Крим. Подорож до Мордору. Ціни і зарплати

Євгенія Вирлич

Мордор – саме так і виглядає ця цілком реальна окупована територія України. Подорож туди – це випробування для тих, хто має почуття гумору та інстинкт самозбереження. Я продовжую розповідати про поїздку до Криму-Мордору в своїх блогах (тут можна прочитати перший і другий). Розпал чи розпач? Цікаво, що слова «розпал» і «розпач» відрізняються лише однією літерою. Як виявилось, від одного до іншого лише один крок – маленький такий крочок розміром із «референдум».

Я добре пам’ятаю Феодосію, яка щороку із настанням теплого періоду року перетворювалась на радісний мурашник туристів. Після Великодня туристів помітно більшало. На травневі свята вже підвищувались ціни, а далі з кожним тижнем місто все більше заповнювали відпочивальники. Тобто початок червня – це вже доволі жвавий період відпочинку.

Я приїхала вранці 5 червня і пробула три дні в Криму. За цей час я зустріла не більше десяти туристів. Причому всі були незадоволені, щось про себе бурчали, а обличчя не виказували жодного задоволення від життя та відпочинку. ​Проспект Айвазовського у Феодосії на моїй пам’яті завжди був заставлений наметами із місцевими сувенірами. Це були пара кілометрів суцільного ярмарку, свята відпочинку і художньої творчості. Із червня до вересня проштовхнутись було важко. Сьогодні ж можна цілком вільно їздити велосипедом – жодного намету із сувенірами на проспекті немає. Стоять лише три намети з напоями, цинічно повідомляючи, що «Садочок» – улюблений сік України. Окупанти не заморочувались: у Феодосії залишилась купа українських вивісок і назв. Пік цинізму – це зафарбовані поштові скриньки. На них нічого не написано – вони просто зафарбовані в синій колір (за української влади були жовтими з синім надписом «Пошта»). Якщо підійти ближче, можна розгледіти старий український напис. Набережна майже порожня – кілька місцевих парочок і мамочок із візочками. Жодне з кафе не працює. Жодних розваг на зразок караоке, фотографій із тваринами тощо. Раша посилено пише, що курортний сезон у розпалі – він у розпачі. Місцеві даремно ходять із табличками «Жилье». Замінивши другу літеру на «у», можна раптово збагнути, хто наразі керує Кримом. Кафе абсолютно вільні – кілька зайнятих столиків. Раніше доводилось дуже довго шукати місця в пристойному кафе – тепер варто пошукати хоча б одне відчинене пристойне кафе. Багато закладів просто зачинені. Коло галереї мені нарешті вдається побачити два намети із сувенірами. Чомусь не здивувалась портретам Путіна та Медведєва. Цікаво, що за української влади портрети українських керманичів якось не дуже кидались в око – вони просто вкрай рідко були на феодосійських сувенірах. Цим не заморочувались. Обличчя продавчинь кисліші за мої враження. Смачну каву знайти важко – сестра підказала кав’ярню. Дійсно смачно, але дорогувато – 70 рублів (28 грн.). У кав’ярні зайнятими виявились лише наш і сусідній столик. Ажіотажу не спостерігалось протягом усього часу нашого тут перебування. Навіть колись «злачними» місцями пройти можна цілком вільно – і натяку на натовп немає. Раніше я не дуже любила тут гуляти під час курортного сезону саме через те, що Феодосія перебувала в дикому натовпі – він мене втомлював. Цього разу я не втомилась. Ціни і зарплати Я вже писала, що ціни мене неприємно здивували ще на початку подорожі Кримом. Далі було лише гірше. Полуниця за 120 руб. (48,00 грн. – у Херсоні на той час 12 – 15 грн.); черешня – 140 руб. (56,00 грн. проти 20,00 грн. у Херсоні); молода картопля – в середньому 60 руб. (24,00 грн. проти 6 – 8 грн. у Херсоні). На момент, коли я пишу, картопля вже впала в ціні у Херсоні. ​Спиртне продається лише з 10.00 до 22.00, причому закону суворо дотримуються. Начебто непогано, якщо б це не сприяло підпільному самогоноварінню. А в Криму традиції самогоноваріння кульгають на обидві ноги, тож отруєнь, зокрема летальних, чимало. Ледь не втратила свідомість, коли побачила, що коньяк, який виробляють у Херсонській області (марку зазначати не буду), у феодосійському магазині коштує 1350,00 рублів (540,00 грн.). У Херсоні для нього 80,00 грн. – найкраща ціна! Ігристе вино – це ніщо інше, як газована гидота незрозумілого походження. Вино можна купувати лише у фірмових магазинах. Проїзд у громадському транспорті – 10 рублів (4,00 грн.). І це при тому, що Феодосія – невелике місто (трохи більше 90 тис. населення). Її пішки можна пройти з одного кінця до іншого хвилин за 40. У Херсоні із 330 тисячами жителів проїзд коштує 3,00 грн. Орендувати квартиру – вкрай дороге задоволення. Десь на околицях Феодосії, якщо пощастить, можна винайняти однокімнатну за 6 тис. рублів (2400 грн.), скоріше – за 8 тис. (3200 грн.). У Сімферополі в непоганому районі, але не в центрі, скромна трикімнатна влетить у 20 тис. рублів (8000 грн.). ​Одразу ж може пролунати: у Криму зарплати вищі. Нічого подібного! Високі зарплати в Криму – це таке саме марево, як і інтелект Валуєва. Велика зарплатня (25 – 40 тис. рублів і навіть вище) тут у військових, поліції та окремих представників робочих спеціальностей. Медсестри часто отримують більше за лікарів (!). Трударі на виноградниках отримують по 6 – 9 тис. рублів зарплатні (2400 – 3600 грн.), нероби на ЗРК – від 25 тис. рублів (10 тис.грн.). Вчителів непогано прикормили 2014 року, а потім обламали 2015-го. Так само і з викладачами вузів. Середньостатистичний викладач працює на мінімальному окладі (5695 рублів = 2278 грн.), а повну ставку отримати щастить далеко не завжди. Цікаве спостереження: керівництво багатьох підприємств і установ – «заслане» з Росії. Там, звісно, і зарплатні інші.

Ті «щасливі» відпочивальники, які доїхали до Криму, жаліються на те, що приїхали на московські ціни і совковий сервіс. Це порівняння я почула від однієї пані з різким московським акцентом. Воно найкраще відображає кримські реалії.

​Пенсії в Криму – це розділ квантової фізики китайською мовою для хробаків підліткового віку. Це я до того, що зрозуміти логіку нарахування не можуть навіть інспектори, які цими нарахуваннями займаються. У колег по роботі, які нога в ногу пройшли свій трудовий шлях, різниця в сумі пенсії може сягати 9 тис. рублів (це те, що я знаю): наприклад, 8 тис. та 17 тис. рублів. Де логіка? Мабуть, там, де й у відомому анекдоті про Вовочку. Висновок простий. Зарплати високі лише у «відряджених» з Росії, військових, поліції та робочого класу – основі будь-якої поліцейської держави. Вчитись невигідно, бо перспектив немає: зарплатня буде невисокою, кар’єрне зростання обмежене (наверху – тільки росіяни). Я не була б до кінця справедливою, якщо б не зазначила, що бензин і газ у Криму дешеві (бензин – 38 – 39 рублів = 15,20 – 15,60 грн.; газ ми довго рахували і дійшли висновку, що десь трохи більше однієї гривні за кубометр). Про якість бензину сказати нічого не можу – не розбираюсь. Газ мене здивував: у Феодосії в оселях смердить («травить») газом. Спочатку злякалась – потім мені пояснили, що це нормально. Але ж це сморід, причому дуже шкідливий для здоров’я. Чайник закипає 20 – 25 хвилин. За аналогічних умов у мене кипить за 5 – 7 хвилин. Без коментарів. Далі буде

Євгенія Вирлич, громадська активістка

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції