Остання битва за Москву. Кримський похід 1591 року. Частина 5

Спеціально для Крим.Реалії

Кампанія 1591 відрізнялася від багатьох попередніх. Кримський хан не йшов грабувати Московію – він ішов перемогти її, і тому головний удар направив безпосередньо на столицю. Воєводи, не сподіваючись утримати кримців на Оці, також відтягли свої сили до Москви.

Сили сторін

Ще 4 березня 1591 року був розписаний «зарічний розряд» із трьох полків – він мав відбити можливу невелику кримську атаку за Окою. А 21 квітня відбувся розпис головних сил – «берегового розряду» з п'яти полків: великого – у Серпухові, передового – у Калузі, правої руки – в Алексині, лівої – у Каширі, сторожового – у Коломні. У Серпухов був відправлений і гуляй-город, якому належало зіграти вирішальну роль у цій війні. Загальне командування раттю доручалося князю Федору Мстиславському.

Навесні минулого року, коли ніхто не чекав масштабної війни, «великим воєводам» наказувалося виходити до Оки лише «за вістями». Цього року розпис було однозначно складено «для приходу кримських людей на березі». Крім того, заздалегідь було розпочато збір «посошних людей» (тимчасових рекрутів) для гуляй-города. Тож хоч пізніше Кремль і заявив польському посольству, що хан прийшов «безвісно», насправді Московія готувалася до війни.

На момент розгортання «зарічний розряд» навряд чи налічував понад 5 тисяч дітей боярських, стрільців та козаків. У «береговому розряді» було до 30 тисяч кінних та піших воїнів.

Про сили, якими розпоряджався Газі II, досі точаться суперечки. Прикордонні московські воєводи оцінювали кількість кримців у «півтораста тисяч і більше», і це прийняв Микола Карамзін і більшість сучасних істориків. Сам хан двома роками пізніше заявляв, що вийшов у той похід із 200-тисячною армією. Цього, зрозуміло, бути не могло, навіть якби Газі мобілізував не лише Малу, а й Велику Ногайську орду, чого так і не сталося.

Хан був відомий схильністю до перебільшення – у поході на Угорщину 1594 року він похвалявся, що нібито привів із собою 150 тисяч вершників. Проте австрійський дипломат Еріх Ляссота, очевидець подій, нарахував у тому війську 80 тисяч людей, з яких лише 20 тисяч добре озброєних бійців. Московські синхронні джерела повідомляли, що з ханом вирушили 70 тисяч людей і ще 15 тисяч – з калгою. Турецький історик 17 століття Ібрагім Печеві писав, що кримців було 30-40 тисяч.

Віталій Пенськой на підставі непрямих міркувань та аналогій з чисельністю кримців у попередніх походах (яку він завжди оцінював по мінімуму) дійшов висновку, що Газі II вів із собою 30 тисяч людей. Погодитися з цим важко – кримські війська до 40 тисяч у 16 столітті навряд чи могли подолати Оку. На мою думку, засновану на оцінках сил у кампаніях 1569, 1571, 1572 і 1594 років, хан не міг вести із собою менше 50 тисяч осіб (як кримців, так і ногайців), а можливо й більше. Ішли з Газі і «наряд та яничари з вогненним боєм».

Початок кампанії

5 травня 1591 року головний ханський сановник Моллакай Аллей відвідав московського гінця Івана Бібікова на Чуфут-Кале. Про всяк випадок візитер вирішив дезінформувати свого співрозмовника, заявивши, що «на государеву украйну цар не йде, а йде на литовського». Обережність була зайвою – Бібіков так і не зміг зв'язатися з Москвою.

10 травня Газі II залишив Бахчисарай і рушив на Молочні Води, де залишався до кінця місяця, чекаючи на повний збір своїх сил і прибуття ногайців.

10 червня до Москви прибув гонець Сергій Антиков від путивльського воєводи Василя Вельямінова з повідомленням, що кримці йдуть на Москву Муравським шляхом. Газі II рухався стрімко, тож до його появи на Оці залишалося приблизно два тижні. Від імені царя Федора Івановича в усі полки та прикордонні міста були відправлені розпорядження «від себе з полків посилати на Поле багато проїжджих станиць, і наказав їм государ провідувати напряму, на котрі государеві українні міста кримського царя приходу чекають».

20 червня, поки ситуація на півдні ще не прояснилася, Кремль послав до Новгорода ще три полки на додаток до вже наявних там військ. З минулого року йшла чергова війна зі Швецією, і якраз у цей час прийшли новини про можливий шведський напад.

За іронією долі, ввечері того ж дня до Москви прибула грамота від лівенських воєвод Івана Бутурліна та князя Андрія Звенигородського. У ній зі слів кримця-перебіжчика повідомлялося, що хан із чотирма «царевичами» та зі 100-тисячним військом йде прямо на столицю, «а війни йому до Москви не розпустити ніде» – тобто не відволікаючись на пограбування другорядних цілей. Перебіжчик цей також приїхав.

У цих умовах у Кремлі було ухвалено рішення відкликати «зарічний розряд» за Оку, щоб не підставляти його під удар переважаючих кримських сил. Вранці 26 червня було розіслано грамоти «всім боярам і воєводам з усіх полків з берега та з українських міст усім воєводам йти до Серпухова» на з’єднання з Мстиславським. До 28 червня зосередження сил у Серпухові було завершено.

27 червня прибула звістка від тульських воєвод князів Михайла Катирєва-Ростовського та Василя Голіцина. Вони відправили на розвідку станичних голів Мешка Зибіна та Олексія Сухотіна «і наказали їм замітити, скільки з кримським царем воїнських людей іде, і котрі місця прихід буде кримського царя». З'ясувалося, що «з кримським царем воїнських людей зі сто тисяч, а йде кримський цар прямо до Тули та до Дедилова» (інша редакція Розрядної книги датує приїзд Сухотіна 29-м червня).

Після отримання цих новин за справу взявся фактичний голова уряду Борис Годунов. За указом Федора Івановича йому належало виступити «проти кримського царя Кази-Гірея зі своїм государевим двором і з прибулою раттю та з нарядом». Московський літописець детально розшифровує склад цього государевого двору: «кравці і стольники, і чашники, і стряпчі, і великі дворяни, і стрілецькі прикази, і багато всяких служилих людей, і розряд великий, і чини, і намети государеві».

Годунову слід було «обоз поставити за Москвою за річкою, за Дерев'яним містом між Серпухівською і Калузькою дорогами і наряд в обозі поставити, і запаси і гармат до наряду розписати, і влаштувати обоз і наряд цілком готовими, як, просячи у всемилостивого Бога допомоги, стояти і битися з обозу проти кримського царя».

Паралельно готувалася до оборони і Москва: «По воротах і баштах розписані голови та діти боярські та з даточними людьми, та голови стрілецькі з приказами». Це було тим більше важливо, що в червні «була велика пожежа в Москві, загорілося в Чортолі, і вигоріло Біле місто все від Чортольської брами по саму Неглинну; не тільки двори, а й у церквах кам'яних все згоріло. Після того, трохи згодом, зайнялося на Покровці, і горіло до Покровки і вигоріло багато дворів». На облоговий стан перейшли Симонів і Новодівичий монастирі, а також Троїце-Сергієва лавра.

28 червня Мстиславський отримав наказ вести всі полки з Серпухова до стін столиці «для того, що звістка государеві учинилася, що йде до Москви кримський цар з усіма полками та з людьми своїми». Головний воєвода мав опинитися на місці як мінімум на два дні раніше за Газі II, «щоб до царевого приходу полки урядити; а хоче государ із кримським царем на пряме діло стати біля Москви».

Також Мстиславський мав залишити на березі «дворянина доброго, а з ним, головою, дітей боярських триста чоловік добрих із усіх полків, об двох кінь», – цим головою став Степан Колтовський. У його завдання входило вчасно повідомити Кремль, що хан почав форсувати річку, і протидіяти кримській розвідці: «як прийде кримський цар до берега до Оки річки, і в яких місцях Оку перелізе, і йому, Степану, з тим бути незабаром до государя до Москви; а буде можна Степану Колтовському над передовими людьми, які незабаром Оку річку перелізуть, пошук учинити».

Уроки кримських вторгнень 1571-1572 років були вивчені – варто було хану прорвати оборону на Оці одному місці, як інші укріплення ставали непотрібними, а результат кампанії визначався у польовій битві під Москвою. Для захисту країни від грабіжницького походу прикривати всю Оку ще мало сенс, але для перемоги у великій війні, навпаки, потрібно було зосередити всі сили в одному місці. Москвичам було оголошено, що залишаючи береги Оки, ворога навмисне заманюють углиб країни, щоб винищити його повністю.

29 червня Мстиславський вирушив до Москви. 30 червня він здійснив ще один перехід і став табором на річці Пахрі – у тому районі, де майже 20 років тому зупинився Девлет Герай.

Вранці 1 липня 1591 року до військового стану прибуло нове розпорядження царя Федора – всім першим воєводам полків передати командування своїм заступникам, а самим «бути до себе до Москви того ж числа о третій годині дня наперед полків для своєї государевої справи».

У Кремлі вирішили зробити новий розпис полків і змінити ієрархію командування, щоб передати загальне управління раттю до рук Бориса Годунова. Як показувала довга історія місницьких суперечок у Московії, князі й бояри з легкістю могли знехтувати своїм військовим обов'язком навіть перед лицем переважаючого ворога, якщо вважали, що їх поставили на занадто низьку посаду. До речі, останню чолобитну з проханням змінити порядок призначень було подано одразу чотирма воєводами лише два місяці тому – 25 квітня, і у двох випадках Федір мусив піти їм назустріч. Отже, щоб унеможливити бунт у верхах напередодні вирішальної битви, всіх воєвод і викликали на аудієнцію до царя. Цього разу царська воля взяла гору, але після закінчення бойових дій Мстиславський все ж таки затіяв місницьку суперечку з Годуновим.

Ну а позосталим воєводам було наказано до вечора того ж дня встигнути підійти до самої столиці – «всім полкам стати на луках проти Коломенського».

2 липня Федір Іванович відпустив воєвод, які прибули днем раніше, і «велів государ усім боярам і воєводам… з товаришами і з усіма полками з луки бути до Москви до обозу проти Данилівського монастиря» – до побудованого Годуновим укріпленого табору. Увечері того дня цар провів там огляд військам – «бояр і воєвод, і дворян, і дітей боярських жалував государ, про здоров'я питав і полки дивився, і побувши государ в обозі, поїхав до Москви». Після цього воєводам «велів государ йти з усіма полками на колишні місця і стани на луку проти Коломенського».

Ну а поки в Москві йшли приготування, «прийшов цар кримський з великою силою і з великими похвалами на Руську землю… як древній Батий».

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.