Крим: ціна «законів» російської влади

Спеціально для Крим.Реалії

Наприкінці минулого тижня в російський парламент Криму був внесений проєкт змін до раніше ухваленого «закону» «Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій». Як зазначено в пояснювальних документах, він розроблений «з метою приведення республіканського закону у відповідність із федеральним і врегулювання відносин, що виникають у зв'язку з необхідністю екстреного реагування при запровадженні режиму підвищеної готовності або надзвичайної ситуації».

Газета російського парламенту Криму пише: «У першу ж статтю, де визначається поняття «надзвичайна ситуація», вноситься важливе уточнення, що це ситуація, яка склалася не тільки в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, а ще й у зв'язку з поширенням захворювання, яке становить небезпеку для людей довкола». Істотні доповнення планується внести до статті 9 «Повноваження Глави Республіки Крим у сфері захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій». Йдеться про значне розширення повноважень, а саме: ухвалення відповідних нормативних правових актів міжмуніципального та регіонального характеру; встановлення обов'язкових для виконання громадянами та організаціями правил поведінки при запровадженні режиму підвищеної готовності або надзвичайної ситуації тощо.

Плануються зміни і до статті 11, яка доповнюється пунктом 1 та «містить права й обов'язки громадян». До «закону» буде внесена норма: «Усім, хто перебуває на території Республіки Крим, гарантується дотримання прав, встановлених федеральним законом. По-друге, вказується, що порядок та умови, види й розміри компенсацій і соціальних гарантій, що надаються громадянам у таких ситуаціях, встановлюються федеральним і республіканським законодавством. І, по-третє, обов'язки громадян у сфері захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій визначаються як федеральним законом, так і нормативно-правовими актами Республіки Крим».

Мені при цьому згадується березень 2014 року, коли в Криму журналістів били та грабували бойовики, які називали себе «кримською самообороною». У деяких випадках громадянам, яких зупиняли на вулицях, вони показували стандартний аркуш паперу, на якому було написано, що «голова Ради міністрів Криму Сергій Аксенов» надає їм право прямо на вулиці проводити обшуки, огляди та затримання підозрілих осіб.

Пригадується, як на залізничному вокзалі в Сімферополі завербовані в Краснодарському краї Росії казаки у величезних чорних шапках оточували прибулі в місто потяги та обшукували пасажирів. При цьому, коли люди питали, на підставі якого закону вони це роблять, вони відповідали, що «на підставі закону Республіки Крим», і дуже дивувалися, коли їм відповідали, що «Республіка Крим ще ніяких законів не ухвалювала, та й не існує взагалі такої». Вони сказали: ми не знаємо, нам начальство сказало говорити так. Пригадується яскравий епізод, як «Верховний головнокомандувач Республіки Крим» Сергій Аксенов, який з'явився раптом нізвідки, на якихось задвірках приймав «присягу» у Дениса Березовського.

Влада тоді ще фактично українська в особі голови Верховної Ради Криму Володимира Константинова та голови Радміну Криму Сергія Аксенова, яких пізніше назвуть «героями кримської весни», вирвавшись за межі українських законів і не думаючи ні про повноваження, ні про права свої і права інших громадян, ні про майбутню відповідальність ‒ творила одне беззаконня за іншим.

Лютий і березень 2014 року в Криму – це взагалі був період беззаконня, коли був убитий Решат Аметов, коли були затримані й піддавалися тортурам у Сімферополі Олег Сенцов і затримані разом із ним Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв, Олексій Чирній, коли почали безслідно зникати люди, місце перебування яких, і чи живі вони взагалі, досі невідоме. Це був час, коли силами Константинова та Аксенова будь-які закони на півострові були взагалі ліквідовані, не те що права, але саме життя людини було знецінене остаточно.

Найголовніше ‒ ситуація повного беззаконня на півострові триває ‒ сама «республіка» створена незаконно: ООН, ОБСЄ, інші міжнародні організації та країни світу її не визнають, парламент та уряд Криму створені незаконно, посадові особи, включаючи Константинова та Аксенова, призначені незаконно, усі органи влади є незаконними, всі їхні «закони» і рішення не мають юридичної сили з моменту їхнього «ухвалення» і не діють, самовільне присвоєння української власності й пізніша приватизація – незаконні, в жодному законодавстві світу не визнаються.

Легітимність всього цього була втрачена саме тоді, коли два чиновники пішли на поводу у Москви, підкорилися Олегу Белавенцеву та Георгію Мурадову і стали виконувати їхні вказівки. І зараз нерозумно сподіватися на те, що світ коли-небудь визнає Крим російським. І вони це знають, але вони сподіваються на те, що це буде не скоро, що вони зможуть сховатися й уникнути відповідальности за кинутий у хаос і беззаконня Крим.

Саме для цього, для прикриття повного беззаконня вони зараз пишуть цю мішуру ‒ псевдозакони ‒ та імітують законодавчу діяльність. Але законність, заснована на колишньому беззаконні, не може раптом переродитися і стати легітимною. Що б вони зараз не написали ‒ Криму в будь-якому випадку доведеться повернутися у 2014-й і все почати спочатку, викинувши усі окупаційні закони у смітник.

У своєму коментарі одній із кримських газет заступник спікера російського парламенту Криму Юхим Фікс сказав, що «цим законом ми наділимо главу Республіки можливістю оперативно впливати на виклики, які виникають на території Республіки Крим, і встановлювати певні правила для кримчан».

Слід уточнити ‒ закон тільки для прикриття, оскільки й зараз немає незаконного питання, яке б не міг своєю владою вирішити «глава Криму». Наприклад, інформаційні мережі рясніють словами «Аксенов дозволив» всупереч або закону, або чинній нормі. Так Аксенов дозволив ‒ всупереч ухваленій раніше забороні ‒ «провести в місті Керчі на площі Леніна 27-29 серпня міжнародний військово-технічний форум «Армія-2020». Також глава Криму дозволив проведення 2-6 вересня фестивалю творчих спільнот «Таврида-АРТ»... а також проведення зборів (конференцій) відповідно до установчих документів організацій». Раніше, як повідомляв інформресурс Regnum, глава Криму дозволив проведення в регіоні міжнародних змагань, а також низки музичних фестивалів.

Далі: «Російський глава Криму Сергій Аксенов дозволив проводити спортивні змагання на півострові, попри пандемію коронавірусу».

Далі: «Глава Криму Сергій Аксенов дозволив провести фестивалі Koktebel Jazz Party, Rap Koktebel і «Таврида-АРТ».

Далі: «Аксенов зняв заборону на проведення з 8 до 23 вересня 2020 року пів фіналу всеросійського конкурсу «Велика перерва», і на проведення 19 вересня 2020 року кримськотатарського національного свята «Дервіза». Пів фінал конкурсу «Велика перерва» відбудеться у МДЦ «Артек». У ньому візьмуть участь представники регіонів ПФО (Південний федеральний округ Росії ‒ КР). А святкування «Дервізи» заплановане в селі Перевальне».

Повідомленням про те, що Аксенов щось дозволив або щось заборонив, немає кінця. «Аксенов дозволив росіянам приїжджати на відпочинок до Криму з 1 липня», «щоб провести в Криму парад Перемоги Сергій Аксенов підкоригував власний указ», «Аксенов дозволив кримчанам їздити на дачу автомобілем», «Сергій Аксенов дозволив привозити товари літнім родичам», «Сергій Аксенов повідомив, що він дозволив розширити список підприємств, які з 1 травня 2020 року продовжать працювати під час режиму загальної ізоляції». І так далі.

Як бачимо, немає питання, яке Сергій Аксенов не міг би або заборонити, або дозволити. Звідки ж ноги ростуть у цього свавілля влади?

Ось звідки: в Росії, яка анексувала Крим, така система, що «верховний» або забороняє, або дозволяє. Така система управління. Ось підтвердження: «Путін дозволив Аксенову допомогти Генічеську». А закони? Та які там закони! Тим більше, що це тільки частина всього масиву заборон і дозволів, які ухвалюються будь-яким «главою» виходячи з потреби. Навіщо ж «верховному головнокомандувачу» ще й додаткові повноваження?

Юхим Фікс каже: «Це підтверджує, що Крим самостійний суб'єкт, що має свої конституційні повноваження і право для їхньої реалізації. Зараз ми зіткнулися з коронавірусною інфекцією, завтра, можливо, виникне інша проблема, яка потребуватиме швидкого реагування... І глава республіки, виходячи з конкретних обставин, сам оперативно зможе ухвалювати рішення і ставити завдання...»

Як бачимо, ні у березні 2014 року Сергія Аксенова не зупинило порушення як міжнародного права, так і законів України, ні під час коронавірусної пандемії його не зупинила заборона на порушення встановлених правил, він що хотів ‒ забороняв (чужим) і що хотів ‒ дозволяв (своїм). Згідно з правилом: своїм ‒ усе, опонентам ‒ закон. І різниця в тому, що тепер він чинитиме свавілля за «законом», затвердженим Володимиром Константиновим, незаконним спікером незаконного парламенту. Така вартість їхніх «законів».

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

У матеріалі використовується термінологія, вживана на анексованому Росією півострові