Євгенія Вирлич
Чи знав Толкін, наскільки він далекий від фантастики і близький до реалій українського життя? Хтозна. Але Мордор існує – це ніфіга не вигадана країна. Це цілком реальна окупована територія України. Подорож туди – це випробування для тих, хто має почуття гумору й інстинкт самозбереження. Якби не трагічні події в житті, навряд чи я б поїхала до окупованого Криму. Але я мала їхати і бути поряд із дорогими мені людьми. Про поїздку до Криму-Мордору в цьому та кількох наступних блогах.
До уявного кордону мене привозить капелан, мій духовний наставник. Він жваво відгукнувся на прохання допомогти і відвіз прямо до кордону, передавши, як кажуть, з рук в руки. Глибока ніч. Мене зустрічає хлопець, якого я на кордоні побачила вперше в житті, як і він мене. Ми напередодні списались і домовились про зустріч. Мабуть. ризикували обидва, але в той момент я про ризик не думала – мені треба було якомога скоріше опинитись у Феодосії. Мабуть, Господь мене вів, тому і відправив мені назустріч Дмитра.
Уявна митниця. На кордоні хмари ходять хмуро – за кордоном гинуть взагалі. Дві черги: одна з фур, інша – з приватних автівок та бусиків. Ми стаємо в чергу. Як виявиться пізніше, вона займе цілих чотири з половиною години. За цей час ми про що тільки не говорили: і про життя, і про Крим, і про можливість його повернення…. Майже п’ять годин – це ще зовсім не рекорд: можна і дванадцять годин простояти в черзі.
Економічна блокада, кажуть? Україна не годуватиме окупанта? А вона саме те і робить. До Криму везеться абсолютно ВСЕ!
Бусики, які вишикувались перед нами, везли до Криму картоплю, черешню і ще багато чого їстівного. Економічна блокада, кажуть? Україна не годуватиме окупанта? А вона саме те і робить. До Криму везеться абсолютно ВСЕ! На різних умовах, за захмарними цінами, але везеться абсолютно все. Саме тому кримчани і не розуміють всього жаху окупації – структура асортименту товарів майже не змінилась. Якість – так, бо після дванадцяти годин на кордоні влітку сметана навряд чи буде смачною і поживною, а пиво взагалі не доїде. Але це не смертельно – жити можна. І ця логіка працює блискуче.
Водії бусиків із харчами невиховані – це одразу кидається в очі. Що таке пропустити жінку з дитиною на паспортному контролі, їм невідомо: у них в очах уже муляє як мінімум утричі «підйом» на черешні. До речі, ящики з продукцією доволі жваво перекочували до затишних прикордонних комірок. Мабуть, у вигляді щирої подяки за швидкий прохід митниці. Навіть не знаю, пожартувала я зараз чи ні.
Українські митники та прикордонники цілком нормальні й адекватні. У російських із почуттям гумору тугувато. Краще жарти залишити на території Херсонської області та впевнено відповідати на запитання, навіть якщо вони здаються тупішими за відверту тупість.
Якщо обличчя українських прикордонників засмаглі, то у російських – білі. Погода однакова, таврійський вітер ніхто не скасовував, а окупанти чомусь не засмагають
Цікаві спостереження. На окупованій території прикордонники розмовляють із російським акцентом: хтось із московським, хтось – із брянським. Це те, що я змогла розрізнити. Інше кинулось до ока вже трошки згодом: якщо обличчя українських прикордонників засмаглі, то у російських – білі. Погода однакова, таврійський вітер ніхто не скасовував, а окупанти чомусь не засмагають. Можна припустити, що українське сонечко їх ігнорує, але виникла інша думка: їх регулярно змінюють. Тобто вони не встигають засмагати – відбуваються регулярні ротації. На зворотному шляху мою думку підтвердив водій, який перетинає кордон кожного дня.
А тепер у мене низка цікавих запитань до представників української влади. Ви взагалі плануєте повертати Крим? Ви справді думаєте, що це можна зробити, якщо не влаштувати повної економічної блокади? Ви справді впевнені в тому, що економічна блокада існує? І ви навіть не підозрюєте, що продукти в необмеженій кількості надходять до окупованого півострова? Упевнена, що не лише продукти. Ситуація на кордоні відшліфована до дрібниць, як довільна програма Євгена Плющенка. Цього не може відбуватись без відома владних структур. Отже, ви всі в одній упряжці – в упряжці з окупантом. Я розумію, що спати спокійно вам це не завадить – не той рівень, щоб вашому сну щось заважало. Але ж земля кругла, а дупа сковзка.
Вже на ранок ми проходимо кордон окупантів. Треба заповнити міграційну карту та пройти паспортний контроль. Їхати краще за українським внутрішнім паспортом, а не закордонним, бо в закордонному окупанти поставлять свій штамп, а в Україні такий паспорт вже буде недійсним – це ж не закордонна, а окупована територія.
«Мордор (синд. Mordor, у перекладі – «Чорна країна») – країна, яка існувала у вигаданому світі Середзем'я Джона Р.Р. Толкіна і була осередком сили Чорного Володаря Саурона. Розташована на південному сході Середзем'я, на схід від Андуїна» (з української Вікіпедії).
Євгенія Вирлич, журналістка, громадська активістка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
