Депортація мовою символів: як українцям нагадують про трагедію кримських татар

Знайти спільний символічний знаменник для трагедії депортації кримських татар в Україні намагаються вже не вперше. Атрибутику до 72-ї річниці злочину сталінського режиму розробив колектив першого кримськотатарського каналу ATR.

«Кримські татари знають про свою трагедію. А ми хочемо розповісти про неї світові. Тому потрібні більш інтернаціональні знаки, які будуть зрозумілі всім», – пояснює загальну концепцію розробленої символіки дизайнер Севіля Наріман-Кизи Ібрагімова. Саме тому, обираючи центральний елемент інформаційної кампанії, розробники відмовились від десятків інших знаків, близьких і зрозумілих кримським татарам, і зупинились на «універсальній» сльозі. «Це не картина, це знак. Як знак «STOP». Людина має прочитати, зрозуміти і піти далі», – каже авторка. Значки із цим символом роздаватимуть на жалобних заходах 18 травня. Засвідчити свою солідарність із кримськотатарським народом можна і встановивши зображення як аватарку в соціальних мережах, – зазначають організатори.

Ще один елемент візуальної атрибутики – банер, що поєднує три елементи. Свічу, що, за задумом дизайнерів, має ототожнюватись із кипарисом – споконвічно кримською рослиною – і символізувати любов кримських татар до рідної землі і народу. Хвилі відлуння, «котрі долають кілометри і намагаються розповісти та достукатись до всіх. Почуйте нас». Кримські гори – символ упевненості і стійкості кримськотатарського народу, ідеться у спеціально написаній журналістами телеканалу пам’ятці.

Створювати символіку довелось у режимі «на вчора» – за 3-4 дні. Дизайнер зізнається: працювати над таким «замовленням» було водночас і легко, і важко. Бо її родину також зачепила депортація. Тоді її дідусеві було 4 роки.

«В Узбекистані довелось будувати нове життя. Повернулися до Криму – знову потрібно будувати нове життя. І тільки-но побудували –знову – бах! – потрібно щось робити. У всіх історія однакова. І однаково сумна. Але, тим не менше, кримські татари все одно ідуть з високо піднятою головою, що і відрізняє цей народ», – розповідає Севіля Наріман-Кизи Ібрагімова.

«Спресувати» тисячі особистих трагедій депортованих кримських татар у єдиний образ в Україні намагались і раніше. Торік напередодні 18 травня журналіст і головний редактор видання «Українська правда» Севгіль Мусаєва-Боровик разом із молодшою сестрою-художницею «випустили» в інформаційний простір країни ластівку на тлі Кримського півострова як символа депортації.

«Ластівка – це символ відродження, весни, а ще вони завжди повертаються до своїх гнізд. Як і кримські татари, які понад 70 років тому були депортовані зі своєї історичної батьківщини і нині знову зазнають тиску на своїй землі», – пояснила у Фейсбуці Севгіль Мусаєва-Боровик, родина якої спочатку була вислана до Сибіру, а згодом перебралась до Узбекистану.

Підхоплене користувачами соцмереж зображення ластівки над Кримом, утім, було символом не офіційним, а радше народним. Та й сама автор ілюстрації зізнавалась, що не мала ідеї реєструвати її як національний символ. Розроблена ж цьогоріч атрибутика отримала схвалення не лише соцмереж, але і Меджлісу кримськотатарського народу.

«Через Меджліс пройшло близько шести різних варіантів. Ми взяли за основу той, який розробили дизайнери ATR. Ви будете бачити його на величезному банері на всеукраїнському мітингу на Майдані Незалежності», – зазначив на прес-конференції голова Меджлісу Рефат Чубаров.

Рефат Чубаров – про символіку до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу (відео)

До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу у різних містах України також з’явились білборди і сітілайти – загалом близько 300 – із зображеннями портретів свідків депортації. Це перша – «бордова» – частина комунікаційної кампанії Міністерства інформаційної політики України. Друга частина кампанії під гаслом «Я пережив геноцид» – цикл соціальних відеороликів-розповідей свідків депортації, які зараз проживають у різних регіонах анексованого Криму.

Акцію колег перехопили і в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення України. 10 світлин – портретів депортованих – розмістили у коридорі на одному з поверхів будівлі Нацради. «Очі людей говорять краще за будь-які слова про те, що відбулось. Я думаю, що будь-який захід сьогодні на підтримку Дня пам’яті – він є актуальним, і що більш масовим він буде, то буде краще. Ми, як українці, маємо пам’ятати не лише те, що відбулося з нами, як з етносом, але й те, що відбулося з нашими братами і сестрами – кримськими татарами. Оскільки ми обидва народи пережили геноцид», – сказав у коментарі Крим.Реалії член ради Сергій Костинський.

Сергій Костинський – про виставку «Я пережив геноцид» (відео)

Чи потребують українці нагадування про трагедію корінного народу Криму – Крим.Реалії поцікавились у киян і гостей столиці.

Чи потрібно українцям нагадувати про річницю депортації кримських татар? (Опитування)

18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму. Цього дня 1944 року з півострова до Середньої Азії відправили перший ешелон кримських татар. Загалом тоді депортували понад 180 тисяч людей.