Президент Зеленський критикує ООН за Крим: що далі?

Президент України Володимир Зеленський у своєму виступі на сесії Генасамблеї ООН 22 вересня закликав усі країни-учасниці ООН приєднатися до декларації «Кримської платформи», таким чином «засудивши окупацію та показавши, що ви проти силової зміни кордонів у світі». Водночас український президент розкритикував ООН.

За словами Зеленського, «те, що ООН проігнорувала майданчик для вирішення проблем міжнародного права та окупації («Кримську платформу» ‒ КР) ‒ це якісь нові принципи, ніким не затверджені». Він додав, що, «якщо ми хочемо оживити ООН, то пам'ятаймо, що тут немає обраних, яких не можна ображати». Своєю чергою постійний представник Криму при президенті Росії, російський віцепрем'єр півострова Георгій Мурадов в ефірі телеканалу «Россия-24» наголосив, що Росії треба посилити позицію щодо Криму та «примусити» українську владу визнати півострів «частиною Росії», запровадивши нові санкції. Про кримське питання у виступі Зеленського та ефективність ООН у вирішенні міжнародних конфліктів йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Під час виступу на Генасамблеї Володимир Зеленський зазначив, що у світі вже ніхто не почувається в безпеці, і нагадав делегатам промову російського президента Володимира Путіна на Генасамблеї ООН у 2015 році та в Мюнхені у 2007 році:

«Це може спричинити руйнування всієї архітектури міжнародних відносин. Тоді у нас дійсно не залишиться ніяких правил, окрім права сильного. Це буде світ, в якому замість колективної роботи головуватиме егоїзм, світ, у якому буде все більше й більше диктату, і все менше рівноправності, менше реальної демократії та свободи. Адже що таке державний суверенітет? Це перш за все питання свободи, вільного вибору своєї долі для кожної людини, для народу, для держави»... Все, що я сказав зараз російською, ‒ це слова президента Росії Володимира Путіна. Чи вони були брехнею? На жаль, відповідь Москви ми знаємо».

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко висловив Крим.Реалії думку, що, попри колосальний тиск Росії, Україна показує себе активним суб'єктом міжнародної політики.

‒ Росія веде наступальну війну проти всієї Європи й на інформаційному фронті, й на економічному, шантажуючи цінами на газ. Ця війна йде з перемінним успіхом. Україна в ній перейшла зі статусу об'єкта в статус суб'єкта й дуже виграла від цього. Це важко, це велика відповідальність і, власне, рішення великої кількості наших проблем зараз залежить від ефективності та професіоналізму нас самих. Я так розумію, що Зеленський бачить вирішення конфліктів навколо Криму й Донбасу не військовим способом, а дипломатичним: за допомогою міжнародного тиску на Росію, коаліційного протистояння, позбавлення Москви статусу важливого міжнародного гравця при всіх її домаганнях на роль світового лідера в якихось питаннях. Зараз Україна має всі можливості впливати на цю ситуацію, використовуючи міжнародні інститути.

Олександр Павличенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Олександр Павличенко оцінює заклики Володимира Зеленського до ООН підтримати «Кримську платформу» позитивно за змістом, але не за формою.

‒ Закиди в тому дусі, мовляв, що ви були недостатньо активні, і було б добре, якби ви долучились до наших ініціатив і стали іншими, а ще позбавили права вето «погані країни» ‒ як на мене, були досить суперечливими. Я б обирав іншу риторику. Треба все-таки розуміти, як Україна виглядає в очах інших суб'єктів міжнародної політики.

Утім, російський юрист Марк Фейгін вважає, що неефективність механізмів ООН в останні десятиліття заслуговує не тільки критики, а й реформування самої організації.

Марк Фейгін

– Коли Зеленського критикують за різкий тон, то мають на увазі, що так не заведено, немає такого етикету, щоб із трибуни ООН дорікати ООН тощо. Але часи змінилися, а критика на адресу цієї організації звучить давно. Право сильного не має жодного стосунку до міжнародного права, однак декларації ООН при цьому залишаються порожніми. Звісно, йдеться не лише про Москву: право сили тріумфує багато де у світі. США дуже довго закидали претензії на світову гегемонію, але зараз той час здається золотим століттям на тлі появи нових претендентів на кшталт Китаю. На жаль, зараз війна залишається єдиним способом вирішення глобальних суперечностей. Колективний Захід намагається всіма можливими способами уникнути світової війни, але в підсумку глобальна безпека – в найжорсткішій кризі. Міжнародні інститути треба глибоко реформувати або вибудовувати нові.

У жовтні 2020 року той же постпред Криму при президенті Росії, російський віцепрем'єр Криму Георгій Мурадов на конференції «Особливості сучасних інтеграційних процесів на пострадянському просторі» висловив оцінку, що Росія впевнено просувається шляхом поступового визнання Криму її територією не тільки де-факто, але й де-юре:

Георгій Мурадов

«Я не можу сказати, що ми стоїмо на місці. За ці роки ми просунулися в тому, що стосується контактів за лінією бізнесу, культури, громадських зв'язків. Крим за останні роки відвідало понад 800 іноземних делегацій, тому де-факто, як заведено тепер говорити, Крим, звісно, визнається російською територією ‒ і визнається зокрема й нашими західними опонентами чи партнерами, як завгодно їх можна називати. Де-факто Крим ‒ російський, і ніхто це під сумнів ставити не може. Питання в тому, як просувається ця тема з юридичної з точки зору. Думаю, що перший етап цієї роботи пов'язаний із роботою з нашими найближчими союзниками. Адже питання про визнання Криму у складі Росії ‒ це питання збереження, закріплення територіальної цілісності російської держави, яке зафіксоване в нашій Конституції... Це довготривала робота».

Директор українського Інституту світової політики Євген Магда вважає заяву Мурадова «аутотренінгом», але також критикує й останній виступ Володимира Зеленського.

– Я не можу пригадати жодних політично значних візитів до Криму за останні сім із половиною років. Були окремі парламентарії, місцеві депутати, але в межах тільки Європейського союзу їх десятки тисяч. Відсоток залучених до Криму таким чином залишається на рівні статистичної помилки. Щодо виступу Зеленського, він досить оригінальний, гострий, але, мені здається, не дуже доречний. Генасамблея ‒ це місце не просто для публічного виступу з трибуни, а ще й для спілкування з іншими делегатами. Лаяти або критикувати ООН за її беззубість ‒ це вже немодно, так регулярно роблять в останні 30 років, закликають реформувати тощо. Зеленський провів у Нью-Йорку декілька зустрічей, але в мене запитання: чи говорив він із представниками країн, які не підписали декларацію «Кримської платформи»? Чи привезе він додому хоч один новий підпис?

Євген Магда, директор українського Інституту світової політики

На думку Євгена Магди, просунутися в кримському питанні Україні допомогли б консолідовані санкції проти Росії з боку не тільки США, Великої Британії, Євросоюзу, а й Індії, Китаю, Бразилії та інших важливих гравців світової політики.

‒ Окрім того, на мою думку, Україні варто було б виступити зі спільною заявою разом з іншими пострадянськими країнами, в яких є окуповані території ‒ Грузією, Молдовою, Азербайджаном. Хоча б з першими двома ‒ головне показати загальні проблеми, а не самотужки кидати виклик Генасамблеї. Це не та риторика, яка сприятиме консолідації позиції інших країн щодо Криму.

Раніше Зеленський на зустрічі з генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй Антоніу Ґутеррішем передав список із 450 українців, які перебувають в ув'язненні в Криму та на Донбасі, а також на території Росії, попросивши посприяти їхньому звільненню.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Президент Зеленський в ООН: «У душах кримчан – глобальне спустошення» (відео)