Новий рік у народів Криму до приходу радянської влади на півострів відзначався по-різному. Традиції, як правило, відрізнялися через різні віросповідання. Усіх їх об'єднувало те, що найчастіше новий рік наступав після того, як люди збирали урожай і звільнялися після земляних робіт, або під час настання весни. Ми розповімо вам про те, як зустрічали новий рік кримські татари, караїми, кримчаки, греки, вірмени та українці.
Кримські татари ‒ Наврез, Хидирлез і Дервіза
Новим роком у кримських татар можна назвати відразу декілька свят. Одне з них ‒ Наврез (Навруз). Його відзначають 21 березня ‒ у день весняного рівнодення. Кримські татари почали святкувати його приблизно в XII столітті. Його оспівував у віршах кримськотатарський поет Ашик Умер.
Your browser doesn’t support HTML5
Слово «навруз» складається з двох перських слів ‒ «нау» («новий») і «руз» («день»). Це стародавнє свято землеробів, яке відзначають як початок нового господарського року та весни. Свято уособлює народження нового року, сонця, природи, повагу та любов до землі, її дарів.
Your browser doesn’t support HTML5
Хидирлез ‒ ще одне свято, яке символізує початок нового року. Це свято посіву, який відзначають у першу п'ятницю травня зі співом, танцями, змаганнями, частуваннями та ворожінням. В етимології слова Хидирлез криються імена двох ісламських пророків ‒ Ілії (Ільяс) та Аль-Гідра (Хідір) ‒ вони нібито зустрічаються в цей день. Один з них покровитель води та домашньої худоби, інший ‒ людей.
Кримські татари в цей день прибирають, готують різні страви: традиційний хліб (калакай), м'ясні пироги (кобете та сари-бурма). Після вечірньої молитви шанований житель селища розпалює багаття, через яке стрибають чоловіки та жінки села.
Ворожіння на калакаї ‒ традиційному хлібі, є важливим звичаєм на Хидирлез. Літні чоловіки підкидають його в повітря. Якщо він падає лицьовою стороною вгору ‒ урожай буде багатим, тильною ‒ варто чекати неврожаю.
Завершують свято національним круговим танцем Хоран навколо багаття. Танець ‒ символ сонця, і виконується під музику народних музичних інструментів ‒ давул та зурни.
Дервіза ‒ свято родючості, яке також можна вважати новорічним. Його відзначають 22 вересня ‒ у день осіннього рівнодення. Воно символізує одночасно і закінчення польових робіт, і наближення холодів. Напередодні свята жінки прибирали будинок і двір.
Your browser doesn’t support HTML5
У святковий ранок молилися та здійснювали жертвоприношення. Символом Дервізи було сито ‒ елєк. Щоб дізнатися, яким буде майбутній рік, елєк підкидали в повітря. Якщо сито падало догори дном, то це означало, що урожай буде хорошим, дном вниз ‒ поганим, а якщо боком ‒ зернові будуть високими.
Це свято відзначали жителі відразу декількох сіл. Вони збиралися в одному місці, організовували ярмарок, влаштовували конкурси та гуляння. На них проводили змагання з національної боротьби ‒ куреш, а також кінні перегони. Наостанок танцювали хоран ‒ танець, який символізував єдність громади (джемаату).
Караїми ‒ Орак' Тойу
Караїми, як і кримські татари та кримчаки ‒ корінний народ Кримського півострова. Своєрідним Новим роком у караїмів можна назвати Орак' Тойу ‒ день подяки Творцю за щедрі дари.
Його традиційно відзначають восени. Караїми збираються на свято цілою громадою. Вбираються в яскраві національні костюми, у дворах розвішують грона винограду, гранати, яблука та перці ‒ все це ‒ дари осені, які символізують Орак' Тойу.
Також накривається святковий стіл, на якому символічно розкладають плоди, які дозрівають восени: яблука, гранати, гарбуз та пшеницю. У центрі цих дарів розміщують тютюн. До встановлення радянської влади караїми практично були монополістами в галузі вирощування та виробництва тютюну.
Потім проводиться молитва та освячення плодів. Наприкінці ритуалу дітям дозволяється зібрати фрукти. Учасники Орак' Тойу традиційно змагаються в кулінарній майстерності. Столи накривають традиційними стравами: кобете ‒ м'ясним пирогом, караїмськими пиріжками ‒ кібінами та кураб'є ‒ солодощами. Журі дегустує та оцінює частування.
Кримчаки ‒ Рош ха-Шана
Кримчаки також є одним з корінних і найбільш нечисленним з народів Криму. Вони традиційно сповідують юдаїзм, тому для них новим роком є Рош ха-Шана. Його святкують два дні поспіль на осінього молодика за єврейським календарем (вересень або жовтень). З цього дня починається новий єврейський рік.
Your browser doesn’t support HTML5
У Танахе ‒ священному писанні юдеїв, першим місяцем року вважається весняний місяць авів, або нісан. У цей місяць у давнину вони вийшли з Єгипту.
Рош ха-Шана ж за єврейським календарем святкується восени. Він названий днем «священних зборів». У цей день традиційно не працюють, сурмлять у шофар ‒ ритуальний духовий інструмент та здійснюють жертвоприношення.
Свято належить до числа найбільш важливих. У його перший вечір заведено вітати один одного побажанням бути вписаним у «Книгу життя». Під час святкової трапези заведено вмочати благословенну халу ‒ круглий хліб ‒ у мед, щоб наступний рік був солодким. Також існує звичай на Рош ха-Шана їсти яблука з медом.
У цей день також традиційно здійснюють обряд ташліх: збираються біля річки, або моря й читають іудейські тексти, гімни та молитви.
Вірмени ‒ Аманадор і Навасард
Вірмени ‒ один зі стародавніх народів Криму. Вони святкують два новорічних свята: Аманадор і Навасард. З давнини вірмени відзначали Аманадор 21 березня, у день весняного рівнодення.
Друге новорічне свято у вірменів ‒ це Навасард. Його відзначали 11 серпня. У цей день відбулося кілька важливих подій для вірменського народу, і вони вважали його особливо значимим. У 301 році, після прийняття християнства вірменами, вони перенесли святкування Навасарда з 11 серпня на листопад.
Листопадове свято стало символом врожаю ‒ вірмени були вдячними Богу за достаток плодів і вдалий рік і ставили на стіл різні фрукти. У цей день пили мед, щоб Новий рік був солодким, і випікали особливий новорічний хліб.
У вірменів було кілька традиційних страв: толма ‒ пісні голубці, ануш апур ‒ суп із сухофруктами та хапама ‒ гарбуз із начинкою з рису, меду, горіхів. У страви традиційно додавали особливу приправу ‒ нгатзахік. Ця квітка росте на схилах гори Арарат.
Греки ‒ Різдво
Греки були одним з перших народів, які оселилися в Криму та постійно тут жили. Різдво у греків ‒ одне з головних свят новорічного циклу. Вони святкують його 25 грудня, відтоді як у XX столітті Греція перейшла на григоріанський календар. Перед самим Різдвом і після нього греки відзначали ще кілька свят, щоб підкреслити його важливість.
Your browser doesn’t support HTML5
У грецьких традиціях святкування Різдва багато спільного з обрядами інших народів, у яких православ'я стало традиційною релігією. Головний обряд ‒ запалювання ритуального вогню. Для цього обирали й рубали найміцніші хвойні, або оливкові дерева, які могли довго тліти. Також на Різдво у греків було заведено обкурювати свої будинки, комори та стайні ладаном, щоб захистити від злих духів.
Серед святкових страв обов'язковою на різдвяному столі була індичка (або порося) з рисом, каштанами та родзинками. Також готували обрядовий хліб (христопомо), страви з солоної свинини, пшеничну кашу, масляний пиріг та голубці (лаханосармадес). Останні символізують у греків загорнутого в пелюшки Христа.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Як змінювалися традиції святкування Різдва й Нового року в УкраїніВажливе місце займало в різдвяній трапезі й вино, оскільки було одним з головних національних продуктів і одночасно символізувало кров Христа, якого розіпнули на Великдень.
Українці ‒ Різдво
Українці мають багато схожого зі святкуванням новорічного циклу з греками. У них також основним святом традиційно вважалося Різдво. Українці Криму традиційно відзначали його 25 грудня та 7 січня ‒ за Григоріанським та Юліанським календарем.
Your browser doesn’t support HTML5
Тоді готували 12 страв, які символізують 12 апостолів. Серед частувань одним з найбільш символічних вважалася кутя ‒ пшенична, чи ячмінна каша з медом.
Під час новорічних свят зазвичай ходять від хати до хати і співають святкові пісні: колядки і щедрівки, в яких бажають один одному достатку, здоров'я і славлять Різдво. Серед найвідоміших традиційних пісень новорічного циклу – «Щедрик». Примітно, що «Щедрик» вчені відносять до пісень весняного циклу і говорять про те, що в давнину новий рік українці відзначали навесні – з поверненням ластівок в їх будинку.
Your browser doesn’t support HTML5