Садиба «Хорошая пустошь», а саме так називався до 1917 року нинішній Парк імені Мордвінова в Ялті, була закладена наприкінці 18 століття, коли граф і адмірал Микола Мордвінов отримав у нагороду від імператриці Катерини II земельний наділ. Був закладений сад з фруктовими деревами, а також спланований парк, завезені й посаджені унікальні дерева. Справу продовжили син, онук і правнук адмірала. Останній з нащадків навіть збудував цілий палац. За радянських часів розташовані в парку маєтки використовувалися для потреб військових санаторіїв, так само тривало і в незалежній Україні. Після анексії півострова російська влада санаторій і парк «націоналізувала».
Жоден з ялтинців, у яких я питав дорогу до Парку імені Мордвінова, не знав де це. «Парк Міністерства оборони знаю, Мордвінова ‒ ні», ‒ поскаржився літній чоловік. Дама з собачкою ‒ не по Чехову, просто так вийшло ‒ повідомила, що про палац Мордвінова знає, а про парк чує вперше. Але, благо, навігатор у телефоні ерудованіший і легко орієнтується в будь-якому незнайомому місті. Вхід з вулиці Свердлова до парку непоказний.
Скрізь панують запустіння та недоглянутість. Пальмова алея немов розповідає, що колись тут було круто, але після 2014 року все різко змінилося.
Зате пам'ятник Леніну, обов'язковий атрибут місць відпочинку радянського періоду, пофарбований сріблянкою ніби вчора. Втім, від тріщин його це не врятувало.
Алея виводить до маєтку княгині Барятинської «Уч-Чам», який ще називають «Будинок з аркою». Тут та ж картина ‒ розбиті вікна веранди, забиті двері. У 1918 році більшовики ялтинську дачу княгині націоналізували і використовували для потреб військових санаторіїв. Після «націоналізації» 2014 року будинок не використовується. «Уч-Чам», до слова, означає «Три сосни».
Трохи нижче на спуску ‒ «націоналізований» кримською владою Центральний військовий санаторій «Ялтинський» Міністерства оборони України. Вся територія парку раніше, власне, і знаходилася під його контролем. Українське майно після анексії Криму віджати віджали, але ні парк, ні будівлі відтоді не використовуються.
Парк Мордвінова розташований на крутому схилі і з багатьох його місць відкриваються захопливі краєвиди Ялти та Кримських гір. Футбольне поле офіційно не використовується, хоча любителі цього виду спорту неофіційно на ньому грають регулярно.
Графіті в парку багато. На цій підпірній стінці біля футбольного поля поставили свій підпис якісь «ялтинські фанати». Футбол зараз у Криму, звичайно, той ще. У чемпіонаті півострова виступають всього вісім команд, а рівень гри залишає бажати кращого.
Доріжкою з бетонних і гранітних плит спускаюся ще нижче. Якщо вірити інформації карти Гугл, перепад висот між верхнім і нижнім рівнем парку Мордвінова понад 80 метрів.
Після одного з поворотів потрапляю ніби в зону постапокаліпсису. Такої фантастичної руїни мені давно не доводилося бачити. У занедбаному кафе одні двері забиті цвяхами, інші вибиті.
Інше літнє кафе майже повністю розібране мародерами і заростає травою та деревами.
Таким зараз є пожежно-інвентарний пункт. Повне роздолля для плюща.
Серед незрозумілих будівель без вікон і дверей, а місцями і без дахів, валяються пластикові бампери автомобілів та інші запчастини. Дуже схоже на місце, де нелегально розбирають на деталі автомобілі.
На цій території розташовувалися підрозділи обслуги військового санаторію ‒ автопарк, пральня, господарська частина тощо. Зараз у приміщеннях вціліли тільки стіни, але якщо нинішня ситуація не зміниться, їх теж можуть розібрати на цеглу.
Обклеєна етикетками, плакатами і постерами стіна одного з підсобних приміщень розповідає про інтереси минулих його господарів, а календар від «Масандри» за 2014 рік красномовно свідчить про час, коли життя мешканців цієї кімнати різко змінилося.
Концертний зал у парку Мордвінова зі зрозумілих причин теж не працює, являючи собою широченне поле діяльності для любителів нанесення настінного живопису ‒ графіті.
Палац графа Мордвінова обнесений парканом з усіх боків, місцями з колючим дротом і спіраллю Бруно. Виглядає досить гнітюче. Скрізь таблички «Приватна територія» і «Небезпечно, ведеться реконструкція», хоча ніякої реконструкції і близько не видно.
Можливо, колись парк і прибирають. Але я побачив, що цим найчастіше займаються дощ і вітер.
Дорогою натрапив на монумент на честь 40-річчя Перемоги, встановлений на кошти військового санаторію в 1985 році.
Після виходу з парку створюється враження, що 18 гектарів прекрасної зони відпочинку за 500 метрів від моря зовсім не цікавлять ні нову владу міста Ялти, ні чиновників російського Міністерства оборони. Спадщина графа Мордвінова повільно гине упродовж останніх шести років.
Євген Жук, блогер із Севастополя (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
