Сьогодні Віктор Медведчук більше відомий як проросійський політик і кум Володимира Путіна. Але ще якихось 40 років тому він був радянським адвокатом, зокрема, під час другого суду над українським поетом Василем Стусом. Ця справа – одна з тих речей, які Медведчукові досі не можуть пробачити. І вже менш ніж через місяць – 5 вересня – на екрани вийде стрічка «Заборонений», де цей суд покажуть. Адвокат Медведчук буде у фільмі завдяки тискові українського суспільства, яке минулого року не дозволило творцям стрічки викинути цю сцену. В ексклюзивних коментарях для проекту «Ньюзрум» від Радіо Свобода режисер і сценаристи «Забороненого» розповіли про те, як саме повертали цю сцену, якою вона буде та де ще з’явиться адвокат Медведчук, окрім фільму.
«Це кримінальна справа злодюжок у суддівських та прокурорських мантіях» – так український поет і дисидент Василь Стус характеризував судовий процес щодо себе. Той самий, у якому його державним адвокатом був Віктор Медведчук.
Нині ця історія стала частиною фільму про Стусове життя. На великих екранах стрічку «Заборонений» покажуть вже менш ніж через місяць – 5 вересня.
Іще рік тому навколо цього фільму вибухнув скандал: суспільство обурила інформація про те, що сцену суду з фінальної версії стрічки нібито викинули.
Актор Геннадій Попенко, який брав участь у кастингу, заявляв: такою нібито була вимога самого кума Путіна.
Натомість виробники фільму наголошували: сцену суду прибрали через хронометраж. При цьому режисер Роман Бровко додавав: якщо хтось і просив не показувати Медведчука у стрічці, то це, мовляв, був син Стуса Дмитро.
«Ситуація склалася така, що ми показали сценарій, а нам у відповідь кажуть, що, мовляв, з одного боку, «я вдячний, що знімаєте кіно про мого батька», а з іншого, «я не з усіма фактами погоджуюсь», та й «є дві теми, в яких досить уже порпатися», – тема нібито неформальних стосунків Стуса з Аллою Горською та тема, яка «заполітизована і перекручена багато разів», – тема суду», – розповідав у серпні 2018-го режисер фільму Роман Бровко у коментарі Радіо Свобода.
Сам Дмитро Стус тоді все заперечував, у Медведчука взагалі відмовлялись від будь-яких коментарів.
Після суспільного резонансу і шквалу критики на адресу творців фільму сцену суду таки повернули. Утім, Роман Бровко зауважує: як режисера його це дещо образило.
«Було таке враження, що багатьом у цьому фільмі персона Медведчука стала цікавішою, ніж персона Стуса», – пояснює він.
За словами Бровка, тепер сцена суду з участю героя Медведчука займає у фільмі близько 8 хвилин (тобто в середньому 10 відсотків тривалості самої картини), а раніше для неї передбачалось лише 3-4.
Задля того, аби її повернути, творчій команді довелося прибрати з фільму 7–8 інших епізодів із різними українськими дисидентами.
«Після того скандалу, який відбувся, ця сцена стала в іншому, ширшому контексті. Нам взагалі довелося шукати іншу форму цієї історії (фільму – ред.). Взагалі змінилась структура картини. Ми мали перемонтувати все кіно в послідовній формі розвитку», – пояснює Роман Бровко і додає, що тепер суд став «фактично центральним епізодом картини».
При цьому режисер каже, що, наскільки йому відомо, творча команда фільму не отримала згоди від Віктора Медведчука на використання його імені у цій картині.
Відтак сцену з його участю сценаристи фільму намагалися зробити максимально документальною.
«Із самого початку ми зробили дві сцени з Медведчуком, але зараз лишилась тільки сцена в суді. Інша сцена, яка достеменно не може бути нами підтверджена, що так було, пішла (там була перша зустріч Стуса з Медведчуком та момент, коли він відмовляється від його послуг)», – пояснює один із авторів сценарію «Забороненого» Сергій Дзюба.
Попри це, він наголошує: фільм насамперед художній і є не байопіком про Василя Стуса, а картиною про рух шістдесятників, в якому поет – головний герой.
«Ми хочемо, щоб після фільму люди знали набагато більше, ніж тільки те, що Стуса «посадив» Медведчук. Медведчук був рядовим радянським адвокатом, який робив усе, щоб вислужитися перед радянською владою», – каже Дзюба.
Іще до появи «Забороненого» роль адвоката Віктора Медведчука у справі Василя Стуса неодноразово ставала предметом суспільного резонансу.
Наскільки якісно він захищав свого підзахисного? Відповідь на це питання дають київські адвокати Роман Титикало й Ілля Костін, які детально проаналізували усі 6 томів архівно-слідчої справи.
«На жаль, адвокат зі своїм обов’язком не впорався. Більше того, захисник Медведчук фактично став пособником сторони обвинувачення, діяв усупереч і нормам права, і вимогам професійної етики» – такий висновок роблять вони у своєму дослідженні.
А от сам Віктор Медведчук у засудженні Стуса винним себе не вважає. Він каже: захищав його згідно з радянськими законами і не порушував тогочасних норм адвокатської діяльності.
«Я можу дивитися в очі і говорити про те, що стосовно Василя Стуса ніякої вини, ні внутрішньої, ні зовнішньої, я не відчуваю і ніколи не відчував», – заявляв Медведчук в інтерв’ю Радіо Свобода ще у 2013 році.
Сам дисидент після винесення вироку писав: «Суд, що розглянув «кримінальну» справу, був проведений на рівні кримінальних злочинців, кишенькових злодюжок від народу, при герметизованому кдбістами залі».
Відтак оскаржувати це рішення суду Стус не бачив сенсу.
Своє покарання він поїхав відбувати до таборі в пермському Кучині. Там він кілька разів оголошував голодування й кілька разів опинявся у камері-поодинці й карцері.
У ніч із 3 на 4 вересня 1985 року Василя Стуса не стало.
Нині історія його життя стане центральною не лише у фільмі, але і в книжці з тією ж назвою, «Заборонений».
За сюжетами вони схожі, але є і відмінності, пояснює її співавтор і співсценарист картини про Стуса Артемій Кірсанов. Він каже: по-перше. вона більш повна, а по-друге, більше прив’язана до сучасності.
«У фільмі через брак хронометражу і певні особливості знімального процесу не вдалося показати всі епізоди. В книжці більше всього. Більше роздумів», – каже Кірсанов.
За його словами, сцена суду теж там є.
«У фільмі вона і так вийшла досить об’ємною. Але в книжці трішки більше. Хоча ми все одно розповідаємо про неї як про один із епізодів життя Василя Стуса», – пояснює Кірсанов.
Цю книжку й однойменний фільм «Заборонений» презентують уже 5 вересня: спочатку – у Києві, а згодом – і в низці інших українських міст.
