Кримські «екстремісти»: сядуть усі?

Спеціально для Крим.Реалії

У радянські часи побутував анекдот: «У СРСР є дві партії: одна при владі, друга – в тюрмі». У «російському» Криму спостерігаються дві групи політиків й активістів: перші за будь-яких умов підтримують владу, других – переслідують силовики, тягають на допити й б'ють. Якщо раніше в зоні ризику були кримські татари й українці, то тепер до «екстремістів» записують усіх незадоволених.

Підконтрольна Кремлю влада Криму й російські силовики роблять усе можливе, щоб на півострові залишилося два «політичних класи»: безнадійні «патріоти», готові сприймати владу такою, яка вона є; та «екстремісти», які нібито розхитують державний устрій. Національність останніх значення не має. У «російському» Криму ярлик баламута й провокатора може отримати кожен незадоволений погіршенням умов життя, некомпетентністю силовиків і чиновників.

Як тільки розпочався тиск на українців та кримських татар, стало очевидно, що каток репресій торкнеться кримських російських або взагалі тих, хто 2014 року з радістю зустрічав «зелених чоловічків». Із останніх прикладів – переслідування севастопольського активіста Валерія Большакова. Щодо нього порушили кримінальну справу, звинуватили в «розпалюванні ненависті» щодо терських козаків. Зараз він перебуває під підпискою про невиїзд. Практика подібних справ у Криму за останні кілька років вказує на те, що Большаков, у кращому випадку, отримає умовний термін. Іншого активіста з Севастополя – Володимира Новікова – двічі били співробітники поліції. Чоловік визнав, що звертатися до прокуратури й судів немає сенсу: силовики й чиновники в Криму де-факто створили касту недоторканних. Всі інші – безправний плебс.

Йдеться не про окремі випадки, а про цілеспрямовану державну політику. Влада планомірно закручує гайки з трьох причин. Перша – вибори президента в сусідній Росії. Республіканський уряд з останніх сил намагається зберегти ілюзію стабільності в регіоні. Чиновники під керівництвом російського глави республіки Сергія Аксенова (Аксьонова) буквально щодня розповідають про покращення життя, обіцяють зростання зарплат та інших виплат. Навіть прихильники Росії в Криму зустрічають такі заяви з ледве прихованим обуренням. Дехто з сумом згадує часи української влади, коли політичних прав і свобод у кримчан було в рази більше.

Наприклад, житель Джанкоя Євген Приходько обурювався в мережі «ВКонтакте», що в місті неможливо сформувати опозицію до місцевих чиновників. «У дороссійскій період громадськість мала можливість «випустити пар», влаштувавши акцію протесту або сформувавши опозицію на міському рівні. А що зараз? Зараз якщо обурився тим, що відбувається, то на тебе навісять ярлик фашиста, бандерівця й агента держдепу», – писав житель міста. Мешканка селища Зуя Олена Яновська закликала земляків зняти «рожеві окуляри», визнавши, що проблема не в кримській владі, а в російських порядках взагалі. «Якщо ми не вийдемо на автономність законодавчої бази за місцем, всі ми перетворимося в «терпил» російського олігархату», – написала жінка (стилістика і орфографія в наведених цитатах – авторські).

Подібних відгуків кримчан у соцмережах щомісяця все більше. У місцевому уряді оголосили це «надлишковою свободою слова», що бажано обмежити. Сигнал зрозумілий. Якщо громадянин не вірить у запевнення Аксенова про зростання добробуту й пише про це в соціальних мережах або публічно вказує чиновникам на брехню, то він – потенційний «екстреміст» і «бандерівець». Така активність не залишається без уваги. «Доброчесні» співгромадяни повідомляють куди слід. Після 2014 року в Криму відродилася колись забута практика масових доносів. Спочатку активістам просто погрожують, потім починаються безпосередньо репресії – фабрикації кримінальних справ, обшуки й арешти. Іноді достатньо всього лише дати коментар українським ЗМІ. На півострові вже розгорнули бурхливу кампанію шельмування (привселюдне ганебне покарання – КР) активістів і політиків, які спілкуються з журналістами Крим.Реалії.

Другий фактор – тиск міжнародної спільноти. Третя за рахунком «кримська» резолюція ООН свідчить, що світова спільнота продовжує пильно стежити за масовими порушеннями прав людини на півострові. Йдеться про переслідування кримських татар й українців, тортури, викрадення людей, ліквідацію освіти національними мовами, тиск на незалежних журналістів й інші безчинства російської влади. Москва та її ставленики неодноразово вказували, що не збираються виконувати рішення міжнародних організацій. Вони категорично відмовляються розблокувати роботу кримськотатарського Меджлісу й дозволити освіту українською мовою. Натомість влада робить вигляд, що на півострові немає національних проблем, а «екстремістами» можуть бути, в тому числі, й російські кримчани.

Третє, Москва не залишає спроб легалізувати Крим або, як мінімум, позбутися від санкцій. Президенту Володимиру Путіну та його оточенню частково вигідно, щоб російські опозиціонери всіх мастей постійно мусували ідею «чесного референдуму». Телеведуча Ксенія Собчак, яка планує брати участь у президентських виборах, вчергове заявила про необхідність проведення нового «голосування» щодо Криму за участю України та Росії. Є ряд ознак, що пані Собчак робить такі заяви, як мінімум, із мовчазної згоди Кремля. Наприклад, вона публічно назвала анексований Крим українською територією. ФСБ провела перевірку за цим фактом. За повідомленнями ЗМІ, чекісти не знайшли ознак «екстремізму» в заяві Собчак. У той же час багато хто в Росії та Криму вже постраждали за публічні заклики поважати міжнародне право й територіальну цілісність України. Один із кримськотатарських лідерів – Ільмі Умеров піддався репресіям за найменше. Російські силовики «причепилися» до його інтерв'ю для телеканалу ATR, в якому він говорив про санкції, що можуть змусити Росію піти з Криму й Донбасу. Проти нього сфабрикували кримінальну справу за «сепаратизм» і намагалися закрити в психлікарні.

До моменту проведення «міжнародного референдуму» в Криму переважну більшість повинні становити приїжджі росіяни: чиновники, військові, робітники та їхні родичі. Їх оголосять «корінними кримчанами» й зажадають від міжнародної спільноти визнати результати чергового фейкового голосування. Справжніх кримчан або залякають, погрожуючи оголосити «екстремістами», або змусять виїхати за межі півострова.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції