Дінара Сетдикова
14 травня в Києві починаються пам'ятні заходи, присвячені жертвам депортації кримських татар 1944 року. Опівдні на Майдані Незалежності біля входу в Головпоштамт відбулось гасіння блоку поштових марок, присвячених історії кримськотатарського народу. А 18 травня в День пам'яті жертв депортації громадські активісти мають намір роздавати новий символ цієї трагедії – ластівку, яка пролітає над півостровом, інформація про це зараз активно поширюється в соціальних мережах. Ідея його створення належить журналістці, головному редактору інтернет-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєвій-Боровик та її молодшій сестрі.
Севгіль Мусаєва-Боровик – з родини кримських татар, яка була вислана до Сибіру, а після перебралася в Узбекистан. Севгіль бере активну участь у житті кримськотатарської громади. До Києва вона переїхала з Керчі – але не після анексії Криму Росією, як багато кримчан, а ще 10 років тому, вступивши до університету. Батьки сестер залишилися в Криму, і Севгіль Мусаєва-Боровик стежить за життям півострова не тільки завдяки професії. З 14 до 18 травня – в 71-у річницю депортації кримських татар новий символ роздаватимуть на вулицях Києва на пам'ятних акціях.
У Сімферополі російська влада відмовила Меджлісу кримськотатарського народу узгодити жалобні акції в День пам'яті жертв депортації. Віце-прем'єр нинішнього кримського уряду Руслан Бальбек говорив, що нібито лідери Меджлісу готують провокації в День пам'яті жертв депортації: «До нас надходить достовірна інформація про підготовку провокацій на всій території Криму. Головна мета – дестабілізація ситуації в республіці напередодні Дня жалоби 18 травня. Провокаторам поставлене завдання посіяти міжнаціональну ворожнечу і недовіру серед кримчан», – сказав Бальбек.
Влада Криму повідомляє, що раніше лідери Меджлісу влаштовували «політичне шоу», і закликає «не політизувати». Кримські татари обурені «новим форматом», який «просуває» російська влада півострова. Вперше нова кримська влада кримським татарам заборонила збиратися на жалобний мітинг у Сімферополі торік. Багатотисячний мітинг все ж відбувся в Ак-Мечеті.
Севгіль Мусаєва-Боровик нагадала про торішні події, пояснила, чому саме ластівку вона бачить символом депортації кримських татар, і згадала, як її родина переживала цю трагедію:
Це народна прикмета: будинки порожніють. В українських селах дуже хвилюються з цього приводу і шанують ластівок, які щороку прилітають: це символ відродження життя
– Весь цей час у нас не було символу депортації 1944 року. Цього року в нас із сестрою з'явилася ідея його створити. Популяризований символ приверне увагу міжнародної громадськості до нинішніх проблем на півострові Крим. Ми довго обговорювали, який же це може бути символ, розглядалися різні варіанти: був і вагон, бо кримських татар вивозили у вагонах, були пропозиції зробити символом засохле дерево, вирване з корінням, тому що процес депортації був болісним для народу, і йому доводилося заново починати своє життя в Узбекистані, в Сибіру. Але потім ми вирішили, що краще буде показати символ надії, відродження, показати, що все буде добре. Адже зараз ситуація теж дуже складна. І ми згадали: свого часу, коли ми були дітьми, ми оселилися в Криму після повернення з Узбекистану, а через кілька років ластівки звили гніздо і там жили, поки ми не переїхали в новий будинок, який батьки зводили сім років. Роки минули в очікуванні цих ластівок.
Це дуже потужний символ весни, а ще того, що ластівки завжди повертаються в рідні гнізда. Якщо ластівка не повертається рідне гніздо, це дуже погано для господаря, для його будинку. Це народна прикмета: будинки порожніють. В українських селах дуже турбуються з цього приводу і шанують ластівок, які щороку прилітають: це символ відродження життя. Думаю, зараз дуже важливо дати людям таку надію. Є переселенці з території Криму, є люди, які там живуть, але їх переслідують – тому ми вирішили зробити контур Криму червоним. Півострів подає сигнал SOS усьому цивілізованому світу: це територія, де порушуються права людини, де немає свободи слова, де за свою позицію людина може потрапити в СІЗО.
– Ця ідея належить вам із сестрою, ваша сестра-художник втілила її; ви задумували його як народний символ, який буде поширюватися через «сарафанне радіо»? Чи ви збираєтеся закріпити його на офіційному рівні?
– У мене не було поки ідеї реєстрації його як національного символу, але вже дуже багато хто підтримав цей символ, зокрема й громадські організації, і ми будемо роздавати значки 18 травня на мітингу в Києві, і сподіваємося, що цей символ використають у своїй стилістиці й українські телеканали та засоби масової інформації.
– Ви ж переїхали до Києва з Криму до анексії?
– Я вступила просто в Київський національний університет, на факультет журналістики, і відтоді живу в Києві. Батьки у мене зараз продовжують жити в Криму.
– Як їм зараз живеться?
– Я була там востаннє в липні і можу сказати, що є деякі складності й побутового характеру, і, звичайно, морального. Існує тиск, залякування, і люди бояться за свою безпеку, тому що з обшуком можуть прийти до будь-кого, будь-якого кримського татарина. Це не перебільшення: адже не тільки до активістів приходять, приходять і до звичайних, пересічних людей, просто проводять обшуки. Було вже так неодноразово. Є ще «справа 26 лютого» біля будівлі Верховної ради Криму, з'явилися нові політичні в'язні, серед них і один із членів Меджлісу. Можливо, якби не було цих подій, символ не так був би потрібний, а завдання цієї акції та цього символу в тому, щоб вшанувати пам'ять жертв депортації й підтримати людей, які зараз перебувають у Криму, привернути увагу до їхніх проблем. Там досить важко тим, хто не підтримує дії влади Криму.
– У вас там батьки, і ви завдяки роботі стежите за тим, що відбувається в Криму. Телеканал АТR закрили, відомо про рейдерські захоплення, обшуки та переслідування кримських татар. Як у Криму пересічні громадяни реагують на це, чи знають про це?
Відчувається розчарування в деякому плані навіть у прихильників «русского міра»: вони сподівалися на якесь покращення умов, на підвищення пенсій. Пенсії зросли, але при цьому дуже сильно зросли ціни на продукти, якщо навіть порівнювати їх із київськими
– Звичайно, дуже складно сказати про єдину позицію у жителів Криму, тим більше її і не було від початку. Є прихильники Росії, є люди, які просто не мають позиції щодо цього питання. Є проукраїнськи налаштовані люди: вони хвилюються, хочуть продовжувати своє навчання, наприклад, українською мовою, відвідувати кримськотатарські курси, наприклад, з усім цим є певні складнощі. В цілому, відчувається розчарування в деякому плані навіть у прихильників «русского міра»: вони сподівалися на якесь покращення умов, на підвищення пенсій. Пенсії зросли, але при цьому дуже сильно зросли ціни на продукти, якщо навіть порівнювати їх із київськими. Разом з тим, інфраструктурних проектів обіцяних немає, статус того ж Керченського мосту незрозумілий. Багато нарікань останнім часом я чую після зими на стан доріг. Є проблеми з курортним сезоном у Криму. Бо зазвичай вже на травневі свята перша хвиля туристів завжди була до минулорічних подій, але ось зараз туристів мало. Про це свідчать фотографії порожніх пляжів. Мої знайомі, які працюють у туристичній сфері, теж говорять про те, що потік туристів значно зменшився. Дуже багато туристів до минулого року приїжджало з материкової України.
– Що 18 травня ви чекаєте в Криму? Раніше були численні жалобні заходи. Зараз Аксьонов закликає «не політизувати» пам'ятні акції.
Фактично кримським татарам заборонили вшанувати пам'ять своїх батьків, бабусь і дідусів, які загинули в умовах депортації. Їм в буквальному сенсі заборонили плакати
– Меджліс ще 5 травня подав заявку на проведення жалобного мітингу на центральній площі міста Сімферополя. Але, на жаль, як і минулого року, місцева влада відмовила кримським татарам у проведенні пам'ятних заходів. І тому, швидше за все, як і минулого року, всі жалобні заходи проходитимуть у місцях компактного проживання кримських татар. Селище називається Ак-Мечеть. Торік після заборони люди зібралися і приїхали з багатьох міст Криму, не тільки зі столиці, мої батьки, наприклад, їхали на цю акцію з Керчі. Теж було складно: коли почався мітинг, над людьми кружляли вертольоти. Ця акція ніколи не була політичною, ця акція – дуже пам'ятний день для кримських татар, тоді дуже правильно говорили: фактично кримським татарам заборонили вшанувати пам'ять своїх батьків, бабусь і дідусів, які загинули в умовах депортації. Їм в буквальному сенсі заборонили плакати.
І це не перебільшення аніскільки, скільки я себе пам'ятаю, якщо й були якісь гасла, але це гасла повернення топоніміки Криму, там не було представництва кримських татар у владі. Були законні вимоги людей, які повернулися на рідну землю і проходять процес репатріації, просять владу прислухатися до їхньої думки. Все-таки головною метою цієї акції було привернення уваги до цього дня й об'єднання кримських татар. У кримських татар дуже сильне відчуття рідної землі, це об'єднує людей, які пережили умови депортації, жили і спілкувалися, зуміли зберегти свою культуру, мову на чужій землі, а зараз намагаються все це відновити на своїй. І ця акція мала велике значення, так само як і телеканал АТR. Останній рік телеканал не займав проукраїнську позицію, це був канал, який спрямований на висвітлення культурних заходів, просвітництво, він використовував кримськотатарську мову і був дійсно таким об'єднавчим фактором для кримських татар. Тому закриття такого каналу – це теж травма для людей, які повернулися 25 років тому і намагаються якось відновлювати свою культуру, свою самобутність на рідній землі.
– Ви зараз теж чекаєте сильного тиску і затримань 18-го числа?
– Я не знаю, чи будуть затримання, як у Росії під час мітингів, сподіваюся, що тут до такого абсурду не дійде. За що затримувати? Це не якісь заклики до влади, просто пам'ятний мітинг. Але якщо кримська влада затримує людей у «справі 26 лютого», коли ще не було факту анексії Криму, факту приєднання кримського півострова до Росії (підписаний акт був 18 березня, а вони судять людей за мітинг біля Верховної ради 26 лютого), коли вони приходять з обшуками до пересічних громадян, коли у Меджлісу забирають будівлю, в якій він розташовувався вже понад 20 років, – очікувати від російської влади можна чого завгодно, вони непередбачувано поводяться.
– Як вашій родині вдалося пережити цю трагедію?
Крымские татары в СССР
– Якщо говорити про сім'ю моєї матері, моїй бабусі було 18 років, коли вона з родиною пережила депортацію, у них було 7 дітей, їх вислали до Сибіру, а потім вже вони переїхали до Узбекистану. Батько цієї родини загинув раніше, ще до війни. Бабуся розповідала, наскільки було складно там адаптуватися в нових умовах, потрібно було жити в будинках без вікон, без дверей, і кримські татари ще десять років жили в умовах комендантського часу, коли їх поява на вулицях була обмежена часовими рамками. Моя бабуся брала участь у кримськотатарському національному русі, писала листи на підтримку звільнення Мустафи Джемілєва, коли він оголосив голодування і упродовж 300 днів голодував. Що стосується сім'ї мого батька, то їх також вислали з рідного села в ранньому віці, десь у 17-18 років. І батько сімейства, який воював на фронті в цей час, потім шукав їх в Узбекистані, і їм теж було складно.
– У Росії багато хто радий Криму і запитує: «Невже їм в Україні було краще?»
Чому багато кримських татар відразу сприйняли російську владу вороже? По-перше, є пам'ять, по-друге, фактично з першого дня нових правил почалися проблеми
– Багато хто запитує, чому кримські татари займають проукраїнську позицію. По-перше, є зв'язка, що Росія – спадкоємиця Радянського Союзу, і за злочини Радянського Союзу щодо кримських татар, за депортацію Росія теж несе відповідальність. По-друге, що стосується України, не можу сказати, що було зроблено дуже багато, але в перші роки депортації виділялися ділянки землі, хоч і не був ухвалений закон про статус корінного народу Криму (він був ухвалений тільки після торішніх подій, у квітні 2014 року), але все одно кримська влада не обмежувала права кримських татар, вони могли брати участь у виборах, працювати, не було політичного тиску. І українська влада, особливо демократичні кандидати, загравали з кримськими татарами на президентських, парламентських виборах, намагалися отримати підтримку Меджлісу кримських татар. Чому багато кримських татар відразу сприйняли російську владу вороже? По-перше, є пам'ять, по-друге, фактично з першого дня нових правил почалися проблеми, і одні з перших – обшуки, заборона на проведення мітингів, закриття телеканалу АТР. Усе це тільки викликає ще більший негатив.
Оригінал публикації – на сайті Радио Свобода
