Підконтрольний Кремлю Слідчий відділ Залізничного району Сімферополя торік відкрив дослідчу перевірку щодо кримськотатарської поетеси Аліє Кенжалієвої за ст. 354.1 Кримінального кодексу Росії (реабілітація нацизму) за нібито антивоєнні вірші, опубліковані в газеті «Къырым» 9 травня 2018 року. Перевірка не виявила ознак злочину. Про те, як зараз справи у кримської поетеси, вона розповіла в інтерв'ю Крим.Реалії.
‒ Яка ситуація з підвищеним інтересом російських силовиків до вашої творчості?
‒ Зараз, я сподіваюся, до моєї творчості немає інтересу. В усякому разі, мене нікуди не викликають і запитань не ставлять.
‒ Чому, на ваш погляд, ваша творчість торік викликала такий підвищений інтерес у російських правоохоронців?
‒ Сподіваюся, це пов'язано з моїм талантом (посміхається ‒ КР). Пишуть багато й пишуть «небезпечніші» тексти, але не всі вірші здатні викликати сильні емоції, коли людина бачить свої власні відчуття, тільки виражені в словах. Мене читають. Кому таке сподобається?
‒ Чи відчуваєте суспільну підтримку?
Абсолютно чужі люди приходили й пропонували свою допомогу. У таких ситуаціях виявляється єдність мого народу
‒ Так! Завжди відчувала, але особливо, коли у мене були неприємності. Мені писали й телефонували всі: знайомі й незнайомі люди. Абсолютно чужі люди приходили й пропонували свою допомогу. У таких ситуаціях виявляється єдність мого народу. Я пишаюся тим, що я ‒ кримська татарка! І так само простягну руку допомоги будь-кому.
‒ На яку тематику переважно зараз пишете?
‒ Пишу про те, що турбує мене, що змушує писати: любов до рідної землі, переживання мого народу, біль матерів, чиїх синів забирають у тюрми, про зраду та вірність, про коріння та віру, про гроші й цінності. Я пишу про все, що відбувається тут і зараз, але через свої відчуття. Тому це лірика.
‒ Чи проводите якісь творчі зустрічі?
‒ Так, ми проводимо зустрічі, благодійні або присвячені певним датам. Іноді просто читаємо в кафе в будь-якому місті Криму. У людей є бажання бачити нас і чути. Ми ‒ це сучасні кримськотатарські поети.
‒ Що надихає в сучасному Криму?
Надихає мій героїчний, прекрасний народ
‒ Надихає мій героїчний, прекрасний народ.
‒ А що розчаровує і засмучує?
‒ Засмучує... Засмучує те, що з моїм народом відбувається. Абсолютно абсурдні кримінальні справи, обшуки, безпідставні звинувачення. Постійний страх, що ти сказав, де ти сказав і як ти сказав. Вірші теж навчили «фільтрувати». Провели практичне заняття з вивчення статей КК. Як не засмучуватися? Всього й не перекажеш, та й навіщо, мисляча людина сама все бачить і розуміє.
‒ За п'ять минулих років чи відчуваються впливи російської ідеології на випускників шкіл, зокрема кримськотатарської національності?
‒ Діти вбирають все, що бачать і чують. І, звичайно, «патріотичне» виховання має свої плоди. Але у кримських татар дуже сильні сімейні цінності й дуже розвинена повага до старших, особливо до думки батьків. Навіть якщо дитина піддається тимчасово впливу середовища та як підліток може чинити спротив батькам, це минає. А сімейні цінності залишаються.
Відгуки та критика, сформовані в родині, для кримських татар основні, на мій погляд. Наші батьки жили в СРСР. І що? Я не бачу ні в кого з цього покоління ідеології совка. Тисячоліттями тут жили, формувалися як народ. І чого тільки не було. За п'ять років що зміниться в нашій крові або головах?
