Напередодні запланованих травневих акцій кримськотатарського національного руху влада ухвалила «Додаткові заходи щодо нейтралізації негативного впливу екстремістів на татарське населення та запобігання підготовлюваних ними антигромадських акцій». Цей документ Центрального комітету Компартії України, датований 4 травня 1988 року, показує, наскільки серйозно влада готувалась до виступів кримських татар (початок матеріалу тут).
На додаток до вироблених 14 квітня 1988 року в Центральному комітеті Компартії України заходам планувалось: «Кримському, Херсонському і Запорізького обкому партії і облвиконкомам, МВС, КДБ, Прокуратурі республіки надіслати до місць компактного проживання татар досвідчених працівників обласних партійних, радянських, правоохоронних органів для проведення необхідної роботи щодо запобігання та припинення можливих негативних проявів. Розробити план практичних (оперативних) дій на випадок можливих екстремістських акцій з боку кримських татар 18 травня цього року, в тому числі з їхніми намірами створити наметове містечко. В обласних центрах створити оперативні групи для координації цієї роботи».
Документ Центрального комітету КПУ від 5 травня 1988 року
10 травня до Кримської, Запорізької та Херсонської областей мали направляти працівників відділів пропаганди і агітації, організаційно-партійної роботи, адміністративних органів Центрального комітету, республіканських правоохоронних органів для проведення зустрічей із кримськими татарами «з питань національної політики КПРС, неприпустимості порушень правопорядку і відповідальності за екстремістські дії».
Республіканським газетам доручали розпочати публікацію матеріалів, пов'язаних із проблемами кримських татар, патріотичним та інтернаціональним вихованням населення, вдосконаленням міжнаціональних стосунків. У той самий час Кримський облвиконком до кінця травня мав розв'язати питання про розквартирування солдатів і офіцерів, додатково виділених МВС СРСР для Криму.
Як і попередніми роками, коли йшлось про розв'язання кримськотатарської проблеми, особливу увагу приділяли контролю за паспортним режимом:
«5. Кримському, Херсонському, Запорізькому облвиконкомам та управлінням внутрішніх справ цих областей вжити передбачених законом заходів до осіб, що допускають порушення Положення про паспортну систему в СРСР (проживають без прописки і домовласників, які надають житло в порушення чинного законодавства).
Кримському облвиконкому і УВС області вжити заходів до видалення осіб, які самовільно оселились у населених пунктах Криму, в яких встановлені обмеження на прописку громадян
6. Кримському облвиконкому і УВС області вжити заходів до видалення осіб, які самовільно оселились у населених пунктах Криму, в яких встановлені обмеження на прописку громадян.
7. Прокуратурі УРСР, Мін'юсту УРСР активізувати роботу з нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства при здійсненні операцій купівлі-продажу домоволодінь, припинення і недопущення випадків незаконного придбання будинків за приватними угодами».
Відділам пропаганди та агітації, науки і навчальних закладів, культури Центрального комітету доручалось перевірити в травні 1988 року виконання Кримським обкомом партії постанови Центрального комітету Компартії України про посилення патріотичного та інтернаціонального виховання трудящих, подальшому розвитку міжнаціональних відносин в частині здійснення програми задоволення соціально-культурних запитів кримських татар.
«9. Раді Міністрів УРСР (т. Орлик) розглянути пропозиції Кримського обкому партії про встановлення пам'ятника кримським татарам, загиблим від рук німецько-фашистських окупантів у селі Скалистому.
10. Відділу пропаганди та агітації Центрального комітету Компартії України спільно з Кримським обкомом партії вивчити можливість випуску щотижневого додатку до газети «Кримська правда» кримськотатарською мовою і внести відповідну пропозицію».
Контроль за виконанням пунктів документа покладався на завідувача відділом адміністративних органів Центрального комітету КПУ Аркадія Чумака та на майбутнього президента України Леоніда Кравчука
Контроль за виконанням пунктів документа покладався на завідувача відділом адміністративних органів Центрального комітету КПУ Аркадія Чумака та на майбутнього президента України Леоніда Кравчука.
Заходи з попередження акцій руху були вжиті вже на початку травня 1988 року.
7 травня 1988 року велика група кримських татар зібралась на мітинг у Сквері Революції в Ташкенті. Мітинг не розпочали. До скверу стягнули загони міліції і дружинників. Виступи учасників мітингу стали глушити духовим оркестром. Тоді демонстранти підняли плакат «Свободу політв'язням Аблаєву і Кадирову».
Офіційно було оголошено, що в травні почалось переселення кількох груп кримських татар до Криму за рекомендаціями республіканської робочої комісії і Держкомпраці. У травні мали переїхати 8 сімей, а до кінця року планували переселити ще 300 сімей – до степових районів Криму.
18 травня, в день чергової річниці депортації, в 22 містах і селищах країни відбулись демонстрації і мітинги кримських татар, у яких взяли участь більше 25 тисяч людей.
У Москві на Площі Революції, поблизу Кремля, демонстрацію провели кілька десятків кримських татар із жалобними бантами на грудях.
У Криму мітинги і демонстрації відбулися практично в усіх районах. На будинках кримських татар були вивішені червоні прапори з чорною облямівкою. В'їжджати до Сімферополя татарам цього дня заборонили, проте близько 600 чоловік все ж провели тут жалобний мітинг. У Білогірську відбувся мітинг за участі 1000 людей. Після мітингу його учасники колоною пройшли на цвинтар, де здійснили релігійний обряд.
На мітингу в Донському (Крим) виступає ветеран національного руху Джеміль Веліляєв. 1988 рік. Архів родини Веліляєвих
Мітинги відбулись також у містах Бахчисарай, Саки, Старий Крим, Джанкой, в селищах Донське Сімферопольського району, Первомайське Кіровського району, Воїнка Красноперекопського району.
Демонстрації відбулись і в Краснодарському краї (в Абінську в них взяли участь близько 1000 осіб, у Кримську – 1500 осіб). В Узбекистані мітинги відбулись у Ташкенті, містах і населених пунктах Ташкентської області (Янгиюль, Маслянка, Бекабад, радгосп «Дальверзін»), а також у Самарканді та в Сирдар'ї.
Акції кримських татар тривали безперервно упродовж декількох місяців, причому особливої гостроти вони набули в Криму.
20 травня 1988 року близько 80 кримських татар, які вимагали прописки в Криму, почали проводити демонстрації в Саках. Демонстрації тривали кілька днів.
22 травня в Бахчисараї відбувся мітинг, у якому брали участь близько 2000 осіб, зокрема і 300 кримських татар.
26 травня кримські татари з Узбекистану, які вимагали прописки в Криму, розбили біля селища Зуя наметовий табір (близько 500 наметів). Три дні потому близько тисячі солдатів і стільки ж міліціонерів оточили табір, припинивши доставку туди продовольства. Багато з них були затримані і вивезені в автобусах. Одному з організаторів наметового табору Абдурешиту Джеппарову висунули звинувачення у злісному хуліганстві.
Наметовий табір у селищі Зуя (Крим). Травень-червень 1988 року
«У зв'язку із загостренням обстановки серед кримських татар, їхніми спробами створити наметове містечко поблизу Сімферополя на трасі Сімферополь-Новоросійськ» влада розробила «план щодо запобігання антигромадських проявів із боку кримських татар на період до 15 червня п.р.».
Влада розробила «план щодо запобігання антигромадських проявів з боку кримських татар»
План передбачав «не допустити створення наметового містечка та розширення табору, а також концентрації татар в інших місцях; посилити пояснювальну та профілактичну роботу серед татар щодо запобігання цій акції; терміново розв'язати питання про відповідальність винних у групових діях, що порушують громадський порядок і допускають злісну непокору законним вимогам органів державної влади; підготувати особовий склад і необхідні кошти для припинення створення так званих таборів; посилити прокурорське реагування на факти порушень законності з боку осіб татарської національності».
Кримському обкому і облвиконкому дали доручення «активізувати роботу агітаційно-пропагандистських груп для пояснення серед кримських татар неправомірності їхніх дій зі створення наметового містечка і відповідальності за ці порушення».
3 червня 1988 року мешканців табору силою розвезли до різних населених пунктів Криму
Наметовий табір у селищі Зуя проіснував до 3 червня 1988 року. Над табором, який весь цей час був оточений міліцією і військами внутрішніх військ, був піднятий прапор Кримської АРСР. Мешканців табору силою розвезли до різних населених пунктів Криму.
4 червня в Білогірську близько 500 кримських осіб, які прибули з Узбекистану, Краснодарського краю та інших місць, провели мітинг, а потім розташувались на околиці Білогірська в 200 метрах від молокозаводу, піднявши на флагштоку червоне полотнище з надписом «Кримська АРСР». Тут сконцентрувались понад 1200 осіб і більше 200 автомашин. Центральний комітет КПУ відреагував на це негайно, розробивши «План додаткових заходів щодо запобігання створенню наметового містечка в Білогірському районі», що містив такі пункти:
«1. Погодитись із пропозиціями Кримського обкому партії про активізацію роз'яснювальної роботи серед присутніх осіб, залучити до цього санітарно-епідемічну, протипожежну та інші служби, посилити наряди міліції для забезпечення громадського порядку тощо.
2. Вжити заходів до припинення розростання цього табору.
3. Підготувати сили і засоби на випадок виникнення антигромадських дій з боку учасників цього збіговиська.
4. Дати в обласній пресі та на телебаченні матеріали про антигромадську спрямованість дій екстремістськи налаштованих осіб зі створення наметових містечок. Посилити роз'яснювальну роботу серед цих осіб.
5. Підготувати до Центрального комітету КПРС інформацію про екстремістські виступи татар у Криму».
Заходи «з нейтралізації та попередження антигромадських проявів з боку кримських татар» передбачали «перевести органи внутрішніх справ Кримської, Запорізької та Херсонської областей на посилений режим роботи, зміцнити їх за рахунок інших управлінь внутрішніх справ республіки, терміново ліквідувати скупчення татар близько молзаводу в Білогірському районі» .
При цьому іногородніх передбачалося «вислати», а «організаторам та лідерам оголосити через прокурорів офіційне застереження».
Вирішили перекрити всі шляхи в'їзду кримських татар до Кримської, Запорізької, Херсонської областей, вжити заходів щодо запобігання виїзду їх до Москви «з антигромадськими намірами»
Вирішили також перекрити всі шляхи в'їзду кримських татар до Кримської, Запорізької, Херсонської областей автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, поромом, вжити заходів щодо запобігання виїзду їх до Москви «з антигромадськими намірами»; поставити перед Міністром внутрішніх справ СРСР Олександром Власовим питання про дозвіл введення до Кримської, Запорізької та Херсонської областей частин внутрішніх військ і, в разі необхідності, введення їх у дію за розпорядженням МВС УРСР. План передбачав «встановити зв'язок з Узбецькою РСР і Краснодарським краєм щодо питання перешкоджання виїзду до Кримської області татарських сімей, обміну оперативною інформацією».
У зв'язку зі сформованою ситуацією на 8 червня 1988 року керівні працівники Центрального комітету Компартії України, Прокуратури УРСР, КДБ УРСР, МВС УРСР, Мін'юсту УРСР планували виїхати до Кримської області.
Операція з ліквідації «скупчення кримських татар» закінчилась для влади успішно
Операція з ліквідації «скупчення кримських татар» закінчилась для влади успішно.
Звертає, однак, на себе увагу той факт, наскільки великі сили в ній брали участь, – їхня кількість більш ніж у десять разів перевершувала за чисельністю «табір» кримських татар.
9 червня 1988 року опублікували повідомлення Державної комісії з питань кримських татар. Повідомлення, в основному, стосувалось «задоволення соціально-культурних запитів громадян з-поміж кримських татар». У ньому стверджувалось, що «рішеннями відповідних органів влади зняли всі обмеження, які тією чи іншою мірою порушували права кримських татар, і гарантована їхня повна рівноправність з іншими радянськими громадянами, зокрема у питаннях вибору місця проживання, працевлаштування та навчання».
Однак при цьому зазначили, що «постановою Ради міністрів СРСР чітко окреслений порядок проживання та прописки громадян, незалежно від національної приналежності, в Кримській області та інших курортних районах країни». Комісія увалила рішення, що «для утворення Кримської автономії немає підстав»...
Закінчення буде
Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу