Чи можна самостійно виявити фейки та маніпуляції у ЗМІ чи соцмережах? Як це зробити? Напередодні ініційованого ЮНЕСКО Всесвітнього тижня медійної та інформаційної грамотності (Global Media and Information Literacy Week), що триватиме з 24 по 31 жовтня, Радіо Свобода розпитала координаторку проєкту «Вивчай і розрізняй: інфомедійна грамотність» у Запорізькій області Олександру Усенко.
У рамках проєкту вчителів навчають орієнтуватися у медіапросторі та інтегрувати основи інфомедійної грамотності в свої шкільні предмети, аби їхні учні навчились самостійно аналізувати повідомлення в медіа та соцмережах, протистояти можливим впливам. Наразі, проєкт, який реалізує Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки посольств Великої Британії та США у партнерстві з Міністерством науки і освіти та Академією української преси, охоплює 657 шкіл та 2700 вчителів по всій Україні. Втім, убезпечити себе та близьких від фейків, переконує Олександра Усенко, можуть навіть і ті, хто не проходив спеціальних курсів із медіаграмотності.
1. Звертайте увагу на емоції, які викликає у вас повідомлення у ЗМІ
«Перше, на що обов’язково треба звертати увагу – це емоції. Якщо ви читаєте новину, і вона викликає у вас роздратування або, навпаки, радість, бажання терміново поділитися нею, то варто спробувати відірватися. Наприклад, випити чаю-кави або просто заплющити очі та подумати про щось приємне, а через певний час повернутися до цієї новини. Практика показує, що завдяки такій вправі, такій поведінці, людина може побачити, що вона насправді не відчуває тієї емоції, яка виникла в неї спочатку.
Дуже часто медіа нав’язують нам емоції, а ми їх насправді не відчуваємо. Наприклад, ми в рамках проєкту проводимо таку вправу, коли учасники тренінгу читають новини, і потім на екрані позначають свої емоції. Потім ми даємо їм завдання заплющити очі та подумати про щось приємне, а за 30 секунд, вони знов мають позначити свої емоції на екрані. Вражає картинка, коли ми бачимо як навіть пів хвилини абстрагування від новини змінює насиченість, потужність емоцій. Вони стають не такими сильними чи взагалі змінюються з негативних на позитивні».
2. Ставте питання
«Окрім емоцій, маємо звертати увагу на наявність у контенті відповідей на основні питання: Хто? Що? Коли? Як? Чому? Де сталася подія? Такі основні журналістські питання дають нам можливість перевірити, уточнити, дізнатися, чи насправді ця подія відбувалася. Мають бути вказані конкретне прізвище чи дата, цифри, посилання на джерела, звідки ця інформація взялася. Обов’язково треба звертати увагу, де ви читаєте цю інформацію, на якому ресурсі, і звісно, хто є власником цього ресурсу, цього медіа.
Є така тенденція, яка характерна не лише для України, а й для всього світу, коли люди довіряють не традиційним медіа, а новинам із соціальних мереж. Але ж ми маємо пам’ятати, що ці платформи також комусь належать, і вони працюють за принципом алгоритмів. Алгоритм пропонує нам ту інформацію, що відповідає нашим поглядам, переконанням, і виходить, що нам приємно перебувати в цій бульбашці.
Якщо ви заходите в соціальну мережу і бачите, що вся стрічка друзів підтримує одного і того ж кандидата на виборах, то це є ознакою інформаційної бульбашки. Звісно, це дуже зручно, бо ніщо нас не дратує, нам приємно, комфортно, але ми вважаємо, що весь світ думає так само як і ми, а насправді ми просто не підозрюємо про існування інших точок зору. Про це варто пам’ятати. Якщо довіряєте якомусь блогеру, то маєте тримати в голові, що це його особиста думка, яку він висловлює на своїй сторінці, і її варто перевіряти, порівнювати з іншими джерелами інформації».
3. Перевіряйте факти
«По-перше, можна перевірити інформацію в інших медіа, інших джерелах. Якщо є офіційна статистика, то можна зайти на офіційні сайти державних органів влади чи на офіційні ресурси інших установ, і подивитися, чи є там ці новини, опубліковані дані.
Якщо говоримо про текстову публікацію з фотографіями, варто їх перевірити. Можна застосувати такі інструменти, як «Google Зображення», або ж «Tineye» – сервіс зворотного пошуку зображень. Він показує, де фотографія була вперше опублікована в інтернеті, чи застосовувалися до неї якісь графічні редактори, чи змінювали її. Але навіть до застосування онлайн-інструментів, варто бути уважними до ілюстративного матеріалу, бо невідповідності інколи можна побачити неозброєним оком.
Необхідно пам’ятати про можливі маніпуляції зі статистикою, особливо це актуально напередодні виборів. Часто наводяться цифри, посилання на організації, що здійснюють ці опитування, які не є насправді фаховими. Навіть існує база так званих псевдосоціологів. Тому варто перевіряти, що за організація проводила опитування, яка кількість людей опитана, коли воно проводилося, яка похибка. Опитування через інтернет, у соціальних мережах або під час ток-шоу ми не можемо вважати репрезентативними і такими, яким варто довіряти.
По-друге, якщо бачите згадку про якусь людину, то треба перевірити, чи дійсно вона є експертом. Наприклад, колись ректор одного українського вишу поїхав до Кембриджу презентувати свою книгу. Британський науковець нібито дав схвальний відгук на неї. Виявилося, що це був не науковець, а масажист. Уважні глядачі перевірили цю інформацію на сайті Кембриджу, прочитавши список науковців, які там працюють».
4. Розрізняйте факти і судження, пам’ятайте про журналістські стандарти
«Це базова навичка, яка показує нам чи нас інформують, чи навпаки намагаються на нас вплинути. Факт – це те, що ми можемо перевірити, те, що не змінюється з часом, він об’єктивний і зафіксований. А судження є суб’єктивними, показують ставлення людини до якоїсь події, явища чи до іншої людини. Вміючи розрізняти ці дві речі, факти та судження, ми можемо виявити, чи здійснюється на нас вплив. У новинах мають міститися факти, а судження характерні для колонок, блогів, сторінок у соціальних мережах.
Ми з вами перебуваємо в лавині інформації, кожні 11 секунд з’являється новий користувач Інтернету, а кількість інформації збільшується за експонентою. Раніше вважалося, що журналісти повинні знати про стандарти та дотримуватися їх, а тепер орієнтуватися в них має кожен, хто споживає інформацію з медіа. Дотримання журналістських стандартів – маркер якості інформації».
5. Діліться інструментами аналізу медіа з іншими
«Ми рекомендуємо всім охочім пройти курс Very Verified, який розроблений IREX у партнерстві з платформою EdEra. Він складається з 5 частин, містить відео, статті та завдання різного обсягу, тому його можна проходити навіть за щоденною кавою. Ми називаємо його щепленням від дезінформації, бо в ньому розглядається і те, як влаштовані медіа, принципи, за якими вони працюють, так і те, які бувають маніпуляції, види дезінформації, як їм протистояти. Можна потренуватися, виконуючи вправи, а також пройти тестування й отримати сертифікат. Курс доступний 3 мовами. Якщо обираєте англійську версію, то там є корисний бонус – чат-бот, який допоможе вам вивчати іноземні слова. А для вчителів, викладачів є можливість отримати додаткові матеріали для занять з учнями чи студентами.
Маючи якісь переконання, людина буде добирати ту інформацію, яка відповідатиме цим поглядам, а ту, що вступає у протиріччя з ними, або ігноруватиме, або вважатиме фейковою
Якщо ви хочете навчити своїх близьких бути медіаграмотними, то варто робити це дуже обережно. Коли людина не хоче змінювати свої переконання, то вона цього не робитиме. Є таке явище, що називається «підтверджувальне упередження». Воно полягає в тому, що вже маючи якісь переконання, людина добиратиме ту інформацію, яка відповідатиме цим поглядам, а ту, що вступає у суперечність із ними, або ігноруватиме, або вважатиме фейковою. Не варто вступати у суперечки та говорити рідним, що ось такі медіа потрібно читати, а інші не варто, ось цьому вірити, а цьому – ні. Маємо пояснювати алгоритми аналізу інформації, ділитися інструментами, аби людина сама робила висновки про якість контенту, який споживає, про те, чи варто довіряти йому, брати до уваги під час ухвалення якихось рішень.
На початку літа ми поводили конкурс серед учнів, щоб перевірити, які навички вони отримали в рамках проєкту, як застосовують їх у повсякденному житті. Учениця з Запоріжжя посіла перше місце в одній із номінацій за розповідь про те, як вона навчила бабусю бути медіаграмотною. Її бабуся любить дивитися серіал «Свати». Якось побачила інформацію про смерть актора з нього, дуже засмутилась через це, розповіла про емоції своїй онуці. Онука, учасниця нашого проєкту, яка на уроках історії пройшла навчання з інфомедійної грамотності, знала як перевіряти інформацію, тому з’ясувала, що вона не відповідає дійсності, розповіла про це бабусі, мотивувавши її підвищувати свій власний рівень медіаграмотності».
