Російські ЛГБТ-активісти оскаржили в Європейському суді з прав людини заборону підконтрольної Кремлю влади Криму на проведення на півострові гей-парадів у Ялті, Сімеїзі та Гурзуфі, а також ЛГБТ-пікетів у Ялті, Алупці та Гурзуфі 2017 року.
Ще 2015 року глава російського уряду Криму Сергій Аксенов сказав, що «в Криму гей-парадів не буде», а паради можливі тільки військові, на 9 травня, «налаштовані саме на патріотичне виховання молоді». У жовтні 2017 року російська влада півострова відхилила заявки на проведення ЛГБТ-акцій у шести містах.
Російський правозахисник та активіст ЛГБТ-руху Микола Алексєєв говорить, що ЄСПЛ не поспішає розглядати скарги щодо Криму.
Досі не комуніковані справи за першими скаргами щодо Криму, на відміну від справ із російськими містами. Тут складна проблема з територіальною приналежністюМикола Алексєєв
– Ми намагаємося зробити акцію в Криму упродовж останніх 5 років, і це не перша скарга в Європейському суді з прав людини. У нас уже були скарги щодо Сімферополя, Ялти, Севастополя і в 2015-му, і в 2017-му. Це просто продовження кампанії, яку ми ведемо упродовж багатьох років, намагаючись узгодити ці заходи не тільки в усій Росії, але й на території Криму. Наразі ми просто довели всі ці справи до Європейського суду, залишилася тільки Керч, де були проблеми з судом першої інстанції. Ми охопили практично всі основні міста Криму й довели це все до логічного завершення, тому що нам всюди відмовили. Досі не комуніковані справи за першими скаргами щодо Криму, на відміну від справ із російськими містами. Тут складна проблема з територіальною приналежністю, відбуваються міждержавні суди.
Микола Алексєєв зазначає, що в анексованому Криму російські ЛГБТ-активісти зіштовхнулися з великими труднощами, у порівнянні з сусідньою Росією.
У Криму, куди б ми не приїхали, всюди стежили, фотографували нашу машину, це був якийсь абсурдМикола Алексєєв
– Так чи інакше, по суті правових позицій Росія нічого не виконує. Єдине, що вона зробила, це виплатила компенсацію у справі 2010 року ‒ 12 тисяч євро за моральну шкоду. Дуже багато пересудів, що я на цьому заробляю, але за 10 років я отримав тільки ці 12 тисяч. Розділіть це на місяці й отримаєте, скільки я нібито заробив, а вже про те, скільки було вкладено в ці справи, я й не кажу. Ніколи не буде можливо заробити на цьому. Хтось мав просто зайнятися, щоб тема не вмерла. Абсолютно не важливо, скільки людей вийде на акцію ‒ ви спочатку узгодьте. Всі бояться. Я об'їхав усю Росію від Чукотки до Калінінграда, й у мене був єдиний випадок, коли за мною влаштували стеження та намагалися вчинити провокацію. У Криму це було в усіх містах: куди б ми не приїхали, всюди стежили, фотографували нашу машину, це був якийсь абсурд.
Спеціаліст зі зв'язків з громадськістю ГО «Київпрайд», активістка руху за права ЛГБТ-спільноти в Україні Софія Лапіна пояснює, чому важливо проводити саме публічні ЛГБТ-акції.
Поки уряд, поки соціум не побачить, скільки цих людей насправді, своїми очима, ніяких зрушень не будеСофія Лапіна
– Можна говорити про гей-парад, але це більше святкування, коли люди святкують те, що вони відстояли, захистили свої права. У нас все-таки це досі правозахисна акція, марш рівності. З законодавчої точки зору в Україні особливо нічого не змінилося, а з точки зору «КиївПрайд» у нас змінилося багато чого: ще 4-5 років тому на нього виходило до 100 чоловік, а торік ‒ вже 5 тисяч. У 2019 році ми очікуємо 10 тисяч. Скільки ти будеш носити у ці всі установи законопроекти, папірці, петиції з підписами ‒ поки уряд, поки соціум не побачить, скільки цих людей насправді, своїми очима, ніяких зрушень не буде. Для цього і потрібний Марш рівності ‒ щоб візуалізувати потреби.
Колишній арт-директор клубу «Єжи» в Сімеїзі Денис Кратт пояснює, чому в Криму не проводили ЛГБТ-акції до анексії.
Після 2014 року більше-менш активні представники ЛГБТ-спільноти виїхали з Криму, тому що жити там неможливоДенис Кратт
– Насправді до 2014 року ніхто й не замислювався, що треба організовувати якісь офіційні заходи ‒ ми просто там усі жили влітку, з'їжджалися до Сімеїза з усіх кінців колишнього СНД і не тільки, тобто присутність товариства була абсолютно видимою. За ручку ходили пари, починаючи вже з автовокзалу. Ніхто не кидався камінням, не влаштовували перепонів, окрім побутового хуліганства, яке є всюди... Після 2014 року більше-менш активні представники ЛГБТ-спільноти виїхали з Криму, тому що жити там неможливо. Ті, хто залишився, напевно чогось бояться, і відкрито висловлювати свою позицію також. Місцевих там було не дуже багато, а зібрати всіх на пікет, наприклад, у Санкт-Петербурзі або Москві, практично неможливо.
Експерт українського правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ» Андрій Кравчук визнає, що безпосередньо допомогти представникам ЛГБТ в анексованому Криму неможливо.
Зараз ЛГБТ-спільнота в Криму загнана в глухе підпілля, люди намагаються не світитисяАндрій Кравчук
– Ми не можемо, на жаль, нічим допомогти ‒ у нас немає ніяких важелів впливу на ситуацію на окупованих територіях. Ясна річ, що все перебуває в руках окупаційної влади. Але ми збираємо відомості про злочини та інциденти ненависті проти ЛГБТ, зокрема й на окупованій території. У нас є відомості про подібні інциденти в Криму останнім часом ‒ їх дійсно небагато, але це звичайна ситуація. Коли ти потрапляєш у гомофобну країну, то намагаєшся не висовуватися, відповідно, немає приводу для інцидентів. Зараз ЛГБТ-спільнота в Криму загнана в глухе підпілля, люди намагаються не світитися. Ми можемо тільки привертати увагу міжнародних організацій до цієї проблеми, зокрема ООН, ОБСЄ, Раду Європи, в яких Росія поки ще перебуває.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
