«Удар усій світовій системі гарантій»: експерти ‒ про можливе перекидання Росією ядерної зброї до Криму

Росія може скомпрометувати статус України як без'ядерної держави, якщо розмістить або вже розмістила ядерну зброю в тимчасово окупованому Криму. Такі перестороги на засіданні Генасамблеї ООН 11 листопада висловив заступник Постійного представника України в ООН Юрій Вітренко.

Україна відмовилася від ядерної зброї у межах Будапештського меморандуму 1994 року, в обмін на гарантії територіальної цілісності від Росії, Великої Британії та США. Фактично Москва порушила положення цього документа, спробувавши анексувати Крим у 2014 році. Пізніше низка українських військових експертів висловлювали припущення, що Росія під час модернізації та посилення Чорноморського флоту може перекинути на півострів тактичні ядерні боєприпаси. У Кремлі це не підтверджували, але й не спростовували. Про цю проблему йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Росія після 2014 року регулярно проводить масштабні навчання в Криму, зокрема з використанням ракетної зброї. Російський військово-політичний експерт Юрій Федоров висловив Крим.Реалії думку, що на Чорному морі Росія грає військовими м'язами в першу чергу перед Туреччиною.

– Росія прагне перетворити Чорне море на своє озеро або внутрішнє море. Вона хоче бути домінантною військовою силою в регіоні й продемонструвати всім, що тут треба зважати тільки на російський флот. На жаль, Крим дійсно став непотоплюваним авіаносцем. Після чергового витка конфлікту в Нагірному Карабасі Росія зрозуміла, що їй важко змагатися з Туреччиною в Кавказькому регіоні, отже, потрібно нарощувати м'язи в Чорному морі. Щоправда, турецький флот тут помітно перевершує російський, і навіть після посилення останніх років, у разі великої війни Росія не зможе протидіяти Туреччині. Звідси й виникає питання, яке так турбує Україну: чи не зможе Москва застосовувати ядерну зброю в Криму? На мій погляд, це аж ніяк не виключене.

Юрій Федоров

Юрій Федоров вважає, що Росія дійсно може обладнати свої кораблі та морську авіацію на Чорному морі ядерними боєприпасами.

– Відомо, що за радянських часів у Криму були збудовані спеціально обладнані сховища для ядерних боєприпасів. Підозрюю, що після 2014 року їх привели в робочий стан, щоб у будь-яку хвилину використовувати за призначенням. Цілком можливо, що ядерні боєприпаси вже перекинуті ‒ і ніхто ззовні не може це проконтролювати. Приблизно півтора року тому міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров сказав, що Крим це наша територія, і ми там робитимемо що хочемо: захочемо розгорнути ядерну зброю ‒ розгорнемо. Зазвичай за такими висловлюваннями щось стоїть. Отже, ми маємо очікувати, що в Криму буде розміщена ядерна зброя. Мені здається, це дасть підстави українській владі звернутися до країн, що підписали Будапештський меморандум, із низкою цікавих запитань.

Зенітний ракетний комплекс С-400, розміщений неподалік міста Джанкой, листопад 2018 року

При цьому Юрій Федоров вказує на те, що колись ядерна зброя була і в Туреччині ‒ на американській військовій базі Інджирлик поблизу Середземного моря. Російський експерт не виключає, що вона може дислокуватися там і зараз, однак ніяких підтверджень цьому також немає.

Севастополь ‒ не тільки база Чорноморського флоту: на околиці міста розташовані декілька елементів старої радянської інфраструктури на випадок ядерної війни. Це і база підводних човнів у Балаклаві, яка зараз працює як музей, і недобудований командний пункт поблизу гори Гасфорта ‒ так званий об'єкт №221. Журналіст із Севастополя Давид Аксельрод зазначає, що російська мілітаризація міста в останні роки посилюється, нехай і не явно.

‒ Міністерство оборони Росії має в місті набагато значнішу роль, ніж раніше. Це може бути не видно неозброєним поглядом, але відомство всіляко просуває свої інтереси й відновлює свої права на землі, які раніше належали Міноборони СРСР. Люди в формі військово-морського флоту ніколи не були рідкістю для Севастополя, але зараз їх можна зустріти в будь-якому районі. Втім, мені важко порівняти, чи стало військових істотно більше, ніж раніше.

Навесні 2020 року представник Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький стверджував, що загалом в анексованому Криму російський контингент за шість років зріс у два з половиною рази ‒ з 10-12 тисяч до 32,5 тисяч осіб.

Проблема саме в тому, що ні Україна, ні міжнародна спільнота не можуть отримати повну й об'єктивну інформацію про мілітаризацію окупованого півострова, нарікає співдиректор програм із міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник​.

– Зараз фактично весь Крим ‒ це велика військова база, закрита для будь-яких міжнародних спостерігачів. Саме це робить ситуацію ще небезпечнішою: немає жодних механізмів, які могли б створити хоча б мінімальну атмосферу довіри. Те ж стосується ядерної зброї. Навіть без підтверджених фактів обґрунтовані занепокоєння через те, що Росія може щось ховати в Криму, і створюють найвищий градус напруженості. У цьому випадку було б нелогічним звинувачувати Україну, яка нічого не може з цим вдіяти, в порушенні Будапештського меморандуму в частині дислокації ядерної зброї. При цьому президент Володимир Зеленський нещодавно порушив питання про використання гарантій цього документа перед українцями на місцевих виборах. Хоча якби він розібрався в суті меморандуму, то, мені здається, того ж дня звільнив би радника, який запропонував це запитання.

Олексей Мельник

Олексій Мельник переконаний, що, офіційно й демонстративно відмовившись від без'ядерного статусу, Україна нічого не виграє, але багато програє.

– Як тільки вона почне розробляти ядерну зброю ‒ а технічні можливості для цього є ‒ то негайно потрапить у категорію вигнанців. Можна забути про санкції проти Росії та про все інше. Будапештський меморандум досі має потенціал, однак це дуже тонкий інструмент для стратегічного використання. Адже Росія, порушивши свої зобов'язання про ненапад на Україну, тим самим у корені підірвала сенс міжнародних гарантій для держав, які працюють над створенням своєї ядерної зброї. Завдано величезного удару всій міжнародній системі його нерозповсюдження ‒ і це саме те, на що Україна має тиснути. Це глобальна проблема, а не тільки російсько-українська.

Представник Міністерства оборони України оглядає ядерну ракету SS-19 незадовго до її демонтажу в місті Дніпро, 26 лютого 1999 року

На думку Олексія Мельника, питання про кризу в галузі нерозповсюдження ядерної зброї може зацікавити західні країни більше, ніж проблеми територіальної цілісності України.

(Текст підготував Владислав Ленцев)