Озираючись на досягнення етнонаціональної політики української держави останніх 23-х років у Криму, з гіркотою констатую, якщо російський демократ закінчується на українському питанні, український державник – на кримськотатарському.
Поки ми, українці, не знищимо недовіру, відчуття національної переваги і політичний інструменталізм у ставленні до цього народу, він ставитиметься до нас так само, як ми кілька століть ставилися спершу до поляків, а потім – до росіян.
Лише давши кримським татарам можливість відчути себе на рідній землі повноправними господарями, ми знайдемо воістину братський народ, готовий розділити з нами складний шлях до свободи і процвітання в рамках єдиної суверенної української держави
Лише давши кримським татарам можливість відчути себе на рідній землі повноправними господарями, лише зробивши в поточній ситуації всі можливі кроки до досягнення цієї мети, не згадуючи всує слідом за колишнім кримським СБУ і проросійськими політиками Туреччину і незалежну кримськотатарську державу (скільки ж років вони морочили всім голову хибними ворогами, готуючи ґрунт для російської агресії!), ми знайдемо воістину братський народ, готовий розділити з нами складний шлях до свободи і процвітання в рамках єдиної суверенної української держави.
Як ви думаєте, відбувся би в автономії переворот, що призвів до «референдуму» й анексії, якби представництво кримських татар у парламенті нараховувало не 4 мандати зі 100, а, згідно з квотою, 15-20-30? Якби кримські татари були адекватно представлені у кримській правоохоронній системі, судовій, у прокуратурі та СБУ?
Враховуючи, що напередодні ухвалення проросійськими парламентаріями сепаратистського рішення під дулами «ввічливих людей», Меджліс блокував Верховну Раду Криму за підтримки 15 тисяч кримських татар і українських патріотів?
Змогла б Росія апелювати до «референдуму» від 16 березня, якби кримці своєчасно були визнані корінним народом кримського півострова?
І таких питань досить багато.
Ігноруючи проблеми кримських татар і взяті ними на себе ризики, пов'язані з підтримкою української державності, ми самі ризикуємо спровокувати ситуацію, коли для кримців не буде принципової різниці – від кого приймати недовіру, презирство і приниження.
Вірю, що тільки ми, українці, демонструючи приклад толерантності і братської любові, пам'ятаючи про схожі долі наших народів, зможемо відновити зневажені сталінським режимом права кримців і, тим самим, створити всі необхідні умови для повернення Криму в Україну.
PS. Текст написаний не для ксенофобів.
Сергій Костинський, кримський політичний консультант
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
