Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Майже десять років, які минули з часу окупації та анексії Криму та початку трвиалого судового позову про долю музейних експонатів з музеїв автономії, знову нагадали: можна порушити міжнародне право, переписати власну Конституцію, лицемірно вдати, що відторгнута територія завжди тобі належала – але при цьому неможливо нікого обдурити.
Росія в нідерландських судах, схоже, намагалася виступати як такий класичний наперсточник. Якщо російська пропаганда наполягала на винятковому зв'язку Росії та Криму, на тому, що Крим – це Росія і є, то коли йшлося про кримське золото, російська сторона ніби про це забувала і починала говорити про те, про що завжди говорили в Україні – про унікальність Криму
Власне, навіть у коментарі прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова, зробленому після повернення «скіфського золота» Україні, так прямо й кажуть – воно має належати Криму та зберігатис у Криму.
Думаю, нідерландські юристи, які ухвалили рішення про повернення «скіфського золота», також керувалися логікою того, що безцінні експонати мають належати Криму. Ось тільки сам Крим окупований та анексований Росією. Чи можна повертати власність тому, хто сам захоплений і перетворений на заручника? Адже саме таким заручником російських амбіцій, певен, і став Крим після трагічних подій 2014 року.
Чи можна повертати власність тому, хто сам захоплений і перетворений на заручника?
Тому те, що «скіфське золото» повернулося до тієї ж країни, з території якої воно було відправлене на виставку до Нідерландів – це, гадаю, класична перемога і здорового глузду, і правосуддя. Це і є те саме життя за правилами, яке викликає таке роздратування у Володимира Путіна та Сергія Лаврова.
І це – нагадування про те, що рано чи пізно здоровий глузд і норми міжнародного права візьмуть гору і у випадку самого Криму. Тоді і з'явиться можливість повернення експонатів до музеїв, в експозиції яких вони перебували до окупації Кримського півострова.
І «скіфське золото», як про це й казав Дмитро Пєсков, зберігатиметься у Криму.
В українському Криму.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
«Скіфське золото»
Виставка «Крим: золото і таємниці Чорного моря», в якій налічувалося понад 500 експонатів з декількох музеїв Криму, проводилася в археологічному музеї Аллард Пірсона в Амстердамі з 7 лютого по 31 серпня 2014 року, однак через анексію Росією Криму не повернулася в ці музеї.
Колективний позов про повернення експонатів до музею Аллард Пірсона подали чотири кримські музеї. Українська влада заявила, що артефакти не є власністю музеїв, а належать державі Україна. Музей в Нідерландах вирішив не передавати експонати до рішення компетентного судді або угоди між сторонами.
Окружний суд Амстердама 14 грудня 2016 постановив повернути українській державі експонати виставки «Крим: золото і таємниці Чорного моря».
28 березня 2017 року Апеляційний суд Амстердама отримав від представників кримських музеїв апеляцію на рішення суду щодо «скіфського золота».
26 жовтня 2021 року Апеляційний суд Амстердама ухвалив рішення передати Україні «скіфське золото» – експонати з кримського музею, які поїхали на виставку ще до російської анексії півострова і досі не повернулись.
Президент України Володимир Зеленський назвав «довгоочікуваною перемогою» рішення суду Амстердама у справі про «скіфське золото» та зазначив, що Україна також поверне під свій контроль Крим. Глава українського МЗС Дмитро Кулеба також привітав рішення Апеляційного суду Амстердама.
Підконтрольна Росії влада Криму відреагувала на рішення Апеляційного суду в Амстердамі, назвавши його «несправедливим та неправовим». Директор «Центрального музею Тавриди» у Сімферополі Андрій Мальгін сказав, що обурений цим рішенням, і кримські музейники мають намір його оскаржити.
Голова Слідкому Росії Олександр Бастрикін доручив організувати перевірку за фактом «неповернення культурних цінностей» через перемогу України в нідерландському суді.
