криму з непотоплювальним авіаносцем за всієї його метафоричності цілком слушне. Адже під «завісу» СРСР півострів, як відомо, слугував не тільки «всесоюзною оздоровницею», а й потужною, розгалуженою військовою базою, хоча останнє надто не афішувалося. Там постійно базувалися кораблі різних класів і типів, за винятком хіба що авіаносців, численна морська авіація, а також проходили різні секретні випробування цієї техніки та озброєння, включно з ядерним і космічним.
Варто сказати, що у Криму нараховувалось понад півтора десятка аеродромів, здатних приймати літальні апарати (ЛА) всіх класів і типів, починаючи, скажімо, від літаків-амфібій Бе-12, стратегічних бомбардувальників Ту-22, до космічних «човників» типу «Буран». До речі, останній, який до сьогодні діє в ВМФ Росії, важкий авіанесучий крейсер «Кузнецов», що наразі все більше стоїть біля причалу на ремонті, проходив ходові випробування біля кримських берегів. А його майбутні палубні пілоти регулярно до 2008 року тренувались на Сухих і МіГах на унікальному тренажері «Нитка» у Новофедорівці. Так само, як роками тренувалися колись їхні колеги-«вертикальники» зі всього ВМФ СРСР на Яках, про що нагадує історичний Як-36 на п’єдесталі неподалік «Нитки».
До вирішення долі післявоєнної Європи, гарантій світової безпеки новофедорівське летовище певної мірою теж причетне. Враховуючи той загальновідомий історичний факт, що сюди у лютому 1945 приземлялись і потім злітали «Дугласи» з головними учасниками Ялтинської мирної конференції – президентом США Франкліном Рузвельтом та Уїнстоном Черчілем.
У Гвардійському і Качі, задовго до так так званого всекримського референдуму зосереджувались озброєні найсучаснішою стрілецькою зброєю «зелені чоловічки»
Якщо згадати найсвіжіше і так само доленосне, певніше, те, що одномоментно, з волі однієї людини підірвало ті усталені гарантії і принципи глобального світопорядку, – «Кримську весну», то без ключової ролі військових аеродромів теж не обійшлось. Хоча б тому, що на них, зокрема, у Гвардійському і Качі, задовго до так так званого всекримського референдуму зосереджувались озброєні найсучаснішою стрілецькою зброєю «зелені чоловічки». І звідки далі поночі на «Тиграх», БТР-80 і КамАЗах вони вирушали блокувати українські підрозділи, у тому числі й на аеродромах у Бельбеку, Кіровському, Новофедорівці і Джанкої.
І що нові господарі півострова у першу чергу почали закріплюватись саме на «відвойованих» аеродромах, розширяти, модернізовувати парк авіації, теж в тренді сьогоднішніх реалій. Ще у серпні президент Росії Володимир Путін затвердив окрему програму створення і розвитку військового угруповання на території Криму. Минулого тижня, як повідомлялось у ЗМІ, у Бельбек із Краснодарського краю перелетіли десять винищувачів Су-27 СМ і чотири Су-30 М2. Цим самим завершилось формування «повноцінної» авіаційної компоненти флоту – 27-ї змішаної дивізії, про що днями заявив медіа командувач військами 4-го командування ВПС і ППО Південного військового округу Росії генерал-лейтенант Андрій Юдін. А взагалі парк полку у Бельбеку зрештою налічуватиме 24 бойових і 6 навчально-бойових літаків, і вже з 1 грудня там розпочались планові польоти. Окрім того, транспортна і «придворна» авіація російського Чорноморського флоту, як і раніше, базуватиметься у селищі Кача, а бомбардувальна і штурмова – у Гвардійському і Новофедорівці.
Чи будуть звідти росіяни погрожувати українцям, точніше – вилітати на бойові завдання для «пробиття» сухопутного коридору до Криму, Юдін, звісно ж, не розповів. Лише сказав, що «угруповання дозволить забезпечити інтереси безпеки Російської Федерації на південному напрямку в повному обсязі, у ній представлені всі роди авіації: винищувачі четвертого покоління, ударна, штурмова, армійська і транспортна».
Швидше за все, якась частина армійської авіації, тобто вертольотів, розміститься на аеродромі в Багерово, що поруч із Керчю. Схоже, від такого сусідства геть не в захваті самі жителі приморського міста. Їм останнім часом дошкуляють ледве не «бриючі» польоти вертольотів того самого «четвертого покоління», що проносяться буквально над дахами їхніх багатоповерхівок.
Селян на світанку тижнями будили флотські Су-24М, від реву турбін яких буквально дрижало все навколо. І навіть корови, як розповідали селяни, перестали зранку доїтись
До речі, позаторік у такій самій ситуації вже опинялись жителі прилеглого до Гвардійського села Журавльовка Сімферопольського району. Тоді селян на світанку тижнями будили флотські Су-24М, від реву турбін яких буквально дрижало все навколо. І навіть корови, як розповідали селяни, перестали зранку доїтись. Голова правління місцевого ПАО «Партизан» Петро Калін змушений був навіть звертатись до полкового начальства 43-го окремого морського штурмового авіаполку, щоб воно якось змінило графік і маршрут польотів над селом.
Су-24 у Гвардійську з’явились 1999 року замість застарілих Су-17. А ще раніше, до остаточного поділу Чорноморського Флоту між Україною і Російською Федерацією, у цьому гарнізоні квартирував полк стратегічних ракетоносців Ту-22 М3. Так само, до речі, як і в Октябрському Красногвардійського і Веселому Джанкойського районів. Українська сторона наполягла, щоб при заміні Су-17 на Су-24 з останніх демонтували заводські пристрої для кріпленння і запуску бортових ракет, які б могли нести і ядерну «начинку». Вони не пручались і навіть погодились, відкривати інспекційним групам Міноборони України свій гарнізон і летовище у Гвардійському для перевірки авіпарку – двічі на рік і щоразу, коли машини вилітали за межі України (наприклад, на військові навчання на полігонах Росії) і знову сюди повертались.
До червня 2009 року жодних непорозумінь з 43-м ОМШАП не виникало. Українські верифікатори бачили, що на сімнадцятьох Су-24 демонтовані під крилами і фюзеляжем всі утримувачі для ракет, опломбовані в кабіні «ракетні» кнопки тощо. Коли ж їхній інтерес торкнувся ще й чотирьох Су-24 МР, тобто розвідувальної версії цього типу літальних апаратів, росіяни відразу – зась. Мовляв, літаки-розвідники, відтак їхнє оснащення, не фігурують в двосторонньому протоколі про заміну літаків.
Відтепер, після односторонньої денонсації всіх українсько-російських угод щодо Чорноморського флоту і Криму, раніше накладеного мораторію Угоди про звичайні сили в Європі 1990 року, ігнорування інших міжнародних документів, руки у кремлівських «яструбів» повністю розв’язані. Вони можуть спокійно діяти на свій розсуд. Власне, вже діють. У тому ж Гвардійському, наприклад, 43-й ОМШП остаточно замінено на 37-й зведений авіаполк, до якого увійшли ескадрилья бомбардувальників Су-24М та ескадрилья штурмовиків Су-25СМ. Натомість 43-й полк перемістили у Новофедорівку. Хтозна, які плани у російському Генштабі щодо повернення на півострів старих-нових Ту-22 МЗ.
Нещодавно було повідомлено, що на облаштування містечок 126-ї окремої бригади берегової оборони у Перевальному і 8-го артполку у Сімферополі російське Міноборони виділяє аж 7,2 млрд. рублів
Водночас, за тими ж радянськими «лекалами» відновлюється і берегова компонента Чорноморського флоту, який, нагадаю, з 2010 року входить в структуру все того ж Південного військового округу зі штабом у Ростові-на-Дону. До слова, цьому ж округу підпорядковані також всі кримські полки і батальйони особливого призначення внутрішніх військ колишнього МВС України. Нещодавно було повідомлено, що на облаштування містечок 126-ї окремої бригади берегової оборони у Перевальному і 8-го артполку у Сімферополі російське Міноборони виділяє аж 7,2 млрд. рублів. Новостворена 126 ОБрБО – це, по суті, аналогічна українська 36-а бригада, більшість офіцерів і матросів якої на чолі з комбригом – давайте називати речі своїми іменами – зрадили Українській присязі, підписавши контракт із Міністерством оборони Російської Федерації. Знову ж таки, найменування 126-ї тричі орденоносної Горлівської теж не випадкове. Такі регалії до 1997 в складі Чорноморського флоту мала дивізія берегової оборони зі штабом у Сімферополі, де нині розмістився штаб берегових військ російського флоту.
«Почесну» місію мерзнути в прикордонних таврійських степах доручили переважно колишнім українських офіцерам і контрактникам, тоді як призовники й офіцери з Росії помалу освоюються на затишних «зимових квартирах» у Сімферополі та Перевальному. Либонь, такий розподіл ратної праці – зайве нагадування, хто тепер господар у кримському домі і за чиїми правилами віднині служитимуть новоспечені захисники «руского отєчєства»
8-й Артилерійськуий полк, якому минулого тижня командувач берегових військ Чорноморського флоту генерал-майор Олександр Остриков вручив Бойовий прапор, «виріс» на фондах 406-ї окремої берегової артилерійської групи ВМС України. Щоправда, нове формування дещо посилили офіцерами і технікою 291-ї окремої артбригади, що донедавна дислокувалась у станиці Троїцька (Інгушетія). Звідти прибув новий комполку, завезли, за деякими даними, близько 60 одиниць РСЗВ «Торнадо-Г», протитанкових комплексів «Хризантема» і самохідних гаубиць «Мста». Врахуйте, що до цього у частині вже були свої, українські, штатні дивізіони РСЗВ БМ-21 «Град», самохідний гаубиць «Гвоздика» і причепний далекобійний гаубиць «Гіацинт». Наразі зведені підрозділи 8-го АП, як і 126-ї ОБрБО, несуть чергування на бойових позиціях на півночі Криму, поблизу кордону з Херсонською областю.
Така характерна деталь: «почесну» місію мерзнути в прикордонних таврійських степах доручили переважно колишнім українських офіцерам і контрактникам, тоді як призовники й офіцери з Росії помалу освоюються на затишних «зимових квартирах» у Сімферополі і Перевальному. Либонь, такий розподіл ратної праці – зайве нагадування, хто тепер господар у кримському домі і за чиїми правилами віднині служитимуть новоспечені захисники «руского отєчєства».
