«Ефекту нуль, а гроші витрачені»: чим займаються європейські «друзі Криму»

Кримський Центр журналістських розслідувань підбив підсумки розслідування про російські інструменти легалізації анексії Криму. За повідомленнями журналістів, так звані агенти Кремля, які просувають російський наратив про це, виявляють свою активність майже у двох десятках країн світу.

Дослідження показує, що діяльність «Міжнародної асоціації друзів Криму», яка була створена у 2017 році, зводиться до спроб розгорнути в західних країнах дискусію про визнання «російського статусу» Криму та скасування санкцій. Журналісти стверджують, що все це фінансується коштом російського бюджету: тільки виходячи з відкритої інформації, на таку «народну дипломатію» російська влада витратила щонайменше 200 мільйонів рублів.

Про те, як виглядає і наскільки ефективна така робота, а також як їй може протидіяти Україна, в ефірі Радіо Крим.Реалії разом із ведучим Сергієм Мокрушиним розмірковували керівниця Центру журналістських розслідувань Валентина Самар, російський журналіст Євген Титов, постійний представник президента України в Криму Антон Кориневич і російський юрист-міжнародник, експерт «Дому вільної Росії» в Києві Володимир Жбанков.

‒ Валентино, за результатами вашого великого розслідування, якою є «Міжнародна асоціація друзів Криму»?

Самар: По-перше, треба сказати, що це відносно нове утворення, яке з'явилося в російському ешелоні на зовнішніх, скажімо так, фронтах ідеологічної боротьби з усім іншим світом, окрім сателітів самої Росії. Всі люди, які так чи інакше залучені у цей проєкт, вже давним-давно відомі у своїх країнах або як чинні проросійські політики, або як колишні проросійські політики. Більшість із них ‒ це вже політичні ветерани, літні люди, які ніяким чином не впливають на політику власної країни, власного уряду. Це колишні представники лівих партій, представники профспілкових рухів, які завжди були пов'язані з Москвою в минулі роки й навіть у минулому столітті. Опинившись без роботи у себе в країні, вони з готовністю пішли на співпрацю з Росією в межах цього нового проєкту вже після анексії Криму.

‒ Можете навести приклад таких «друзів Криму» в якійсь країні?​

Самар: Якщо взяти Грецію, то це люди, які були при владі зовсім ще недавно. Це серйозна ліва партія, яка складалася з представників різних політичних сил і вже втратила владу, але в минулі роки дійсно формувала уряд. Ці люди мали державний статус: це колишній міністр оборони Костас Ісіхос, колишній міністр економіки. Вже вийшовши у відставку, вони були залучені Москвою до роботи в Україні. Можна згадати, як у 2015 році Ісіхос та ще декілька представників грецького загону «друзів окупації Криму» ‒ коли ще не було навіть цієї асоціації ‒ приїхали до Одеси й намагалися там разом із проросійськими організаціями провести якийсь форум, однак були блоковані в готелі місцевим «Правим сектором» і таким чином свою функцію не виконали. Але їм знайшли роботу в іншому місці: була створена «Міжнародна асоціація друзів Криму». Повідомляли, що в неї увійшли представники 30 країн.

‒ Це насправді так ‒ така кількість?

Самар: Навіть на сайті самої асоціації їх набагато менше, а наша перевірка показала, що їх ще менше. Можемо сказати, що десь у 20 країнах вони є, хоча не скрізь вони легалізовані за місцевим законодавством. Є організації, які зареєстровані: у Норвегії, у Греції знову ж. Однак вони не мають ніякої особливої ролі у своїх країнах ‒ це лише декілька людей. Найцікавіше, що асоціація при цьому не оформлена в Росії ‒ є неформальним об'єднанням, яке Україна навіть не може внести до списку санкцій. Тоді запитання: яким же чином фінансується це неформальне об'єднання, яке не є юридичною особою? Ми знаємо, скільки грошей витрачається на ці заходи не тільки на території Криму, не тільки на території Росії, але і в інших країнах.

‒ Хто займається «Міжнародною асоціацією друзів Криму» з російського боку? І в чому інтерес самих європейських політиків брати участь у цьому?

Самар: Георгій Мурадов ‒ це постійний представник Криму при президенті Російської Федерації. Мотивація учасників ‒ різна. Це люди, які завдяки підтримці Росії мають ресурси для діяльності у своїх країнах. За спектром ‒ від ультралівих до ультраправих, тобто ці політики не мали б між собою ідеологічно співпрацювати. Тепер вони мають можливість виступати перед камерами на заходах із міжнародним статусом, які організовує Росія. Вони можуть називати себе координаторами «Міжнародної асоціації друзів Криму». Ми, звісно, не можемо довести що їх фінансує Росія, але просто елементарний підрахунок за документами у вільному доступі показує сотні мільйонів рублів, які витрачаються на організацію поїздок на так званий Ялтинський міжнародний економічний форум, на перебування в Москві тощо. Це також може бути допомога в організації та розвитку бізнесу в Росії. Ми бачили на прикладі представника британських друзів Криму, який всього лише один раз побував у Криму, після цього у нього з'явилися компанії, зареєстровані у вільній економічній зоні «Владивосток». Деякі «друзі окупації Криму» мають плани зі зведення багатомільйонних ‒ можливо, і багатомільярдних ‒ об'єктів й отримують преференції від уряду Росії, тому що ця зона звільнена від податків, які є на всій іншій території. Ми бачимо, що деякі друзі окупації Криму відкрили свій бізнес у Криму: наприклад, Стефано Вальдегамбері з Італії вирощує полуницю, а німецькі «друзі» займаються будівельним бізнесом у Криму. На наш погляд, це свого роду подяка за їхню діяльність.

‒ Журналісти Крим.Реалії неодноразово надсилали запити з приводу роботи «Міжнародної асоціації друзів Криму» зокрема й Георгію Мурадову, і всім політикам, яких торкнулися публікації «Центру журналістських розслідувань», однак відповіді досі не отримали. Електронна поштова адреса, яка зазначена на сайті «Міжнародної асоціації друзів Криму», судячи з усього, не працює: листи, відправлені на неї, повертаються зі звітом про помилку. Тому в нашому розпорядженні є тільки інформація з офіційного сайту цієї організації:

«Цілями Асоціації є: відновлення у світі атмосфери взаємної довіри, дружби й добросусідства між державами та народами... припинення нав'язаної світу інформаційної війни, що веде до розпалювання конфліктів, наростання великої загрози та кризи в міжнародних справах; визнання легітимності кримського референдуму 2014 року та права народу Криму визначати свою долю; виведення кримської теми з політичного порядку денного сьогоднішніх міжнародних відносин, недопущення її використання для насадження конфронтаційних відносин у взаєминах між країнами та народами; доведення до міжнародної спільноти об'єктивної інформації про життя в Криму й обґрунтованості історичного вибору кримчан, зробленого ними в березні 2014 року; боротьба проти дезінформації та fake news про Крим».

‒ У квітні 2019 року «Міжнародну асоціацію друзів Криму» сколихнув скандал. Георгій Мурадов повідомив про затримання трьох політиків, пов'язаних із цією організацією:

«Член клубу «Друзів Криму» від Литви пан Палецкіс зараз перебуває у в'язниці, його заарештували за підозрою у шпигунській діяльності на користь Росії і за іншими надуманими причинами. Пан Гапоненко, який брав участь у роботі нашого клубу та у круглому столі закордонних українців, був заарештований латвійською владою, чотири місяці провів у в'язниці, отримав інфаркт і в тяжкому стані був відпущений під підписку про невиїзд. Він не може виїхати на лікування. Днями заарештували у Франції Юбера Файяра, якому придумують різні дурні звинувачення. Він запросив на конкурс до Франції дівчат із Донецька... його заарештували й підозрюють у сутенерстві».

‒ Євгене, що ж сталося з паном Палецкісом?

Титов: Сам Альгірдас Палецкіс у Литві досить давно відомий, він свого часу належав до політичної еліти країни: був і депутатом сейму на початку двохтисячних років, і членом міської ради Вільнюса, і віцемером Вільнюса. Йому ще у 2001 році висувалися кримінальні звинувачення за заперечення радянської окупації, у результаті суд засудив його до штрафу. Зараз його судять за підозрою у шпигунстві на користь іншої держави ‒ так це офіційно формулюється. У засобах масової інформації я не зустрічав відомостей про те, що це якось пов'язане з «Міжнародною асоціацією друзів Криму». Проте Палецкіса звинувачують у тому, що він у складі організованої групи, зокрема разом із працівником російської розвідки, збирав інформацію щодо подій 13 січня 1991 року в Литві. Це має принципове значення для країни, тому що саме того дня сталися криваві події у Вільнюській телевежі.

‒ Що, на думку слідчих, запропонували Палецкісу натомість за цю допомогу?

Титов: Його звинувачують у тому, що він за грошову винагороду збирав інформацію про суддів, які ведуть справу про події 13 січня 1991 року. Як стверджує слідство, як винагороду за цю діяльність Палецкісу пропонувалася допомога у встановленні контактів із представниками російських політичних партій, у встановленні бізнес-контактів, щоб здійснювати фінансування однієї з литовських партій. Він провів під вартою приблизно півтора року, зараз перебуває під інтенсивним наглядом, але слідство триває.

‒ Дякуємо. Тим часом у Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим стверджують, що їм вдалося запобігти участі французьких вчених у проєкті «Крим-Севастополь 2020». Антоне, розкажіть про це докладніше, будь ласка.​

Кориневич: Наше представництво постійно стежить за всіма цими спробами держави-окупанта реалізувати політику так званих друзів окупації або народної дипломатії. Окрім того, Росія може залучати різних вчених, відомих особистостей, щоб вони говорили, ніби світ починає визнавати Крим російським, а не українським. Цей конкретний кейс стосувався великого проєкту, спрямованого на спробу легалізації анексії. Йшлося про розкопки періоду Кримської війни, зокрема, поховання французьких солдатів, і у росіян була ідея залучити до них широкі наукові кола Франції. У цій країні є неурядова ініціатива на чолі з французьким громадянином, який був відповідальним за реалізацію цього проєкту. Ми почали діяти на випередження, передавати інформацію про підготовлювану спробу легалізувати анексію, і в підсумку нам вдалося запобігти участі широких академічних кіл Франції, професорів із різних університетів тощо. Того пропагандистського ефекту, на який розраховувала Росія, в цьому випадку не вийшло. Фактично на розкопки приїхав лише один громадянин Франції і, можливо, ще декілька маргіналів з-поміж «друзів окупації». Я вважаю, що жоден вчений або культурний діяч, який поважає себе, не поїде до Криму, бо це підігрування російському окупаційному режиму. Подібні поїздки необхідно фіксувати та запроваджувати санкції проти цих людей, щоб вони розуміли: Україна все бачить і реагує.

‒ Дякуємо. Володимире, як ви оцінюєте результати роботи «Міжнародної асоціації друзів Криму», враховуючи, що Росія, судячи з усього, вкладає в неї солідні гроші?​

Жбанков: Бажаного результату Росії досягти не виходить. Зараз це не більше ніж клуб пенсіонерів, де люди отримують якусь невелику зарплату. Вони не несуть жодної небезпеки. Цим політикам хочеться наостанок отримати хоча б 50 тисяч євро як гонорар і закінчити кар'єру. З іншого боку, у Росії є певний бюджет на зовнішньополітичний вплив, на так звану м'яку силу, і вони використовують гроші цілком ефективно. Адже сила м'яка і щодо неї відзвітувати неможливо ‒ відповідно, ефекту нуль, а гроші освоєні. Думаю, все у «Міжнародної асоціації друзів Криму» буде добре, вона отримуватиме гроші й надалі, а російські платники податків не образяться.

(Текст підготував Владислав Ленцев)​