Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Реальне життя не може влаштувати очікування кримських чиновників. Хочеться перемог та успіхів, а тут «бавовна», протести, «партизани», «жовта стрічка», підриви кораблів і танкерів. Але вихід є: вони намагаються підмінити невдачі успіхами в пропаганді, газетними «досягненнями» прикрити кримчанам вуха, затуманити очі, щоб не розуміли, що відбувається навколо Криму, а силовики всіма силами намагаються закрити їм рота, щоб незгодні не висловлювали протест.
Марія Захарова
Все за заповітом речниці російського МЗС Марії Захарової, яка, хоч би що трапилося, каже, що «Росія залишає за собою право жорстко відповісти…». Таким чином агресори у своїй риториці стають у позу «ображених жертв агресії», вдаючи, що не вони напали, а навпаки, роблять замах на них. Кримські газети запевняють кримських читачів, що не російська армія займається терором, а відбувається «зростання терористичних атак з боку українських нацистів», що не Росія займалася всю «зернову угоду», по суті, піратськими перевірками на морських торговельних шляхах, а «українські пірати Чорного моря отримують гідну відсіч». Хоча насправді всі дії України щодо свого захисту, згідно з логікою та правом, – це відповідь незалежної держави на терор та агресію з боку Росії, і так буде доти, поки Росія вестиме війну на території України.
Кримська пропаганда надзвичайно активно намагається діяти за кількома напрямками. Насамперед, вони переконують відгороджених від інформаційного світу кримчан, що «СВО (так у Росії називають повномасштабну агресію проти України – ред.) йде за планом і перемагає», і що «Крим і нові території – це вже невід'ємна частина Росії», що «курорт у Криму процвітає», що «дефіциту води немає і не буде», що «рубль постійно стабілізується», і що «герої» ті російські спортсмени, які відмовляються виступати у змаганнях за кордоном.
Розуміючи, що близько 90 тис. кримінальних справ за воєнні злочини в Україні не жарт, кримські пропагандисти стверджують, що в Криму «підготовка до суду над гітлерівцями XXI століття (так вони називають українців – авт.) йде своєю чергою».
Мається на увазі «мокроє дєло», що експлуатується в пропагандистських цілях, про перекриття Північно-Кримського каналу і нібито збитки для Криму. Незаконний так званий «арбітражний суд» Криму, як повідомляється, отримав 15 тисяч справ (7 коробок) та провів попереднє засідання. Судитися збирається якась незаконна «Республіка Крим від імені Ради міністрів до держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України, Управління Північно-Кримського каналу». Незаконний «позивач» просить незаконний «суд» визнати дії (бездіяльність) України щодо перекриття Північно-Кримського каналу незаконними, і просить відшкодувати «заподіяну шкоду» на користь скарбниці незаконної «Республіки Крим» у сумі 152,2 млрд рублів. До участі в процесі як третіх осіб залучено незаконні «державну раду республіки Крим, виконавчі органи державної влади республіки Крим».
Якби цим займалися не дорослі люди, то можна було б подумати, що це така дитяча гра: ніким не визнані та незаконні суди розглядають справи ніким не визнаних і незаконних позивачів. Втім, повна іграшковість справи виявилася відразу. Арбітражний суд, який він не є, але не став поспішати, призначив наступне засідання лише на 13 вересня. У цьому факті вже криється сумнів суду щодо правильності позову. І справді, природно, що рішення незаконного суду невизнаного Криму ніхто у світі виконувати не стане, але судді-то професіонали і вони бережуть своє реноме, адже рано чи пізно Крим буде звільнено, і питання про те, хто конкретно ухвалював таке рішення, стане перед конкретними людьми. Що вони зможуть сказати іншим фахівцям? Що так їм наказав військовий пенсіонер і віцеспікер російського парламенту Криму Юхим Фікс, який керував створенням цих «позовів»?
Юхим Фікс
«Підсумкове рішення суду, що визначить точну суму шкоди Республіці Крим від протиправних дій України, стане найважливішим доказом намірів Російської Федерації обстоювати свої права у разі потреби і на міжнародному рівні», – наголосив Юхим Фікс. Але хто на міжнародному рівні сприйме рішення незаконного суду всерйоз?
Але сумнівна історія із «водяними позовами» не вражає пропагандистів. Не зупиняючись перед явним обманом кримчан, вони пишуть, що «до водної блокади півострова «не-брати» повернулися вже іншим способом – підірвавши греблю Каховської ГЕС, внаслідок чого вода почала безконтрольно скидатися нижньою течією Дніпра, а канал почав міліти. І за це їм згодом також доведеться відповісти. В свій час…».
Володимир Константинов
Цю думку підтримує спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов: «І це збитки, яких у зв'язку з водною блокадою Криму зазнав лише бюджет... Позов до Арбітражного суду було подано на початку липня, при цьому і сьогодні долучитися до нього можуть потерпілі від блокади приватні організації та індивідуальні підприємці. І тут загальна сума збитків, за попередніми розрахунками, може перевищити 1 трильйон рублів…»
«Ми також проаналізуємо збитки від підриву греблі Каховської ГЕС, непрямі збитки, завдані півострову водною блокадою. Паралельно проводимо роботу з юридичними та фізичними особами, які постраждали від злочинної діяльності київської хунти. Вони також зможуть заявити про свої претензії до України», – пояснив Константинов.
Але тут виявилося, що насправді питання про Північно-Кримський канал обернулося проти самих росіян значно серйознішим чином, і вже як справа про воєнний злочин. «Руйнування греблі в українській Новій Каховці, останній воєнний злочин, скоєний Росією, який матиме наслідки. Євродепутати закликали ЄС продовжувати надавати тверду підтримку Україні, запровадити нові санкції проти Росії та скерувати мільярди заморожених фінансових активів російських олігархів на відновлення України», – наголошується у заяві Європарламенту. Раніше Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження за фактом підриву греблі Каховської ГЕС за двома статтями: порушення законів та звичаїв війни та екоцид. Також Служба безпеки України скерувала до суду звинувачення проти російських офіцерів Михайла Яснікова та Дмитра Маркова за підрив споруд Північно-Кримського каналу й інші злочини під час війни Росії проти України, тому відповідати доведеться. В свій час. І це вже значно серйозніше «мокроє дєло», ніж міфічні «збитки» у незаконному суді. І суд законний, і злочини реальні.
Дніпровська вода у Північно-Кримському каналі, 26 квітня 2023 року
Автори диверсії погано порахували наслідки, і підрив греблі виявився «пострілом у ногу» самих росіян. «Глава республіки» Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) повідомив, що «Рівень води у Північно-Кримському каналі знижується порівняно з тим, яким він був раніше. Вода поступово витрачається на зрошення. Об'ємів вистачить на найближчі 2,5-3 місяці…» А що робити далі?
Навіть якщо на півострові води вистачить для побутових потреб, то з використанням води у промисловості, особливо військовій, у сільському господарстві доведеться попрощатися. Або знову вдавати, що Хуснуллін (віцепрем'єр РФ Марат Хуснуллін – ред.) бурить дно Азовського моря, сподіваючись знайти воду, якої там немає. Поки ж, як свідчить Сергій Аксьонов, уже ведеться «пристойне наповнення водосховищ, триває робота із закачування води з підземних джерел». Але треба ж знати, що стосовно Криму – це один із видів екоциду, коли з-під землі видобувається найчистіша артезіанська вода і виливається у брудний канал чи водосховище, а на її місце в підземні резервуари піднімається солона морська вода, яка перетворюватиме Крим на солончаки. Добре, що поки, за словами Сергія Аксьонова, «в існуючих умовах побудувати насосну станцію і тракт подачі води з Дніпра в канал неможливо, хоча технічних складностей немає…»
Але якщо й це не допоможе, то Сергій Аксьонов уже знайшов винних: Він каже, що «проблема – в українському тероризмі. А після остаточного провалу «контрнаступу», який Київ поки не готовий визнавати відкрито, кількість терористичних атак і диверсій лише наростатиме. І до цього нам потрібно бути готовими». Твердження Сергія Аксьонова можна визнати некомпетентним, тому що «за оцінкою ISW, українські сили змогли звільнити близько 53% території, яку російські війська захопили з лютого 2022 року». І це означає, що «СВО» провалилася, і що Аксьонов поки не готовий це визнати й сподівається, що своїми терористичними діями Росія ще зможе поправити становище.
Інша газета пише, що води у Криму залишилося «на денці». «Рівень води у Північно-Кримському каналі поступово знижується. Звучить тривожно, але, фактично, півострів обходився без дніпровської води вісім років, тож жодних нових незручностей і, тим більше, криз її чергове зникнення не принесе... Водночас, 700 млн кубометрів дніпровської води давали можливість динамічніше розвивати сільське господарство. Тепер її знову втрачено…» – вважають у Криму.
Реальне життя окупованого Криму, якщо дивитися на нього не через окуляри міфів та несумлінної пропаганди, виявляється зовсім не таким, як зображують його кримські газети. Читачі переконувалися в цьому вже багато разів. Невже пропагандисти думають, що кримчани досі ще не знайшли канали правдивої інформації та вірять їхній пропаганді?
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.