«Цій владі не потрібні чесні люди і професіонали»: пропозиції Аксенова щодо контролю над кримськими чиновниками

На керівників російських адміністрацій у Криму надінуть GPS-трекери, якщо вони не покращать ситуацію з облаштуванням громадських і прибудинкових територій, ‒ про це повідомив підконтрольний Росії глава Криму Сергій Аксенов. Окрім того, він вимагає від чиновників реагувати на звернення кримчан упродовж одного робочого дня.

Ще у листопаді 2020 року Аксенов доручив кримським чиновникам фотографуватися на тлі будівництв, щоб користувачі Інтернету могли стежити за перебігом реалізації об'єктів, які мають з'явитися на півострові за бюджетні гроші. Пізніше, у січні в російському уряді Криму оголосили, що планують скоротити близько 10% держслужбовців: органи виконавчої влади мали подати пропозиції щодо скорочення до 1 лютого. Про те, чи допоможуть нові методи дисципліни домогтися ефективності від місцевих чиновників, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Ось як саме пролунала пропозиція російського глави Криму Сергія Аксенова встановити цифровий контроль за недбайливими, з його точки зору, чиновниками:

«На жаль, та інформація, що надходить від посадових осіб, часто не є об'єктивною, чесною. Уже бачимо за результатами минулого року, що покластися на цю інформацію ми не можемо. Там, де буде зрозуміло, що робота завалюється, де ні заступники, ні голова не виїжджають на об'єкти і там не бувають, я вживу заходів аж до того, що буду вішати GPS-трекери, щоб розуміти, де вони є в конкретний момент... В останній тиждень місяця будемо проводити в режимі відеоконференцзв'язку ‒ швидше за все, через «Скайп» ‒ такі наради, де заслухаємо всіх голів багатоквартирних будинків або їхніх представників про те, як триває будівництво чи ремонт. Також у систему контролю внесемо активних громадських діячів».

Активіст із Судака Дмитро Демчук висловив Крим.Реалії думку, що таким чином Сергій Аксенов намагається лише зобразити контроль за чиновниками у сферах з найгострішими проблемами.

‒ Він чудово розуміє, що ситуація зараз не на його користь: дуже багато скарг і нарікань. Роботи немає, знищується екологія, в економіці дуже сильний спад, ціни ростуть, надходять скарги на місцевих чиновників ‒ а реакції ніякої немає. Ось я скаржився з приводу розробки кар'єру, з приводу незаконного будівництва «Таврида-АРТ» під Судаком ‒ і тепер у мене гори відписок. Звернення в прокуратуру, правоохоронні органи спускаються зверху назад на Крим, і все гасне. Звичайно, в результаті людина ставиться до влади точно так само, як вона ставиться до неї. Я дивлюся, що Сергій Аксенов сам себе заганяє в кут. У нього немає інших способів тиску на місцеву владу, окрім звільнення, а його він не може використовувати, адже в Криму кадровий голод. У свою чергу, це показує Аксенова як поганого керівника, оскільки це він набирає людей ‒ там нікого зі сторони немає.

За словами Дмитра Демчука, впливати на місцевих чиновників допомагають хіба що пости в соцмережах, після яких влада «неохоче реагує». Активіст також вказує на те, що в його регіоні досі є низка проблемних об'єктів федеральної цільової програми.

‒ Почали зводити будинок для депортованих, вклали мільярди рублів ‒ він похилився, так і не добудували. У дачному селищі неподалік від мене звели два садки: один валиться, для іншого вирили котлован, і підрядник зник. Знайшли нового ‒ він утік з грошима. Таких об'єктів у Судаку валом. Крим ‒ це велика чорна діра в бюджеті Росії. Нехай скоротять когось із чиновників після цього ‒ вони викрутяться, своїх не кинуть. Щоб дійсно виправити ситуацію, потрібно пересаджати всіх цих друзів-кумів-родичів в усьому Криму і допустити до муніципальних посад нормальних молодих людей, які хочуть щось робити для свого міста, для Криму. Окрім того, потрібний справжній громадський контроль. Думаю, що це змінило б ситуацію в корені, і не треба було б вигадувати ніякі браслети.

Раніше Сергій Аксенов анонсував догани за зрив програми облаштування громадських та прибудинкових територій, на яку уряд Москви загалом виділив Криму 4,8 мільярда рублів. Зокрема, претензії виникли до голови адміністрації Сімферополя Олени Проценко. В інтерв'ю телеканалу «Крым 24» вона сказала, що регулярно відвідувала двори та спілкувалася з містянами, підкресливши, що її заступники фізично не можуть постійно виїжджати на об'єкти та все контролювати. За її словами, закінчити роботи вчасно завадили узгодження з жителями багатоквартирних будинків, через які проєкти нібито довелося переробляти й перераховувати кошториси. Окрім того, Проценко поскаржилася на організаційні перешкоди через пандемію коронавірусу.

Проте керівник громадського об'єднання «Асоціація громадськості Сімферополя» Сергій Дудченко переконаний, що міські чиновники не можуть грамотно організувати всі процеси і при цьому не зацікавлені в покращенні життя сімферопольців.

‒ Проблема саме в чиновниках. Мені здається, Олена Проценко абсолютно не знає, що потрібно робити в муніципальному господарстві. Багато її рішень мають спонтанний, ситуативний характер, відсутній системний підхід. Відповідно, вона не до кінця розуміє, які напрямки потрібно розвивати, де потрібно прислухатися до людей тощо. Що до GPS-трекерів Аксенова, це ж популізм чистої води. Я б порадив додати до нього шокер, щоб давати під хвіст електричний розряд. Ці люди не підкоряються Аксенову, вони займаються своїми комерційними справами ‒ вони прийшли використовувати гроші. Їм не потрібне місто, його жителі, наші проблеми. Так що розмови Аксенова ні про що. Ще рік-два людині можна вірити, але минуло вже шість років! Цій владі не потрібні чесні люди і професіонали.

Сергій Дудченко

Тим часом директор російського Інституту сучасного державного розвитку Дмитро Солонников зазначає, що в російському трудовому законодавстві для чиновників вже передбачені механізми заохочення та покарання.

‒ Проблема всіх чиновників у тому, що вони працюють лише у межах своїх повноважень і компетенцій, і не більше ‒ причому на зарплату, а не на кінцевий результат. Робочий день з 9 до 18, посадові інструкції такі і все. Кудись виїхати, щось подивитися ‒ швидше за все, це буде робитися не настільки активно й не з таким ентузіазмом. Щоправда, у Росії формальна частина зарплати невелика, а основні грошові винагороди чиновники отримують шляхом різних надбавок ‒ преміальних грошей, компенсацій за перепрацювання тощо. Ці надбавки вже залежать лише від керівників. Таким чином, виявляти завзяття може бути корисним для чиновників. А надягати на них браслети з GPS-трекерами, звичайно, ніхто не буде ‒ це такий добрий жарт Сергія Аксенова, щоб стимулювати підлеглих.

За словами Дмитра Солонникова, у російських регіонах вже налагоджені механізми зворотного зв'язку громадян з чиновниками через Інтернет щодо конкретних об'єктів, а також розроблені спеціальні програми для обробки коментарів і звернень у соціальних мережах.

Чим відрізняється робота українських чиновників на материковій частині країни та російських у Криму, розмірковує українська активістка, головний редактор сайту громадського руху «ЧЕСНО» Ірина Федорів.

‒ Ми ще не напрацювали високий рівень політичної культури, коли чиновники, які припустилися помилки і перетнули якусь червону лінію, йшли б у відставку самі. Так відбувається у США, в європейських країнах. У нас же чиновник після чергового епічного провалу ніколи не піде сам. Щоб змусити того, хто його призначав, звільнити цю людину, треба пройти три кола пекла. Щоправда, між Україною та Росією, а також окупованими територіями, існує колосальна різниця: українці можуть відкрито обговорювати помилки чиновників, тобто працює свобода слова. У Росії ж і на тимчасово окупованих нею територіях немає ні політичної культури, ні свободи слова. Окрім того, хоча в Україні можуть не реагувати ті, хто призначає чиновників, ‒ потім цих керівників покарають виборці. У Росії це неможливо.

Ірина Федорів

Ірина Федорів також підкреслює, що в Україні в межах реформи децентралізації вже запроваджують механізми консультацій з громадянами на низовому рівні, щоб муніципальні чиновники не могли діяти тільки на свій розсуд. На думку активістки, одна з головних змін полягає в тому, що українці усвідомлюють: чиновники працюють на гроші громадян і мають звітувати перед ними, а не перед начальством.

(Текст підготував Владислав Ленцев)