В анексованому Росією Криму продовжується призов до російської армії. При цьому місцева влада стверджує, що не відправляє на війну строковиків. А ще у Сімферополі змінили назви двох вулиць: вулиці Маркса та Шмідта перейменували на Катерининську і Потьомкінську. Водночас, на окупованій частині півдня України встановлюють пам'ятники діячам радянської епохи: у Генічеську повернули на постамент пам'ятник Леніну, в Мелітополі відкрили меморіальну табличку з ім'ям чекіста Судоплатова. Що відбувається із призовом на військову службу в Криму та чи беруть участь кримські строковики у війні Росії проти України? Яка сьогодні політика пам'яті у Криму та в окупованих Росією областях на півдні України? Про це говорили в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Кримський призов і пропаганда
У Криму триває призов до російської армії. Весняний призов, який розпочався у квітні, має тривати до середини липня. Російський військком Криму Юрій Лимар стверджує, що строковиків на війну не відправляють. «Вони всі служитимуть на території країни. Основна частина кримчан залишиться служити, як і раніше, на території республіки, тому в батьків можливість із ними спілкуватися і бачитися буде», – заявив Лимар в інтерв'ю кримському телеканалу «Миллет», який контролює влада. Нагадаємо, що Прокуратура АРК раніше висунула Лимарю підозру в порушенні законів та звичаїв війни (ч.1 ст.438 КК України).
Ми маємо підтвердження того, що строковиків кидають на цю війнуІрина Сєдова
Водночас, це не вперше, коли російський військком намагається переконати кримчан у тому, що їхніх дітей, призваних на строкову службу, на війну не відправлять. Раніше Лимар неодноразово заявляв про це у кримських ЗМІ. Проте українські правозахисники стверджують протилежне.
«Ми почали з 24 лютого збирати інформацію про загиблих і полонених кримчан, які воюють проти України на боці Росії. І ми маємо підтвердження того, що строковиків кидають на цю війну. Є серед них і загиблі, і полонені», – розповідає Крим.Реалії експерт Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.
Ірина Сєдова
Одним із найгучніших випадків такої участі стала історія Єгора Шкребця, котрий був корабельним коком на крейсері «Москва». Після удару по крейсеру та його подальшого краху Шкребця внесли до списків зниклих безвісти. Його батько Дмитро Шкребець почав публічно з'ясовувати, як на військовому кораблі опинилися строковики. За його словами, з ним також зв'язувалися інші батьки, які шукали своїх синів, призваних на строкову службу.
Ірина Сєдова називає примусовий призов жителів Криму до російської армії під час війни воєнним злочином.
Вони не мають права призивати жителів окупованих територій та кидати їх на війну з Україною. Найчастіше – на смертьІрина Сєдова
«Вони не мають права призивати жителів окупованих територій та кидати їх на війну з Україною. Найчастіше – на смерть, бо ці строковики не мають бойового досвіду, це просто 18-річні юнаки, які йдуть помирати проти професійної української армії, яка захищає свою територію. Тому ми радимо батькам (у Криму – КР) максимально докладати зусиль, щоб зараз їхні діти не потрапляли на фронт, а самим призовникам робити все можливе, щоб не потрапити до російської армії», – каже Сєдова.
Вона із жалем зазначає, що багато кримчан вірять російській пропаганді. За спостереженням Сєдової, російська влада вдається до все більшої кількості способів того, як максимально обмежити жителям Криму доступ до альтернативної інформації.
«Дійшло до того, що зараз навіть блокують VPN-сервіси. Тобто не лише українські сайти, телебачення та радіо заблоковані, вони ще блокують можливості для обходу блокувань. Тобто роблять усе можливе, щоб люди чули офіційну версію, щоб добровільно йшли на війну з Україною», – зазначає Сєдова.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Хто допустив, що на крейсері були строковики?»
Повернення Леніна
Наприкінці травня депутати підконтрольної Росії міськраді Сімферополя змінили назви двох вулиць у місті. Вулиці Карла Маркса та Петра Шмідта перейменували на Катерининську і Потьомкінську. Сімферопольцям, які живуть на цих вулицях, та юридичним особам, що перебувають на них, відвели три роки на переоформлення документів і перереєстрацію за новими адресами.
«Імператриця Катерина II та граф Григорій Потьомкін зробили для нашого міста незрівнянно більше від Карла Маркса та революціонера, одного з керівників Севастопольського повстання 1905 року Петра Шмідта. Вони, по суті, його започаткували. Тому необхідно було відновити історичну справедливість. Жодного політичного підтексту в цьому рішенні немає», – навело російське видання «Коммерсант» пояснення представників російської громадської палати Криму.
Вулиця Карла Маркса у Сімферополі, Крим, архівне фото
Український історик, доктор історичних наук Віктор Брехуненко вважає, що ця ситуація не є винятком для дій російської влади, яка мітить захоплену територію на рівні топонімики і намагається видати її за свою.
Мені здається, що поки Росія перебуває в Криму, слід очікувати подальших перейменуваньВіктор Брехуненко
«Для мене немає нічого дивного, що у Криму таким чином вирішується проблема з назвами вулиць. І мені здається, що поки Росія перебуває в Криму, слід очікувати подальших перейменувань. Але мені здається, що нинішній етап російсько-української війни завершиться визволенням Криму, і тому ці перейменування стануть останнім писком Кремля. І надалі їм не буде де перейменовувати всі ці вулиці», – сказав він в ефірі Крим.Реалії.
Віктор Брехуненко
Водночас, на окупованих Росією територіях на півдні України встановлюють пам'ятники діячам радянської епохи. Так, наприклад, у Генічеську (Херсонська область) повернули на постамент пам'ятник Леніну, а в Мелітополі (Запорізька область) відкрили меморіальну табличку радянському чекісту Павлу Судоплатову.
На думку Віктора Брехуненка, подібні кроки не принесуть Росії очікуваних результатів.
Росія там надовго не затримаєтьсяВіктор Брехуненко
«По-перше, Росія там надовго не затримається. По-друге, такі демонстративні кроки резонують уже в уявленні незначної категорії населення. Росія запізнилася на 30 років, і у більшої частини населення лише викликає огиду, коли намагаються відродити це старе, замшеле, прогниле. Той опір, що чиниться, свідчить про те, що така політика не має перспективи», – вважає він.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.