Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Повідомлення про відставку зятя першого президента Росії, колишнього глави адміністрації президента Валентина Юмашева з посади позаштатного радника президента Росії Володимира Путіна сприймається як кінець епохи – кінець епохи співпраці другого президента з сім'єю першого. Однак насправді ця епоха завершилася набагато раніше, коли стало очевидним те, що Путін не вважає себе спадкоємцем Єльцина.
Утім, а що означає – не вважає себе спадкоємцем Бориса Єльцина? Можливо, того Єльцина, образ якого так подобався нам, якого ми хотіли бачити лідером демократичної Росії, і не хотіли помічати, що ця демократична Росія так і не відбулася, що жодного разу жодна політична партія, яка захищає ліберальні ідеї, не домагалася більшості в парламенті країни – навіть коли таку партію створювали люди з влади. Так, гадаю, наступником такого Єльцина Володимир Путін себе не вважає.
Натомість, упевнений, Путін напевно вважає себе спадкоємцем іншого Єльцина. Того самого Єльцина, за якого почалася «різношвидкісна» інтеграція з Білоруссю. Адже Єльцин не просто заплющував очі на те, що чинив уже в 90-ті Лукашенко, – він разом із ним створив «союзну державу», яка тепер стала ще й плацдармом для російської армії.
Єльцин наполягав на збереженні в українському Криму російського флоту
Єльцин наполягав на збереженні в українському Криму російського флоту. Саме за його правління було здійснено першу спробу приєднання півострова до Росії за допомогою російського ставленика Юрія Мєшкова – хіба в цьому сенсі Путіна не можна назвати спадкоємцем Єльцина? Так, звичайно, Єльцин війну з Україною не розпочинав і, мабуть, не розпочав би. Але Єльцин був великим політиком і масштабною особистістю, він міг передбачити наслідки своїх дій. Однак ставлення російської політичної еліти до колишніх радянських республік як до «зони впливу» і за нього не сильно відрізнялося від путінського.
Цього політика обрав не російський народ. Його обрали родичі першого президента Росії
А найважливіше – саме за Єльцина сформувалася та сама кланова система управління Росією, яка, зрештою, дала можливість прийти до влади відвертому політику-авантюристу. Але цього політика обрав не російський народ. Його обрали родичі першого президента Росії, впевнені, що цей непоказний сірий чиновник із чекістським минулим стане гарантом їхньої безпеки та власності. Зі своїми інтересами вони не прорахувалися. Схоже, прорахувалися із державними. Але хто в російській владі колись думав про державні інтереси?
І те, що «творці Путіна» один за одним дистанціюються від нього – їдуть до Ізраїлю, як Анатолій Чубайс, або непомітно йдуть у відставку, як Валентин Юмашев, – свідчить зовсім не про кінець якоїсь епохи.
А швидше нагадує нам про те, якою ця епоха була підлою.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
