Нещодавно (10 листопада) у світі відзначали Всесвітній день молоді. Про те, як живеться кримській молоді, Крим.Реалії вирішили довідатися у молодого кримського активіста Олексія Єфремова.
Олексій не з чуток знайомий з життям кримської молоді ‒ він викладав у місцевих школах і коледжах, керував молодіжною громадською організацією «Нові Люди Криму», брав участь у роботі громадської ради з молодіжної політики Сімферополя, володіє найактивнішим інтернет-ресурсом про Кримський федеральний університет ‒ спільнотою в соцмережі ВКонтакте «Типичный КФУ».
За словами Олексія, кримська молодь схильна до тих же віянь, що і загалом молодь нашої епохи.
«У нинішніх умовах глобалізації багато молодих людей у різних країнах і континентах дуже схожі ‒ ті самі джинси та кросівки, музика й фільми, гаджети та соцмережі, нав'язане мас-маркетом споживання та мрії володіти чимось більшим і кращим. Так і у нас у Криму», ‒ впевнений активіст.
Проблеми у молодих людей у Криму так само досить типові для молоді.
Головна проблема для молоді ‒ це пошук підробітку або роботи
«За моїми спостереженнями близько 99% відчувають нестачу коштів на свої «забаганки» і розваги. Тому головна проблема для молоді ‒ це пошук підробітку або роботи, де ти водночас не потрапляєш у рабство й отримуєш більше ніж середні 25 тисяч рублів на місяць. Потім проблеми з житлом, якщо брати мегаполіси Сімферополь і Севастополь, адже саме в них юні серця навчаються, шукають щастя, масово осідають після навчання, щоб не повертатися у свої провінції. І далі можна виділити проблеми з навчанням, взаємини батьків-дітей і, головне, особисті драми, які у багатьох виходять на перше місце», ‒ розповів Олексій.
У російському уряді Криму функціонує Держкомітет молодіжної політики. Але за враженнями Олексія Єфремова, російська влада Криму своєю підтримкою охоплює лише незначну частину молоді.
Створюється чимало бюджетних місць у вишах, тільки не завжди ці місця популярні
«Сказати, що зовсім нічого влада не робить, було б не зовсім справедливо. Створюється чимало бюджетних місць у вишах, тільки не завжди ці місця популярні, а батьки продовжують своїх чад масово запихати на тих же юристів та економістів, що і 10, і 20 років тому. Проводиться купа форумів і фестивалів на півострові, і на материк (до сусідньої Росії ‒ КР) когось відряджають, працюють якісь гранти і програми. Але охоплена цим усім мізерна частина ‒ пів відсотка молодого населення. Решта животіє у своєму побутовому болоті», ‒ зазначає активіст.
У своєму виборі спеціальності молоді люди в Криму залишаються традиційними, обираючи популярні ще 20 років тому напрямки.
«Цього року у КФУ був традиційно високий попит на такі спеціальності, як медицина, юриспруденція, економіка та управління. Хоча у 2020 році найбільш затребувані ще й програмісти, маркетологи, дизайнери, ветеринари. Від світових трендів трохи відрізняємося і відстаємо», ‒ повідомив Олексій.
День молоді в Криму: святковий марафон і дерев'яна карта Росії (фоторепортаж)
При цьому після закінчення вишу багато молоді працює не за фахом.
Більшість працює не за фахом. Найчастіше в торгівлі та громадському харчуванні, рідше у сфері обслуговування
«Проводив своє особисте соцопитування і зробив висновок, що більшість працює не за фахом. Найчастіше в торгівлі та громадському харчуванні, рідше у сфері обслуговування (сезонні підробітки). На професії з дипломами лікарів і вчителів рідко хто поспішає займати вакансії в бюджетних установах. Стабільно жебрацькі зарплати, у середньому 20 тисяч рублів, при вартості оренди однокімнатної квартири в Сімферополі 15-17 тисяч. До того ж купа паперової роботи й додаткові навантаження», ‒ розповів активіст.
Вагома частина кримської молоді їде за межі анексованого Криму в пошуках кращої долі.
У рівній пропорції метою переїзду є обидві російські столиці та закордон, дещо відстає материкова Україна
«Бажання «звалити звідси» з кожним роком тільки зростає і цим страждає більшість, особливо у студентському віці. Бажання забезпечити своїм дітям гідне майбутнє, кращу економічну й політичну ситуацію, якість медицини та освіти, можливості для кар'єрного зростання змушують молодих людей залишати рідні гнізда. Причому приблизно в рівній пропорції метою переїзду є обидві російські столиці та закордон, дещо відстає материкова Україна. Але багато моїх знайомих переїхали саме до Києва, Львова та Одеси», ‒ зазначає активіст.
З моменту створення КФУ ситуація у виші залишається неоднозначною.
«Ситуація у головному виші півострова складна й неоднозначна. Одна сторона медалі ‒ закуповується складне й дороге устаткування для лабораторних і практичних робіт на окремих факультетах, будуються нові корпуси, вчені досягають якихось професійних успіхів, відкриваються нові спеціальності тощо. З іншого боку ‒ непомірно роздутий адміністративний апарат, постійні кадрові реорганізації та трансформації, гостра нестача місць у гуртожитках (за 6 років не з'явилося жодного нового ліжка), обмеженість бюджету на виділення медичної допомоги незабезпеченим студентам (цього року вже грошей немає, але ви тримайтеся), старі, в аварійному стані корпуси та аудиторії, повна неготовність і явно провальний перехід на дистанційне навчання у зв'язку з пандемією. І багато іншого. Якщо це найкращий ВНЗ, що тоді в гірших робиться?» ‒ розповідає Олексій.
У мене склався образ КІПУ як унікального, автентичного утворення в системі освіти
Як власник найактивнішого пабліка про КФУ, він прекрасно обізнаний з процесами, що відбуваються у виші. При цьому Олексій зазначає, що окремо виділяється Кримський індустріально-педагогічний університет.
«У мене склався образ КІПУ як унікального, автентичного утворення в системі освіти. Порівнювати його з КФУ або з іншими вишами, думаю, недоречно й дуже болісно для студентів-«кіпушат». Хлопці давно перестали себе почувати студентами другого сорту», ‒ зазначив активіст.
Сходження на згадку про депортацію. Кримські татари піднялися на Чатир-Даг (фотогалерея)
За спостереженнями Олексія, у пріоритеті досліджуваних кримською молоддю мов залишається англійська, багато хто знає українську, є інтерес до китайської, багато хто активно вивчає свої рідні мови кримськотатарську, вірменську, іврит...
З об'єктивних причин триває віддалення кримської молоді від українського порядку денного.
Не помічаю, щоб була створена багатофункціональна стратегія київської влади для роботи з кримчанами та кримською молоддю
«Молодь масово випала з українського інформаційного поля, не моніторить економічних і політичних новин, окрім найбільш топових. Мало стежить за сферою культури та мистецтва, якщо слухає музику, то це старі-добрі композиції, менше вболіває за українських футболістів, боксерів та інших спортсменів. Втім, інтерес до України не зник, але я не помічаю, щоб була створена багатофункціональна стратегія київської влади для роботи з кримчанами та кримською молоддю, хіба що оголошення про вступ без іспитів для кримських абітурієнтів», ‒ ділиться своїми спостереженнями активіст.
За враженнями Олексія, молодь у Криму менше схильна до проявів ксенофобії, ніж старше покоління.
«Глобалізація стирає межі та відмінності. Це серед старшого покоління в Криму я частіше зустрічаю прояви расизму та ксенофобії, молоде покоління менше до цього схильне. Рідко можна зустріти навіть в інтернеті міжнаціональні суперечки, і це радує», говорить активіст.
За інформацією з сайту Держкомітету з молодіжної політики російського уряду Криму, ця структура робить акцент на російському патріотичному вихованні молоді, зокрема виділяє субсидії некомерційним організаціям, основними цілями діяльності яких є забезпечення військово-патріотичного виховання молоді, підготовка громадян до військової служби у Збройних силах Росії та інших військових формуваннях, зокрема їх навчання за військово-обліковими спеціальностями, підготовка кадрів масових технічних професій, розвиток авіаційних, технічних і військово-прикладних видів спорту.
«Всесвітній день молоді» ‒ інтернаціональне міжнародне свято молодих людей під егідою Всесвітньої федерації демократичної молоді, воно відзначається щороку 10 листопада. Свято було засноване у 1945 році, через приблизно два місяці після закінчення Другої світової війни. Дата святкування «Всесвітнього дня молоді» пов'язана з днем закінчення Всесвітньої конференції молоді, яка відбувалася 29 жовтня ‒ 10 листопада у столиці Англії місті Лондоні.
