У США тривають підрахунки голосів на президентських виборах. Станом на середину дня 5 листопада з невеликим відривом лідирує колишній віцепрезидент і кандидат від демократів Джо Байден. Чинний глава держави Дональд Трамп все ще зберігає шанси на перемогу, і, найімовірніше, підбиття остаточних підсумків може зайняти не один тиждень.
Про те, що може означати перемога того чи іншого кандидата для взаємин США з Росією та з Україною, а також для перспектив деокупації Криму, ведучий Сергій Громенко говорив з політичними експертами в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку, Нью-Джерсі, Олександр Мотиль розповів Крим.Реалії, чим саме експертів здивував перебіг голосування і наскільки зовнішня політика США залежить від особистості президента.
‒ Всі очікували, що Байден виграє досить легко і що це голосування перетвориться на так звану лавину, тобто перемога буде розгромною ‒ у дві третини голосів вибірників. Однак зараз ми бачимо, що Байден хоч і лідирує, але лише трохи, і його перевага не буде значною. Виявляється, сильніший, ніж усі вважали, і все ще може виграти. Якщо говорити про перспективи зовнішньої політики США на чолі з Байденом, мені важко уявити радикальні зміни в ній. Відносно України ця політика досить позитивна і залишатиметься такою в наступні декілька років. Тут багато що залежить від президента Росії Володимира Путіна: якщо він посилить свій зовнішньополітичний курс, то США обов'язково дадуть відповідь. Оскільки тут немає значних змін, то й американська відповідь залишиться такою самою.
Україна відзначилася в низці політичних скандалів у США: один з останніх пов'язаний із сином Джо Байдена Хантером, який у 2014-2019 роках входив до ради директорів української газодобувної компанії Burisma. Її засновник ‒ чиновник часів президента Віктора Януковича Микола Злочевський. На думку команди Трампа, Байден-молодший замішаний у корупційних схемах, однак у червні 2020 року ексгенпрокурор Руслан Рябошапка оголосив, що під час перевірки справи Burisma прокурори не знайшли інформації, яка компрометує Хантера Байдена.
Український політолог-американист Максим Ялі вважає, що Україна зіграла значну роль і у виборах президента США 2016 року, і в нинішніх.
‒ Минулого разу демократи намагалися дискредитувати Трампа за допомогою компромату на очільника його штабу Пола Манафорта, який був пов'язаний з Партією регіонів. Цього року відігратися намагалися вже республіканці через сина Байдена Хантера та його роботу в українській компанії Burisma. Як ми бачимо, обидва рази ці спроби не увінчалися успіхом. Зараз у президента Володимира Зеленського вистачило розуму не втручатися в американську політику так, як це було минулого року, після телефонної розмови з Трампом, за яким послідувала невдала для демократів спроба імпічменту. Навіщо підтримувати когось при невизначених розкладах, щоб потім намагатися налагодити зіпсовані стосунки з іншим кандидатом? Байден називає Росію головним ворогом США, і тут Україна може розраховувати на збільшення військової допомоги. Втім, Трамп надав нам протитанкові ракети «Джавелін».
На думку Максима Ялі, найважливіше те, що і в Конгресі, і в Сенаті США склалася двопартійна підтримка України в протистоянні з Росією. А український політолог-міжнародник Борис Тизенгаузен вважає, що американцям варто було передбачити проблеми з компроматами після співпраці з Україною.
Україна ‒ якась сіра зона, до неї так і ставляться чиновники СШАБорис Тизенгаузен
‒ Україна ‒ якась сіра зона, до неї так і ставляться чиновники США. Тут можна влаштувати своїх родичів, своїх дітей в якусь компанію й отримувати божевільні гроші, не з'являючись там. Наприклад, прикрити її своїм ім'ям від рейдерства ‒ я маю на увазі Burisma та Хантера Байдена. І він, і Манафорт отримували за роботу в Україні шалені зарплати ‒ і тут потрібно було розуміти, що рано чи пізно на них збереться компромат. За великим рахунком, українські чиновники втручалися в американську політику, і навпаки.
Борис Тизенгаузен також зазначає, що зовнішня політика США будується на інститутах, а не на персонах, і Конгрес відіграє в цьому важливу роль, незалежно від риторики президента.
Втім, у Кремлі вважали б за краще перемогу чинного президента Дональда Трампа, передбачає Максим Ялі.
Зараз найкращий варіант для Кремля ‒ перемога ТрампаМаксим Ялі
‒ Просто Путін вже давно і серйозно зіпсував відносини з демократами, і чимало через Україну ‒ через анексію Криму та війну на Донбасі. Так що зараз найкращий варіант для Кремля ‒ перемога Трампа, оскільки той головним ворогом називає не Росію, як Байден, а Китай. Уже в найближчі п'ять-десять років він може випередити США, стати економікою номер один і скласти їм серйозну конкуренцію за світове лідерство. У такому випадку, за логікою адміністрації Трампа, потрібно відірвати Росію як сировинний придаток, без якого Китай не зможе вибитися в лідери. Я нагадаю, що нинішній американський президент говорив, що готовий визнати Крим російським на певних умовах. Будь на це його воля ‒ я впевнений, Трамп спокійно пішов би на таку угоду, віддавши Україну у сферу геополітичних інтересів Росії в обмін на припинення тісної дружби з Китаєм.
Однак виконавчий директор українського Інституту світової політики Євген Магда вказує на те, що саме держсекретар США в адміністрації Дональда Трампа Майк Помпео виступив з так званою Кримською декларацією про невизнання анексії півострова.
Жоден президент не визнає окупацію Криму й не буде йти на компроміси з КремлемЄвген Магда
‒ Тобто США пішли тим самим шляхом, що і з балтійськими країнами свого часу: жоден президент не визнає окупацію Криму й не буде йти на компроміси з Кремлем. Зараз усі санкції, запроваджені проти Росії, спираються на найперший пакет обмежень, якраз пов'язаний з Кримом і безпрецедентним порушенням міжнародного права. Як на мене, український інтерес в американських виборах полягає в тому, щоб забезпечити собі двопартійну підтримку у США. Україна ‒ не єдина гаряча точка у світі, де необхідна допомога Вашингтона, тому нам треба активніше озвучувати свої інтереси й довести США, що Україна ‒ важливий стратегічний партнер для них. У будь-якому випадку не варто очікувати, що за будь-якого президента американці кинуть все й стануть займатися тільки Кримом.
Російський політик, лідер партії «Западный выбор» Костянтин Боровой також пропонує не ставитися до Дональда Трампа як до свідомо проросійського політика.
‒ Важливо насправді не те, що саме політик говорить. Дональд Трамп намагається вести переговори з Путіним, і він як досвідчений перемовник не може починати їх з образ. Демократи ж, включаючи Джо Байдена, часто роблять різкі заяви, а потім відступають і починають переговори. Я нагадаю, що це , бувши держсекретарем, вручала Путіну кнопку «Перезавантаження», а Дональд Трамп в останній рік зупинив будівництво російського «Північного потоку-2» у Німеччині та змусив європейців змиритися з цим. Він істотно посилив структури НАТО та змусив його європейських членів виконувати свої фінансові зобов'язання. Захист європейського континенту перестав перебувати у виключній компетенції США: самі європейці почали закуповувати зброю й думати про оборону. Словом, Трамп не говорив, а робив для України більше, ніж Байден.
Тим часом наприкінці жовтня тимчасова повірена у справах США в Україні Крістіна Квін під час зустрічі з першою заступницею міністра закордонних справ України Еміне Джеппар повідомила, що США готові до співпраці над створенням міжнародної платформи з деокупації Криму, яку ініціював офіційний Київ. Квін підкреслила, що позиція США, закріплена в Декларації щодо Криму, залишається незмінною: Вашингтон ніколи не визнає спроби Росії незаконно анексувати півострів.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.