Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Арнольд Рюйтель та Віктор Алксніс, колишні народні депутати СРСР та яскраві постаті часів горбачовської перебудови померли з різницею у годинник. Рюйтель – останній день старого, 2024 року. Алксніс – першого дня нового, 2025-го. Обидва, звичайно, були вже немолоді і їхній відхід став ще одним нагадуванням про остаточне розставання з пам'яттю про епоху надій останніх років існування Радянського Союзу. Але лише в цій епосі вони обрали різні сторони політичних барикад.
І Рюйтель, і Алксніс належали до радянської еліти ще доперебудовних часів. Віктор Алксніс, онук заступника радянського наркома оборони Якова Алксніса, закінчив у Ризі військове училище імені свого діда та дослужився до полковника.
Арнольд Рюйтель був членом бюро ЦК компартії Естонії та головою президії Верховної Ради ЕРСР. Проте коли почалися зміни, Рюйтель рішуче підтримав прагнення свого народу до незалежності. Затамувавши подих ми спостерігали, як у перший день роботи установчого з'їзду Народного фронту Естонії у залі засідань з'явилися керівники республіки – перший секретар ЦК компартії Вайно Вяльяс, голова Верховної Ради Арнольд Рюйтель та голова Ради міністрів Індрек Тооме.
Не знаю, чи треба нагадувати, що ніхто із керівників УРСР на з'їзд Народного Руху не прийшов. На форум делегували завідувача ідеологічного відділу ЦК КПУ Леоніда Кравчука – саме тоді й розпочалася карколомна політична кар'єра майбутнього президента України.
А Рюйтель до цього часу свою кар'єру вже зробив – проте ризикнув прямим конфліктом з Москвою, коли підготував декларацію про суверенітет Естонської РСР. Цю декларацію, між іншим, ухвалила Верховна Рада Естонії, обрана ще до перебудови, у глухі часи застою. Нам про це тоді можна було хіба що мріяти...
І ось тепер Естонія прощається з Арнольдом Рюйтелем як із видатним державним діячем – перший голова парламенту країни після відновлення незалежності, колишній президент, патріарх європейської політики… А Алксніс?
А Алксніс буквально з перших днів змін став боротися із незалежністю Латвії. Саме його прагнення протистояти бажанню співвітчизників відновити державність привело його до народних депутатів СРСР та депутатів Верховної Ради Латвійської РСР, зробило одним із лідерів консерваторів та опонентів перебудови, «чорним полковником». Я пам'ятаю, як він палко доводив мені в кремлівських кулуарах, що республіки, які прагнуть незалежності, втратять території. І він не тільки говорив, він сприяв виробленню цієї страшної тактики Москви, яка призведе до тисяч занапащених життів, а 2014 року буде використана Володимиром Путіним для окупації та анексії Криму.
Алксніс помирає в день, коли горять будинки на вулицях Києва і пустіють вулиці Тирасполя – відторгнуте ще наприкінці 80-х Придністров'я, яке нагородило Алксніса орденами, залишилося без газу та тепла… Не думаю, що він щось переоцінив і покаявся, але покаранням стало забуття. У Латвії він, зрозуміло, не залишився, а 1992 року йому заборонили в'їзд до цієї країни. У Росії намагався підтримувати реваншистів та боротися за відокремлення регіонів від нових незалежних держав. До відділення Криму Алксніс закликав ще на початку двохтисячних, коли вже став депутатом російської Держдуми, війну Путіна 2022 року, зрозуміло, також підтримав. Але тільки російська влада його послуг особливо не потребувала і згадує про «чорного полковника», як про маргінал, який не вписався в «новий час».
Арнольд Рюйтель опинився за свого народу, а чи не за його окупантів, як Віктор Алксніс. А сторона свого народу завжди правильна сторона.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
