Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Президент Польщі Анджей Дуда вручив Мустафі Джемілєву орден Білого Орла – головну державну нагороду країни. І ця висока відзнака дозволяє вкотре замислитися про те, який моральний капітал Україна має в особі Джемілєва. Капітал, з яким, певен, змушені рахуватися і друзі, і вороги.
Друзі нагороджують орденами та надають трибуну. А вороги… Ну згадаємо хоча б про телефонну розмову Володимира Путіна та Мустафи Джемілєва в період анексії Криму, про спробу російського президента переконати лідера кримських татар визнати безальтернативність російської окупації.
Думаю, Путін чудово розумів, що він може створити в окупованому Криму будь-яку кількість фейкових організацій, що імітуватимуть «дружбу народів» і писатимуть у Кремль листи подяки. Але Меджліс кримськотатарського народу він імітувати не зможе. І авторитет Джемілєва – теж. Тому в один із найважливіших моментів у власній політичній кар'єрі він, мабуть, і вирішив провести бесіду з людиною, яку без сумнівів ненавидів, яка була уособленням багаторічного спротиву всій тій чекістській системі, яку представляє Путін. Бо альтернативи цій розмові не було. Моральний авторитет не можна вигадати, він або є, або його немає.
Президент України Володимир Зеленський надав лідеру кримськотатарського народу, ексголові Меджлісу, народному депутату Мустафі Джемілєву (праворуч) звання Героя України. Київ, 13 листопада 2023 року
Біографія Джемілєва – нагадування про те, що кримські татари завжди боролися за те, щоб у Криму залишалася своя душа
Ось чому так важливо, щоб Мустафа Джемілєв був присутній на міжнародній арені як представник України. Тому що сама його присутність, сама його біографія, впевнений, є простою та чіткою відповіддю на запитання «чий Крим?». Сама його присутність спростовує не лише територіальні претензії Росії, а й її безглузді цивілізаційні претензії.
Звичайно, кілька століть поспіль Крим був частиною Російської імперії та радянської Росії – приблизно так само, як інші захоплені території були частиною інших імперій. Але біографія Джемілєва – нагадування про те, що кримські татари завжди боролися за те, щоб у Криму залишалася своя душа, не розтоптана чоботями окупанта. І що імперія робила все, щоб цю душу знищити і людей вигнати.
Мустафа Джемілєв перед російським блокпостом на в'їзді до анексованого Криму, неподалік від міста Армянськ, 3 травня 2014 року
Джемілєва нагороджують у Варшаві – столиці країни, в якій та сама імперія проявила себе з такою ж невгамовною жорстокістю
Тому не дивно, що Джемілєва нагороджують у Варшаві – столиці країни, в якій та сама імперія проявила себе з такою ж невгамовною жорстокістю та цивілізаційною глухотою, як і в Криму. Країні, громадяни якої сприяли краху Російської імперії, відбилися від радянської Росії та змогли скористатися історичним шансом, який випав після безславного краху Радянського Союзу.
У кожного з нас свій рахунок до страшної імперії, яка витоптує все живе. Ось чому такий цінний досвід і авторитет таких, як Мустафа Джемілєв – людей, які не побоялися кинути виклик злу тоді, коли ще ніщо, здавалося, не передбачало поразки мороку.
Адже цей виклик у ті важкі роки, певен, – доказ приреченості сучасного зла, яке продовжує воювати з Україною та катувати Крим.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Є мрія, без реалізації якої не зможу спокійно піти»Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.