26 лютого 2014 року в Криму сталася подія, що започаткувала десятирічний процес спротиву російській агресії. Придушити протестний рух у Криму через десятиліття силам РФ не вдалося навіть найжорсткішими способами. Як він розвивався від акцій на вулицях до підпілля в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну, розповідаємо у матеріалі Крим.Реалії.
Багатотисячний мітинг проукраїнських активістів з одного боку та організованих проросійських сил – з іншого у Сімферополі 26 лютого 2014 року не дозволив Росії реалізувати мирний сценарій анексії півострова. Ця протестна акція не дала можливості кримським депутатам ухвалити рішення, які запустили б процес російської анексії під виглядом «голосу народу». Вже до ранку 27 лютого було запущено військовий сценарій – адміністративні будівлі органів влади Криму були захоплені російськими військами, які згодом встановили повний контроль над півостровом.
У лютому 2016 року парламент України ухвалив постанову, якою доповнив календар офіційних дат Днем кримського спротиву російській агресії.
Через роки громадянські протести проти російської агресії у Криму дедалі менш публічні. Півострів контролюється російськими спецслужбами, які показово переслідують та судять людей за будь-які прояви незгоди з політикою російської влади. Але цей спротив не припинився. Він посилився за умов повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
26 лютого. Початок
Мітинг біля кримського парламенту став наймасштабнішою проукраїнською акцією у Криму в його новітній історії. Тоді він завершився перемогою проукраїнських активістів. Їм вдалося відтіснити проросійських активістів, які вимагали референдуму щодо статусу Кримського півострова. А сесія парламенту, на якій мали розглядати це питання, не відбулася.
Так провалився мирний сценарій російської анексії Криму, вважають багато експертів та учасників тих подій.
Далі Росії довелося відкрито застосувати для цього свої війська. Участь у мітингу в лавах проукраїнських протестувальників обернулася кримінальним переслідуванням для кількох кримськотатарських активістів.
Підконтрольна Москві кримська влада звинуватила їх в організації та участі «в масових заворушеннях». Судовий процес над активістами в межах «справи 26 лютого» став одним із найрезонансніших на півострові. За мітинг, який проходив ще до анексії Криму, його активістів судили за російськими законами. Тривалим перебуванням у СІЗО та тривалими судовими позовами обернулася «справа 26 лютого» для трьох його фігурантів – заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза і кримськотатарських активістів Мустафи Дегерменджи та Алі Асанова. Вони не визнали провину. Як склалися їхні долі, Крим.Реалії писали тут.
Кримчани – проти війни
Проукраїнські протести продовжились у Криму в лютому-березні 2014 року, коли на вулицях міст стояли російська військова техніка і солдати. Мешканці виходили на вулиці з плакатами проти війни та на підтримку України. Особливо масовими та активними були тоді кримські жінки. На той час на півострові вже почали викрадати активістів, серед яких був Решат Аметов, який загинув від рук російських бойовиків і посмертно став Героєм України.
Представники кримської самооборони активно переслідували активісток і нападали на них. Один із таких інцидентів стався 5 березня 2014 року в Сімферополі.
Проросійські «дружинники» з георгіївськими стрічками розірвали плакати, з якими стояли кримські жінки та силою розігнали акцію.
Проте протести кримських жінок тривали в Криму аж до російського «референдуму», невизнаного Україною та її міжнародними партнерами. Вони виходили на автотраси півострова, якими їздила російська військова техніка, з плакатами проти захоплення Криму та війни.
Кримчани також продовжували акції біля українських військових частин, які тоді блокували російські військові.
Згодом багатьом учасникам тих протестів довелося залишити Кримський півострів, рятуючи себе та свої сім'ї від загрози переслідувань.
Репресії – за Шевченка та вишиванки
У російських реаліях Криму масові акції стали проблематичними. Підконтрольна Москві місцева влада всіляко протидіяла цивільним зібранням, спираючись на жорстке російське законодавство. Проте вони все ще існували. Активісти громадянського об'єднання «Український культурний центр» намагалися відзначити День народження українського класика Тараса Шевченка і День української вишиванки.
Відносно них російська влада застосовувала різні методи: від залякувань і затримань до обшуків та кримінальних справ. У результаті їм довелося припинити свою діяльність.
Проте Українському культурному центру в Криму вдалося протриматися там кілька років. Його активісти навіть випускали самвидав – газету «Кримський терен». Після чергової хвилі переслідувань більшість активістів центру вимушено залишили півострів.
Але й після цього у Криму фіксували випадки переслідувань людей, помічених на вулицях із українською символікою.
Найвідоміша така справа – про переслідування севастопольця Ігоря Мовенка, який сьогодні служить у ЗСУ.
Пікет «Наші діти – не терористи»
Чим довше Росія контролювала Крим, тим жорсткішими ставали переслідування місцевих жителів. Наймасовішими стали «справи Хізб-ут Тахрір», за якими російські силовики кинули до в'язниць сотню мусульман, більшість із яких – кримські татари. Усіх їх звинуватили за антиекстремістськими та антитерористичними статтями. Затримані та заарештовані заявляють про побиття, погрози розправи із сім'ями та жорстокі тортури електрострумом. Багатьох засудили до величезних термінів. На хвилі цих репресій сформувався рух «Кримська солідарність», який взяв під опіку політв'язнів та їхні сім'ї.
На підтримку своїх заарештованих співвітчизників у 2017 році піднялися кримськотатарські активісти.
В умовах заборони масових зібрань вони виходили на одиночні пікети з плакатами «Наші діти – не терористи». Ця акція вилилася у масову адміністративну справу. Підконтрольні Росії кримські суди оштрафували 60 пікетувальників на загальну суму майже мільйон рублів.
Гроші для сплати штрафів збирали 10-рубльовими монетами. Їх переносили у відрах, а вся сума важила 140 кілограмів.
Кульмінацією протестів проти політичних переслідувань у Криму стали масові затримання кримськотатарських активістів біля будівель судів у 2021 році, де відбувались засідання за участі їхніх родичів, друзів і знайомих.
Повторилася ця практика в січні 2023 року, коли в Сімферополі поліцейські затримали 22 особи, які прийшли до будівлі підконтрольного Росії Київського райсуду Сімферополя, де обирали запобіжний захід затриманим у справі «Хізб ут-Тахрір».
Антивоєнний і партизанський рух
В умовах багаторічної активної силової протидії громадянським акціям у Криму публічні протестні рухи там поступово ставали поодинокими. Але проукраїнський рух перейшов на побутовий рівень у вигляді української музики на рінгтонах мобільних телефонів, українських елементів на одязі та розмов на кухнях.
Змінило ситуацію повномасштабне вторгнення Росії в Україну. З перших днів у Криму фіксують масові антивоєнні протести. Спочатку кримчан переслідували за одиночні акції з плакатами «Ні війні». А коли Росії не вдалося реалізувати свою спецоперацію в Україні за кілька днів, антивоєнні протести в Криму почастішали.
Кримчан почали масово штрафувати за антивоєнні пости та коментарі в соцмережах, жовті та сині кольори на одязі, а також прослуховування українських пісень. Подібних фактів стає дедалі більше. За даними Представництва президента України в АРК, з лютого 2022 року до кримських судів надійшло 665 адміністративних антивоєнних справ. На 15 років позбавлення волі засуджено художника Богдана Зізу, який у травні 2022 року вилив жовту і синю фарби на будівлю російської адміністрації Євпаторії та намагався підпалити її запальною сумішшю на знак протесту проти російської війни з Україною.
У Криму також діє підпільний партизанський рух, представники якого поширюють проукраїнські листівки та збирають інформацію про російські військові об'єкти для ЗСУ.
«Своїми успіхами в Криму Україна зобов'язана жителям півострова, які не лише посилили спротив окупантам, але й знаходять можливість відстежувати всю оперативну обстановку на півострові та якнайшвидше передавати цю інформацію», – заявив начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов 25 лютого.
За 10 років анексії Росія не зламала волю кримчан, хоча й перетворила Крим на суцільний військовий плацдарм із масовими злочинами проти його мешканців, стверджує голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
«Однак десять років тимчасової окупації Криму не зламали волю кримськотатарського народу та значну частину мешканців Криму різних національностей. Вони залишаються вірними українській державі та віддані своїй землі, чинячи ненасильницький спротив російській окупації», – заявив голова представницького органу кримських татар.
У Представництві президента України в АРК заявляють, що спротив російській агресії, який розпочався в Криму 26 лютого 2014 року, не завершився. І ні штрафи, ні ризик опинитися в ув'язненні не зупинять людей, стверджують у відомстві.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.