Агресивна антиукраїнська пропаганда, фейки, маніпуляції фактами на тлі безперервних святкувань, урочистих вручень нагород та вихвалянь лідерів угруповань «ЛНР» і «ДНР». Цю псевдореальність щоденно транслюють на окупованій частині Донбасу. Як працює пропаганда бойовиків? І що насправді думають про телебачення в окупації жителі Донецька? Про це – у матеріалі журналістів спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Ось уже п’ятий рік в «ЛДНРівські» медіа щоденно ведуть антиукраїнську пропаганду.
«З моменту проголошення незалежності Україна гниє і розкладається», – приблизно такі меседжі час від часу лунають із телевізорів в окупованих містах. Нерідко чинну українську владу у сюжетах, підконтрольного бойовикам телебачення, називають «варварами» і «людожерами».
На підконтрольних бойовикам ресурсах дуже багато прямих фейківТетяна Якубович
«Якщо російські фейки все-таки перестали бути такими грубими, як це було у 2014 році, то на підконтрольних бойовикам ресурсах, до сьогодні дуже багато прямих фейків. Тобто це інформація, де про джерела взагалі не дбають», – наголошує редактор «Радіо «Донбас.Реалії» Тетяна Якубович.
«На Україні до такої межі ніхто не хоче воювати, що на передову київський режим у буквальному сенсі заганяє на вірну смерть вже кримінальників. Мабуть, відправляти гинути засуджених або сільських хлопців, які нічого не розуміють, не шкода», – це лише один приклад фейкової інформації, про який каже редактор.
А ось класичний приклад повідомлення про ситуацію на фронті, які щоденно лунають із телевізорів в окупації: «Ситуація залишається напруженою і змінюється хіба що інтенсивність, з якою Україна «утюжить» територію «республіки».
Повсюдно присутні оціночні судження ведучих і журналістів. Це також те, що давно ви не зустрінете в жодному поважному ЗМІТетяна Якубович.
«Повсюдно присутні оціночні судження ведучих і журналістів. Це також те, що давно ви не зустрінете в жодному поважному ЗМІ. Але там це може бути. Аж до того, що ведучий, який розповідає новини, одразу ж починає з оцінок, зі своєї точки зору описувати будь-яку ситуацію», – додає Тетяна Якубович.
Що транслюють з екранів телевізорів в окупації?
Після традиційних новин про те, як в Україні все погано, показують сюжети про процвітання окупованого Донбасу.
«В «республіці» сьогодні всі сили зорієнтовані на те, щоб підвищити наш економічний потенціал», – мовиться в одному із сюжетів.
«Полиці магазинів ломляться від кількості круп, сирів, ковбас, масла, хлібобулочних виробів, м’яса і птиці», – так у сюжетах розповідають про забезпечене життя.
«Донеччани наголошують: в країні насправді намітилася впевнена позитивна тенденція», – так описують думки жителів окупованих міст.
Безпрецедентною є присутність лідерів бойовиків в ефіріТетяна Якубович
«Безпрецедентною є присутність лідерів бойовиків в ефірі. Їх кількість просто разюча», – констатує Тетяна Якубович.
Більше за інших вихваляють головного «ДНРівца» – Пушиліна. Він усюдисущий: в одному сюжеті вручає ордени і нагороди за всілякі досягнення, а у наступному вже п’є кефір з молоддю.
«Солодкі подарунки від Дениса Пушиліна – глави «ДНР», – ледь не у кожній програмі лідер бойовиків щось дарує, перевіряє, дегустує.
Незмінно на екранах жителів окупованої частини Донбасу присутні сюжети про любов до Росії і всього російського.
Про що б не були новини, в них часто використовують дітей, які скандують гасла, марширують або ж танцюють і співають. Як, наприклад, під час урочистого відкриття РАГСу в окупованій Макіївці.
Що дивляться жителі окупованих міст?
«ДНРівське» телебачення у донеччан викликає різні емоції. Але дивляться його більшість тих, кого «Донбас.Реалії» зустріли на вулицях. Крім місцевих телеканалів, є ще російські. У той час як українських телеканалів немає зовсім.
«Чи дивимося наше місцеве телебачення? Так, «Новоросію», – відповів житель окупованого Донецька.
«Ну, так. «Оплот-1», «Оплот-2» і «Юніон», – каже літня жінка.
«Звичайно, всі три», – додає донеччанин.
Я більше інтернет дивлюся. Політику не дивлюся однозначно
«Ні, не дивлюся. Я більше інтернет дивлюся. Політику не дивлюся однозначно», – відповів інший перехожий.
Якщо молоде покоління проводить більше часу в інтернеті, то донеччани старшого віку залишаються вірні телевізору.
«Більше про політику слухаємо. Ну, на донецькому телебаченні, коли виступають наші депутати», – відповіла жінка.
«Мені політика цікава», – додала інша донеччанка.
«Живемо в складний час. Зараз від політики все залежить», – каже чоловік.
«Дивлюся тільки новини» – відповіла жінка.
«Цікаво дивитися для себе, для загального розвитку, що у нас відбувається в «республіці», – каже чоловік.
«Повинні активно розповідати саме про Донецьк. Все, що відбувається. Ось транспорт не ходить – всі повинні знати чому. Сміття не вивозиться – ось актуальні теми. А такі, глобальні ми побачимо в інтернеті», – розмірковує жителька Донецька.
Але якщо одні готові стежити за політичними подіями хоч цілодобово, то інші скаржаться, що на «ДНРівському» телебаченні цього занадто багато.
«Зрідка дивлюся наші канали, бо вистачає супутникових каналів. Я намагаюся бути трошки осторонь, бо політика заводить, збуджує. А це ж нервові стреси, розумієте», – пояснює чоловік.
Політиці і війні по телебаченню багато. Дехто надає перевагу інтертейнменту.
«А що я ще дивлюся? Дитячі передачі з онуком дивлюся», – каже жінка.
«Гумористичні фільми», – відповів чоловік.
«Я дивлюся «Клуб кіноподорожей», про тварин. Усе», – зазначила донеччанка.
«Я переважно фільми дивлюся на «ДНРівских» каналах», – відповіла жінка.
«Мультфільми», відповів літній чоловік.
Низька якість продукту в «ДНР-ЛНР» сприяє популярності російського телебаченняТетяна Якубович
«У людини на непідконтрольній території немає вибору. Вона включає цю обмежену кількість кнопок і, можливо, навіть така низька якість продукту в «ДНР-ЛНР» сприяє популярності все-таки російського телебачення», – резюмує Тетяна Якубович.
Це не телебачення, це ритуальне служіння. Якісь випадкові люди, які погано варили каву, стали телеведучими, режисерами, операторамиОлексій Ковжун
Попри використання «обкатаних» політтехнологій російського телебачення журналістами окупованого Донбасу, експерти українського медіаспівтовариства невисокої думки про якість їхнього телевізійного продукту.
«Це не телебачення, це ритуальне служіння. Якісь випадкові люди, які погано варили каву, стали телеведучими, режисерами, операторами. Якісь весільні фотографи, очевидно, стали головними операторами. І таким чином, вся ця профнепридатна публіка отримала великий «погон», – підсумував політтехнолог Олексій Ковжун.
