Візит Байдена, США проти агресора Росії і української корупції – інтерв'ю посла Маркарової

Оксана Маркарова починає роботу послом у Вашингтоні на тлі запевнень Джо Байдена, що Україна ніколи не залишиться наодинці проти Росії. І Маркаровій теж доведеться займатися організацією візиту президента США до Києва. Однак у першій розмові Байдена та Володимира Зеленського йшлося не тільки про відсіч російській агресії і про візит. Боротьба з корупцією в Україні, реформи, загроза від олігархів – про все це нагадав Джо Байден. Те ж саме він робив як віцепрезидент і з попередником Зеленського Петром Порошенком. Чому Вашингтону треба постійно про це нагадувати – чи не втомився він від корупції в Україні? Чому кейс минулих контактів Зеленського з Дональдом Трампом не є тягарем для двосторонніх відносин? Чому Росія дарма сподівається на послаблення американських санкцій? МВФ: коли Україні очікувати на транш? «Мотор Січ»: чи не опинився Київ між «двох вогнів» – Китаєм і США? На ці та інші запитання відповіла в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода Оксана Маркарова.

Олександр Лащенко: Пані Маркарова, ще 25 лютого Володимир Зеленський вас призначив на цю посаду. Вже скільки? Вже понад місяць. Але формально ви не приступили до виконання своїх обов’язків. Коли цього можна чекати? Коли ви будете у Вашингтоні?

– Найближчим часом. Тобто зараз останні тижні перед тим, як я вже остаточно завершу всі питання підготовки тут і сяду на літак до Вашингтона. Тому це абсолютно нормальна ситуація – після указу, яким призначаються посли, далі йде низка обов’язкових формальностей, після яких вже МЗС відправить мене у моє відрядження – в майбутнє на наступні роки працювати у Вашингтоні.

– Можна кілька тижнів чекати, так?

– Ми говоримо про тижні вже, так.

– Була 25 березня пресконференція вже перша офіційна як президента США Джо Байдена. І всі звернули увагу, що він говорив про чимало проблем, про пандемію коронавірусу, стосунки зі США, необхідність дотримання норм демократії, але жодного разу не згадав Україну.

– Давайте звернемо увагу на ті заяви, які були зроблені і президентом, і дуже багатьма офіційними особами США і стосовно Криму, і стосовно Росії, і стосовно російської агресії проти нас. Я думаю, що якщо ви порівняєте особливу увагу, яку було приділено українським питанням за ці місяці, теж можна перерахувати дуже багато країн, які не було згадано в такому контексті. Тобто я думаю, що останнім часом США показують велику роль, яку вони приділяють і Україні, і нашим питанням.

Щодо пресконференції, то безумовно ми теж очікуємо і бачимо очікування від нашого президента залученості й уваги до внутрішніх питань. Безумовно, що питання коронавірусу, вирішення цих проблем, безумовно, що внутрішні економічні питання, безумовно, що внутрішні політичні питання займають на пресконференціях головне місце в очільника США. Мені здається, що це природно.

– Ви давали до цієї пресконференції Джо Байдена інтерв’ю виданню «Лівий берег», що і візит Байдена в Україну, і візит Зеленського до США відбудуться. Як пам’ятаємо, Дональд Трамп – не було жодного візиту попереднього, 45-го президента США. Був візит Петра Порошенка до Вашингтона. Пам’ятаємо. Була зустріч Володимира Зеленського з Трампом. Але, якщо я не помиляюся, останній випадок, коли президент США відвідував Київ, саме президент США, то це Джордж Буш-старший. Так, якщо я не помиляюся? Чи навіть Білл Клінтон?

– Білл Клінтон був, звичайно.

– Тобто тривалий термін вже виходить.

– Нам пощастило, мені здається, Європі і Україні, з тим, що президент Байден – це президент, який дуже добре знає і регіон, і Україну зокрема. Як віцепрезидент він був в Україні 6 разів. Тому я впевнена, що як тільки фокус на внутрішніх питаннях...

– ... він казав, будучи ще віце-президентом, що він тут частіше з тодішнім президентом України Петром Порошенком спілкується, ніж зі своєю дружиною.

– Чесно кажучи, і я активно, і міністерство, і Офіс президента працюють над організацією візитів, як наших візитів до США різного рівня, безумовно, візиту президента, і так само над запрошенням для високопосадовців американських і, безумовно, президента відвідати Україну.

І я чомусь впевнена, що президент Байден, для якого Україна – країна, яка бореться за демократичні цінності... Давайте не забувати, що наша боротьба в даний момент – це не тільки боротьба за наш суверенітет, це боротьба за демократичні цінності. А для президента Байдена, для нової адміністрації це не просто слова, тобто це ті цінності, які США також сповідують, поділяють і за них борються. І США активно вже сказали про повернення до ролі такого лідера глобального. Тому я думаю, що візити будуть.

Ще раз. Мені здається, що давайте більше фокусуватися на суті. Мені здається, що у нас є дуже багато форматів і можливостей для співпраці, які, звичайно, будуть підсилені візитами. Звичайно, є певний символізм.

– 24 серпня – 30 років незалежності України. Прекрасна дата! Можлива така дата візиту? Час минає швидко. Кілька місяців і буде цей ювілей.

– Я впевнена, що ми отримаємо досить високий рівень представництва від США. Це будуть рішення нашого партнера, коли і як, і хто буде це представляти. Але ми сподіваємося на досить високий рівень.

– На сьогодні щось відомо про підготовку можливого візиту або Джо Байдена в Україну, або Володимира Зеленського у США?

– Над цими питаннями постійно активно працюють. Як тільки вони будуть, активно вже буде зрозуміло, що планується саме візит... Але робота над ними триває. Так само, як вже триває робота над дуже багатьма візитами інших наших посадовців, а також запрошення для спільних різних форматів.

Давайте ще раз не забувати, що поки що ситуація з візитами дуже сильно залежить не тільки від політичної волі чи графіків, вона також залежить від ситуації з COVID.

У нас завжди була і, я впевнена, буде двопартійна підтримка. І я думаю, що Україна, незважаючи на те, що певні сили, у тому числі проросійські намагалися втягнути в якісь скандали, ми досить достойно пройшли цей період і не дали себе втягнути в ці скандали. І я думаю, що й надалі нам вдасться дуже активно розвивати наше стратегічне партнерство і на основі двопартійної підтримки, і на основі поглибленої такої співпраці з новою адміністрацією без того, щоб втручатися у внутрішні американські справи. Ми цього не робили і робити не будемо. На відміну від нашого сусіда, який втручається і у справи у США...

– …Росія…

– ...і у справи в Україні намагається втручатися. І так далі.

Тому ще раз. Я думаю, що стосунки між нашими країнами знаходяться на досить гарному рівні. І в нас дуже гарні можливості їх покращити.

Ми працюємо разом зі США насправді по протидії російському впливу і в Україні, і у США. І тут можна сказати, що є ряд ініціатив. По-перше, ми також запроваджуємо санкції. І Україна вже показала, що ми також боремося як з агресором, так і з впливом проросійських елементів в Україні...

– Віктор Медведчук зокрема?

– Так. І з впливом олігархів, так і з проросійською такою, антиукраїнською, назвемо її так, пропагандою.

По-друге, ми першими зіткнулися з гібридними атаками, які стосувалися і кіберзагроз, і фейків, і пропаганди. Ви знаєте, що і президент Зеленський оголосив, голова офісу вже про це сказав, і вже закріплене рішенням РНБО, створення Центру протидії дезінформації. Я впевнена, що цей центр буде дуже важливою ініціативою, яка може стати спільною нашою роботою. Тому що тут Україні є багато з чим поділитися з нашим стратегічним партнером.

Ми зараз на всіх рівнях комунікації, які є, з новою адміністрацією, бачимо абсолютно підтримку (знову ж таки якщо почитати запис дзвінка американської адміністрації), тобто абсолютно повноцінну підтримку США і в безпекових питаннях, і у питаннях відновлення суверенітету і нашої територіальної цілісності, і в питаннях підтримки реформ. Не бачу ніяких...

– Тобто ось цей кейс минулих відносин президента Зеленського з тоді президентом США Дональдом Трампом зараз жодним чином не впливає на двосторонні американсько-українські відносини?

– Я, правда, не розумію, про що ви кажете. Який кейс відносин? Мені здається, що Україна досить достойно пройшла цей період – ми не втручалися, ми не дали втягнути себе в цю ситуацію. Я думаю, що...

– Джо Байден є рекордсмен серед віцепрезидентів США, які відвідували Україну. Він прекрасно знає ситуацію.

У тому числі він і коментував це неодноразово – як в Україні борються з корупцією? І при президентові Порошенку, і зараз при президентові Зеленському. Про це постійно говорять офіційні представники США. Цей момент – що тут можна сказати? Які тут, можливо, негативні якісь чинники є для двосторонніх відносин? Адже не все, м’яко кажучи, в Україні успішно у боротьбі з корупцією.

– Давайте знайдемо позитивні чинники.

– Давайте!

– Я вважаю, що Україна зробила гігантський прогрес в даному випадку. Тобто наш процес е-data. Насправді про нього, як і про ProZorro постійно говорять як про приклади надзвичайної прозорості. Система е-декларацій. Ми теж не знайдемо жодну країну...

– Але є рішення Конституційного суду. До речі, окрема тема – КСУ.

– Є рішення, але система працює онлайн, декларації подаються, вони є у публічному доступі, їх аналізують.

– Пані Маркарова, НАБУ! НАБУ, пан Ситник, можна сказати, «у підвішеному стані».

– Ні, не «у підвішеному».

– Не «у підвішеному»? Ні?

– НАБУ, вся антикорупційна інфраструктура. Тобто, якщо ProZorro, публічність і реформа державної служби... Дуже багато! Автоматична система відшкодування ПДВ. Тобто дуже довго можна перераховувати ті реформи, які зменшили поле для корупції. Звичайно також треба боротися з нею. Треба переслідувати, розслідувати і передавати до суду. НАБУ, САП, Антикорупційний суд. Інфраструктура створена, вона працює. Ми ж бачимо перші підозри по «ПриватБанку»...

– Але виходить так, що в США проти, скажімо, Ігоря Коломойського (зрозуміло, що це за людина, вплив і так далі всі ці роки) – більше уваги йому з боку США, ніж у самій Україні, де він, власне, діє і його вплив не дуже сильно зменшився, якщо так можна судити. Не виходить так?

– Я думаю, що ми якось дуже недооцінюємо самі себе і недооцінюємо українців, які роблять титанічні зусилля і досягають насправді великих результатів.

Тобто якщо говорити про всі процеси, які стосуються «ПриватБанку» (ще раз, у мене є певні обмеження коментувати деякі речі по «ПриватБанку», бо я була і членом наглядової ради відразу після націоналізації довгий час, і міністром фінансів), однак якщо ви подивитеся – це саме команда «ПриватБанку», Мінфіну, НБУ ініціювали купу, дуже багато процесів, займаються дуже багатьма питаннями в Україні, є кримінальні справи в Україні, які розслідуються. Перші підозри вже у 2021 році оголошені.

– Майже два роки, з травня 2019 року в Україні є тимчасово повірений у справах США. Дуже активно працюють ці дипломати. Але все рівно це не посол США у Києві. Це впливає на двосторонні відносини США і України чи ні?

– В Україні чудова тимчасово повірена...

– Звичайно!

– ...яка прекрасно виконує свою роль. Я думаю, що як тільки США призначать посла, він чи вона також будуть дуже активно виконувати цю роль. Але це питання нашого стратегічного партнера. Ми ж теж розуміємо, що, очевидно, політичний процес частково вплинув на це. Не бачу в цьому ніяких проблем.

– До речі, щодо двопартійної підтримки. Ми вже почали з вами про це говорити. На розгляд американського Сенату внесено законопроєкт про сприяння партнерства в галузі безпеки з Україною та інших цілей. Явно більшість є за ухвалення. Це буде така оборонна допомога Україні, як, можливо (наскільки коректне це порівняння), «Джавеліни» дали? Такого рівня буде допомога? Що це може бути?

– Все, що розбудовує нашу спроможність, будь-яка допомога тут, від техніки до озброєння, до тренувань і так далі, ми будемо вітати.

Друге велике питання – це питання нашого вступу в НАТО. Це дуже важливе питання. Тому що знову ж таки це інституційне вирішення. Ми як країна для себе це питання вирішили, що ми хочемо бути членами ЄС і НАТО. Це питання записане в нашій Конституції. Тому тут позиція США як нашого стратегічного партнера є досить важливою.

Зрозуміло, що зараз ми рухаємося у співпраці з НАТО теж у позитивному напрямку. Цей наш новий статус розширеного партнерства дуже важливий. Він дає нам можливість співпрацювати набагато глибше з Альянсом. І робота тут дуже важлива і моя як майбутнього посла. Це працювати з США як над форматом двосторонньої нашої підтримки і співпраці в оборонній сфері та в сфері безпеки, так і в тому, щоб ми рухалися до статусу ПДЧ і в майбутньому до статусу повноцінного членства в Альянсі. Це також дуже важливо!

– Що в цьому році яскраво виявилося у цьому плані підтримки Сполученими Штатами України?

– По-перше, США вже в цьому році оголосили про збільшення військової підтримки безпосередньо. По-друге, нещодавно посол Єльченко брав участь у події, яка стосувалася катерів. По-третє, те, що стосується підтримки «Кримської платформи». Це дуже важлива ініціатива.

– Є підтримка з боку США?

– Ми бачимо однозначну підтримку і взагалі всіх питань, які пов’язані з Кримом. Ми чули заяви Блінкена. Тому «Кримська платформа» є одночасно, як пан міністр Кулеба сказав, і форматом, і інструментом порушення цих всіх питань і обговорення їх як на рівні високополітичному, саміт, який вже ініційований Україною на серпень місяць.

– Щодо саме кримського питання. Немає такого враження, що на тлі війни на Донбасі, розв’язаної Росією (а є загострення – про це трошки далі поговоримо), кримське питання пішло «в тінь»? Тим більше, Росія не визнає взагалі ж сам факт, що тут обговорювати. «Вопрос Крыма решен!» Розумієте?

– Яка ж «тінь»? Офіційний Вашингтон незмінно заявляє взагалі, що він визнає Крим частиною України. Це офіційні заяви від президента до Держсекретаря на всіх абсолютно рівнях. США вже публічно заявили про підтримку створення «Кримської платформи». Тому я думаю, що якраз кримське питання стоїть досить гостро. Воно з порядку денного нікуди не піде.

– Головнокомандувач ЗСУ Хомчак констатував, що Росія стягує війська до кордону з Україною.

Американські санкції – зрозуміло, вони зберігаються. Є у вас якась інформація: посилення – якісь кроки плануються щодо цього? Чи збереження, як є, проти Росії санкцій?

– Ми вітаємо ті санкції, які є. І постійно просимо про їх не просто продовження, а поглиблення санкцій. Тобто ціна для агресора за ті дії, які Росія чинить і на частково окупованому Донбасі, і за незаконну анексію Криму, і за ті порушення прав наших громадян в Криму, які постійно здійснюються, повинна постійно зростати, поки не буде змінена поведінка. Тому ми бачимо не просто подовження санкцій. Ми бачимо їхнє посилення і по тому ж «Північному потоку» однозначну позицію займають США, і по...

– Саме при нинішній адміністрації Джо Байдена зокрема?

– Так. І по кримській ситуації.

– Ви як колишній міністр фінансів бачите, всі бачать, не треба бути експертом у цій царині. Систему міжбанківської комунікації SWIFT щодо Росії на відміну від Ірану не відключають. Зрозуміло, що тут не тільки від США, можливо, це залежить. Ембарго на поставки енергоресурсів з боку Росії немає. Тобто санкції, наприклад, проти того ж Ірану за його розробку ядерної програми були суворіші свого часу, понад 10 років тому. А Росія веде гібридну війну прямо посеред Європи – санкції, на думку деяких критиків, слабші. Чому? Як ви вважаєте? Можливе посилення до рівня іранського в цьому плані?

– Я не порівнювала би, звичайно, це питання з Іраном. Але мені здається, що санкції... Ми бачимо їхнє посилення постійне. І я впевнена, що вони будуть посилюватися, якщо Росія не змінить свою поведінку. Ми також хотіли б, ми про це говоримо також на всіх офіційних рівнях (я маю на увазі, ми – Україна) більшої залученості США до всіх форматів. І я думаю, що це також знайде відклик у нашого стратегічного партнера. І я думаю, що якщо Росія й далі буде продовжувати свою агресивну політику, можна точно, а ми постійно про це говоримо і закликаємо, очікувати посилення санкційного режиму.

– Володимир Зеленський ще наприкінці січня цього року висловив сподівання на приєднання президента США Байдена до «Нормандського формату». От цей момент, щоб у «Нормандському форматі» були США присутні, є якесь просування? Можливо це? Який, можливо, відгук з боку Вашингтона?

– Україна точно як готова бачити США у всіх існуючих форматах, так і готова до ініціації нових. Можу сказати, що ці питання вже обговорюються на різних рівнях з Вашингтоном. Звичайно, як тільки будуть зрозумілі, які можуть бути формати вирішення цього, це стане публічним. Але робота в цьому напрямку вже розпочата.

– Ви згадали «Північний потік-2». Є позиція США. Вона не змінилася. Що це фактично як політичний проєкт, який порушує багато норм, те, що Росія нав’язує. Але ж є позиція Німеччини. Тут є якісь проблеми? Ви вбачаєте чи ні?

– Є питання, які дійсно економічні і де задіяні економічні інтереси. І там дійсно, в суто економічних питаннях (і це не стосується «Північного потоку-2») можливі дискусії, можливі компроміси, можливі обговорення, тому що, зрозуміло, у кожної країни в першу чергу можуть бути свої економічні інтереси. Однак «Північний потік-2» – це не економічний проєкт. Це, як правильно сказав наш стратегічний партнер, погана угода.

– У США сказали?

– Так. Це проєкт, який несе ризики не тільки для України, але й для Європи. Тому говорячи про «Північний потік-2», ми говоримо не про якісь економічні модальності цього проєкту, а ми говоримо про цінності. І тут, я думаю, немає, незважаючи на те, що можуть бути якісь економічні інтереси в інших країн, але якщо ми говоримо і про Німеччину, і про ЄС, то їхня позиція щодо цінностей демократичного світу збігається з нашою позицією, з позицією США. Я впевнена, що наші стосунки з Німеччиною теж все-таки базуються на дуже багатьох спільних європейських цінностях.

– Джо Байден виступив на своїй першій пресконференції як президента США... Китай-США. Він коментував і це. Зараз багато коментують це. Відносини непрості, м’яко кажучи, між цими ключовими економічно державами світу. Знаємо ситуацію навколо українського підприємства «Мотор Січ». МЗС Китаю заявляє, що необхідно захистити інтереси китайських інвесторів, компаній. Різко в Китаї відреагували на відповідне рішення РНБО України щодо передання «Мотор Січі» у державну власність і так далі. Оцей момент? США-Китай-Україна – тут немає такого дуже негативного для України трикутника?

– У питаннях «Мотор Січі» ми повинні в першу чергу думати про наші українські інтереси. І саме це стало підставою для рішення РНБО про повернення компанії в державну власність. І я впевнена в тому, що наша позиція тут не тільки правильна, але досить сильна. Тому це рішення повністю відповідає нашим інтересам.

– Рішення РНБО, якщо ви можете зараз сказати, так чи інакше враховувало позицію США, якщо вона взагалі була висловлена з приводу «Мотор Січі»? Якщо вона була взагалі висловлена з боку Вашингтона.

– Ще раз. Це питання наших українських інтересів. Тобто це питання того, наскільки взагалі законно відбувалися деякі речі, які відбувалися навколо «Мотор Січі» раніше. І я думаю, що тут якраз ця позиція була досить обґрунтованою, вона була досить однозначною з нашого питання. Я впевнена, що всі питання, які є, будуть продовжувати обговорюватися, в тому числі якщо є якісь потенційні претензії від інших країн, вони теж можуть бути обговорені на основі конкретних документів.

– Але Україна відстоює свою позицію?

– Звичайно, ми відстоюємо свою позицію.

– Україна і МВФ. І ваша роль як посла, щоб був тут теж поступ? Адже ці гроші необхідні Україні.

– Якщо ми говоримо конкретно про МВФ, в принципі так само як і про співпрацю з іншими міжнародними фінансовими організаціями, бо МВФ наш головний кредитор, але не єдиний, то тут, звичайно, головну роль і «головну скрипку» у цьому грає Мінфін. Це головний переговорник зі США. Але також НБУ і Кабмін у більш широкому сенсі.

По можливості, тобто у мене були досить гарні стосунки з командою у всіх практично міжнародних фінансових організаціях. І були в нас дуже гарні досягнення за час моєї роботи на посаді...

– І навряд чи ви цей ваш досвід не будете використовувати. Будете використовувати?

– І я, безумовно, як посол готова долучатися до всіх і питань, до яких український уряд буде бачити необхідність мене в ролі посла залучати. Однак, як ви правильно сказали, це не найголовніше завдання будь-якого посла. Тобто так, головні офіси фінансових інституцій знаходяться у Вашингтоні. Безумовно, я готова бути корисною для української держави там. Однак таких завдань безпосередніх по МВФ у мене немає. Однак завдання по збільшенню як інвестицій, так і нашого експорту, безумовно, є.

– У цьому зв’язку ви можете прокоментувати? Ви хоч і колишній, але все-таки очільник цього відомства – Мінфіну. Дійсно ситуація у відносинах України і МВФ якщо не критична, то дуже і дуже складна?

– У нас усі фокусуються, коли буде транш?

– Коли?

– Тобто спочатку у нас всі питання, коли буде транш, а потім питання: чому його немає? Я думаю, що треба фокусуватися тут теж на суті. Давайте дивитися на ті питання, які важливі. І, наприклад, КСУ вніс певні корективи. Тобто ті речі, які стосуються НАБУ, ті речі, які стосуються відновлення кримінальної відповідальності за недостовірне декларування. Деяких питань не було на порядку денному. Вони з’явилися там через безпосередньо рішення суду.

Є питання структурних реформ. Два закони, які стосуються відкриття ринку землі, відновлення великої приватизації, яке якраз на цьому тижні, який закінчився, було проголосоване. Тому ряд питань виконується саме в цей момент.

Ряд питаннях складних активно зараз дискутується. Я сподіваюся, що теж і парламент підтримає ті питання, які стосуються парламенту. І ті питання, які стосуються фіскальних питань – це питання міністерства.

– У цьому зв’язку саме фіскальне питання, фіскально-політичне. Що ви відповіли би критикам, які стверджують, що Україна опинилася «на борговому дні»? За даними НБУ, які наводить преса, Україна виплатила МВФ 4 мільйони доларів відсотків за нею вибрані транші лише в минулому, 2020 році.

– Це, мабуть, ті ж самі критики, які говорили про піраміди. Коли у нас стрімко зменшувався борг до ВВП, коли ми стали країною, яка показала результати такого надзвичайного кардинального оздоровлення публічних фінансів. На момент, коли я залишала Мінфін, наш борг до ВВП був менше 50%. Ми зменшили всі вартості запозичень дуже суттєво. Нас ставили в приклад, навіть коли було обговорення питань боргу і такої стійкості боргу, на зустрічі міністрів фінансів G20. Однак «боргове дно», «яма», то я думаю, що ці люди не уявляють, як виглядає насправді «боргова яма».

Тут питання в чому? Україна, незважаючи на те, що дійсно у нас в цьому році збільшився дефіцит, у нас в цьому році збільшилося боргове навантаження. У багатьох країн у ковідний рік воно збільшилося. І я впевнена, що Мінфін повинне працювати над тим, щоб повернутися в наступні роки все-таки до фіскальної консолідації, до зменшення нашого дефіциту і до взяття під контроль. Однак навіть з цими збільшеннями ситуація в Україні є досить стійкою саме завдяки тим титанічним зусиллям, які були зроблені у попередні роки...

– Щодо держборгу?

– ...і оздоровлення публічних фінансів. Тому ми точно далеко від якоїсь такої...

– Не «на дні»?

– ...боргового негаразду. Однак це постійна велика робота. І ця робота не тільки Мінфіну.

Колишній міністр закордонних справ, колишній посол у Росії, колишній посол у США Костянтин Грищенко стверджував: «Бухгалтер не може бути послом у Вашингтоні. Це складна посада!». Що, мовляв, це робота дипломата має бути.

До речі, далеко не всі поділяють думку Грищенка. Інший ексглава українського МЗС – Павло Клімкін – так не вважає в оцінці вашого призначення (я з ним спілкувався напередодні). Що ви відповісте пану Грищенку?

– Я не знаю про кого він говорив. Тому що я...

– Про вас. Саме про вас. Про Оксану Маркарову.

– Він тоді, мабуть, не читав мою біографію. Тому що я бухгалтером ніколи не була. Однак я думаю, що якщо ви подивитеся на дуже багато успішних послів, як США, наприклад, дуже багато послів в інші країни, то дуже багато з них були фінансистами. Мені здається, що все-таки... Ким насправді є посол? Можна порівняти з капітаном корабля, якого держава відправила з дуже важливою місією. І в тій країні, в якій перебуває цей капітан корабля, він займається всім там. І тому фактично посол повинен робити все.

– У вас дипломатичного досвіду немає. Ви відразу стали послом у США…

– У мене немає формальної дипломатичної освіти. Але дипломатичного досвіду у мене досить багато і на посаді попередньої роботи в Мінфіні, і на посаді на попередніх моїх роботах і в бізнесовому середовищі, в міжнародних інвестиційних фондах. Тому мені точно не бракує знань і попереднього досвіду для цієї роботи. По-друге, я точно знаю, що у мене буде і дуже професійна команда в міністерстві. І всі досить професійні і віддані дипломати, які працюють в МЗС, то я відчуваю від них надзвичайну підтримку і таку спільну роботу над нашими спільними завданнями.

– Я бажаю вам успіху!