Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Китайський посол у Європейському Союзі Фу Цун заявив, що не бачить причин, через які Україна не повинна повернутися до своїх міжнародно визнаних кордонів 1991 року. У багатьох на Заході та в Україні ця заява викликала ентузіазм, бо є найчіткішою китайською позицією щодо поняття територіальної цілісності та міжнародного права.
А саме про повагу до територіальної цілісності всіх країн йдеться чи не в першому пункті так званого китайського «мирного плану». І завжди було важливо зрозуміти, в яких межах КНР бачить Росію, а в яких – Україну. Чи існує для Китаю поняття «конституційних кордонів» Російської Федерації, яке звучить щоразу, коли Москві потрібно виправдати анексію Криму та інших українських регіонів?
Посол Китаю в ЄС Фу Цун
Тепер ми можемо сказати, що не існує. Що КНР визнає міжнародно визнані кордони, нехай про це говорить лише один посол. Але жоден посол Китаю не виступатиме з подібними заявами, якщо вони не збігаються з лінією партії та не проговорені в ЦК КПК та МЗС КНР.
Необхідність вирішити «історичні питання»
Однак, якщо уважно прочитати текст інтерв'ю посла телеканалу Aljazeera та іншим виданням, ми виявимо у ньому іншу важливу тезу – тезу про необхідність вирішити «історичні питання» шляхом узгодження між Росією та Україною. Тобто, з погляду китайського представника в ЄС йдеться не так про окупацію української території, як про історичну проблему, яка може бути вирішена шляхом консультацій. Але, між іншим, такі консультації можуть завершитись по-різному. Можуть визнанням територіальної цілісності України, а можуть визнанням Україною «нових територіальних реалій», на чому наполягає Кремль.
Китайська позиція, таким чином, набагато ближче, гадаю, до російської, ніж української. У Києві не вважають, що є якісь «історичні питання» і наполягають, що будь-які переговори з Росією можуть розпочатися лише після виходу окупаційних військ з українських територій. А в Москві намагаються наполягати на визнанні окупації як факту, що відбувся, і готові починати консультації про це визнання хоч сьогодні.
У колишніх радянських республік якийсь «не такий» суверенітет
Від ідеї про те, що «історичні проблеми» мають бути вирішені Росією та Україною до скандальної тези іншого китайського посла – глави диппредставництва у Франції Лу Шаї – про те, що у колишніх радянських республік якийсь «не такий» суверенітет – буквально один крок. Тому що тільки держава з обмеженим суверенітетом може погодитися з дискусією щодо своєї територіальної цілісності – якими б там історичними міркуваннями це не пояснювалося.
Для прозорості позиції в КНР, гадаю, мали б не просто визнати територіальну цілісність України, а й погодитись з тим, що ця територіальна цілісність – не тема для дискусій. Ба більше, впевнений, не тема для дискусій з країною, яка на цю територіальну цілісність робить замах.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.