Під час анексії Криму Росія не лише знищила чи змусила виїхати на материк незалежні місцеві ЗМІ, а й системно переслідує тих, хто наважується фіксувати дійсність анексованого півострова. У російському ув'язненні, за даними правозахисників, перебувають щонайменше 15 професійних і громадянських журналістів, які працювали в Криму, і переважна більшість яких – кримчани. Що може сприяти їх звільненню з російського ув'язнення і в чому складність вирішення цього питання? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії Сергій Мокрушин говорив із головою Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник та Катериною Єсипенко, дружиною засудженого в Криму фрилансера Крим.Реалії Владислава Єсипенка.
За даними українських правозахисників, Росія незаконно засудила за фальсифікованими звинуваченнями 15 журналістів, які працювали в Криму:
- Владислав Єсипенко
- Олексій Бессарабов
- Сейран Салієв
- Марлен Асанов
- Тимур Ібрагимов
- Сервер Мустафаєв
- Ірина Данилович
- Осман Аріфмеметов
- Ремзі Бекіров
- Руслан Сулейманов
- Рустем Шейхалієв
- Амет Сулейманов
- Асан Ахтемов
- Вілен Темер'янов
- Ернес Аметов
На думку голови Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, Росія використовувала Крим як «лабораторію для відпрацювання методів узурпації інформаційного простору та знищення свободи слова». При цьому, зазначає правозахисниця, ефективних механізмів звільнення політв'язнів із російських в'язниць немає. В умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну між країнами відбуваються обміни військовополоненими, а от цивільні особи до цих списків не потрапляють.
Ольга Скрипник
«Є кілька окремих прикладів, коли справді звільняли цивільних, зокрема в межах так званого жіночого обміну. Було кілька цивільних, яких Росія віддала, включивши їх в обмін військовополонених. Але це не система», – каже Ольга Скрипник.
Головна причина, через яку не вдається звільнити громадянських заручників (як називають правозахисники засуджених Росією кримчан з політичних мотивів – КР) у тому, що Росія вважає їх своїми громадянами та відмовляється вести переговори. Українській дипломатії вдається проводити успішні комунікаційні кампанії, завдяки яким про проблему українських політв'язнів знають у світі, каже перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар. Але все впирається в існуючу архітектуру міжнародної безпеки і статус Росії в різних міжнародних організаціях. Зокрема, у Раді Безпеки ООН, де Росія має право вето, яке вона використовує як «ліцензію на вбивство українців», говорить Джеппар.
Еміне Джеппар
«Світ обертається не лише навколо нас, а й має свої інтереси, і ми також маємо це усвідомлювати. Тому сьогодні в межах ООН є кілька пріоритетів – щорічні резолюції з прав людини. Незабаром буде голосування щодо цієї резолюції. Ми вже підготували текст, погоджуємо його з партнерами. Будуть імена наших політичних в'язнів. Ці резолюції будуть щорічними. На основі цих резолюцій готується доповідь Генсека ООН. Можливо, це не вирішить питання звільнення, але це збір офіційної інформації, яка потім використовується Україною в судах. І це дуже важливо» – завила Еміне Джеппар на пресконференції, що відбулася у пресцентрі «Укрінформ» під заголовком «Як врятувати Владислава Єсипенка та інших ув'язнених Росією журналістів?».
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Санкції за тортури у Криму. Кого варто притягнути до відповідальності?Джеппар каже, що українська влада зверталася до низки країн із проханням посприяти у звільненні політв'язнів у Криму, проте ці спроби не мали успіху. Російська Федерація не збирається звільняти цих заручників і не розглядає жодного із запропонованих механізмів звільнення, зазначила Джеппар. Проте, впевнена заступниця міністра, світ у результаті визнає Росію агресором, і вона буде покарана за всі злочини.
«У нас є трек міжнародного суду ООН, де Україна подала позови проти Росії щодо трьох конвенцій, у нас є ЄСПЛ, справи у Міжнародній кримінальній прокуратурі. Тому збір та верифікація цієї інформації у всіх цих доповідях – доказова база України, яку вона однозначно використовуватиме проти Росії», – повідомила на пресконференції Еміне Джеппар.
Про кризу міжнародної безпеки говорить і Ольга Скрипник. Існуючі сьогодні організації, такі як ООН, ОБСЄ та Червоний Хрест не можуть ефективно вплинути на Росію та потребують реформування, впевнена вона.
«І якщо зараз ми не відреагуємо правильно, то далі всі агресивні країни як Росія, вона не одна у світі, просто захоплюватимуть території, тисячами вбиватимуть цивільних людей, коли їм захочеться або просто тому, що вони маніяки, вибачте, як ми бачимо на прикладі вбивства половини села Гроза у Харківській області. Тоді це просто не зупинити», – зазначила Ольга Скрипник.
З іншого боку, українській владі теж є над чим працювати, вважає правозахисниця. У країні немає остаточно сформованого реєстру цивільних заручників. Водночас, уряд України звільнив з посади уповноваженого з питань зниклих безвісти, розповідає Скрипник.
«Сьогодні все це віддали до Координаційного штабу, де основний ГУР. Але прерогатива ГУР – військовополонені, і це логічно. То хто та людина, до якої можна прийти родичу й отримати інформацію про те, що зроблено для звільнення, хоча б спроб звільнення конкретної цивільної особи? Для мене це не дуже добрий сигнал, коли ми позбавлені посади, єдиної в системі, яка опікувалася питаннями цивільних зниклих безвісти. Ця робота дозволяла в тому числі встановлювати і тих цивільних, хто в полоні», – каже Ольга Скрипник.
«З нашого боку, потрібно зробити все, щоб мати чіткі верифіковані списки, чіткі комунікації з родичами та чітку координацію з усіма, хто працює, наприклад, на окупованих територіях, може там добувати інформацію, як наша організація. Це ще точно не до кінця зроблено в Україні», – зазначає правозахисниця.
Про відсутність ефективного алгоритму звільнення цивільних із російського полону говорить і Катерина Єсипенко, дружина позаштатного журналіста Крим.Реалії Владислава Єсипенка, засудженого в Криму російським судом на п'ять років.
Катерина Єсипенко
«Ми не бачимо нікого з кримських журналістів удома, то, напевно, щось або не зроблено, або [не] до кінця чи нічого не зроблено. Проблема відсутності відповідальної людини в Україні за звільнення цивліьних полонених із Росії, вона ставить проблему невизначеності та відсутності інформації. Немає відповідального, нема з кого запитати. Я не знаю, що ще ми маємо зробити», – каже Катерина Єсипенко.
Катерина розповідає, що їй вдається зрідка телефонувати до чоловіка. Зв'язок тримають через третіх осіб, допомагають адвокати, каже вона. Владислав уже відбув половину терміну в російській в'язниці і за російськими законами має право подавати заяву на умовно-дострокове звільнення. Що він і зробив, розповідає Катерина, але отримав відмову. Вона впевнена, що є вказівка ФСБ не відпускати політичних в'язнів.
Владислав Єсипенко
«Потрібно розуміти, що у сфабрикованих, політично мотивованих кейсах є координація від ФСБ щодо перебування до кінця терміну. Звідти є вказівки на місця звільняти наших громадян умовно-достроково чи не звільняти, відправляти людину в менш суворі умови утримання чи ні. Там навіть не треба чинити жодних порушень», – каже Катерина Єсипенко.
В адміністрації колонії, де перебуває Владислав, не приховують, що отримують вказівки, як з ним чинити, розповідає Катерина. Вона побоюється, що чоловік не вийде на волю після закінчення терміну ув'язнення.
«Кейс Дмитра Штиблікова, нашого кримського журналіста, який був затриманий ще 2016 року з Олексієм Бессарабовим, це доводить. Людині винесли вирок у п'ять років, який він відбув до кінця. І перед визволенням його етапували до СІЗО Лефортова. Тоді всі правозахисники зрозуміли, що фабрикується нова справа. Так і сталося. Йому дали ще великий термін, 19 років, мені здається, і він поїхав далі відбувати це покарання. Потрібно розуміти, що відбути весь термін у російській колонії – це не ідеальна картинка. Кінця там не видно», – каже Катерина Єсипенко.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Засуджений севастополець Штибліков зазнає психологічних тортур і потребує лікування – український омбудсменСьогодні для Владислава та інших політв'язнів у Росії головне – підтримка, каже Катерина, щоб було відчуття, що їх не забули. Їм можна писати листи. Їх можна відправляти як із Росії, так і з-за кордону.
Охочим написати листа з України доведеться просити когось з інших країн його відправити, оскільки між Росією та Україною немає поштового сполучення. Адреси, розповідає Катерина, можна дізнатися на сайті Кримської правозахисної групи та інших правозахисних організацій, які займаються кримськими політв'язнями.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.