Уже сам факт поїздки очільника європейської дипломатії Жозепа Борреля до російської столиці сприймався спостерігачами як справжня політична сенсація. Європейські чиновники такого рівня не відвідували Москву ось уже чотири роки і ця відсутність контактів однозначно вказувала на значне охолодження відносин між ЄС і Росією після анексії Криму і початку війни на Донбасі.
Але і зараз Жозеп Боррель вирушив до Москви не від хорошого життя. Приводом для його візиту стало затримання російського опозиціонера Олексія Навального та репресії проти мирних демонстрантів. Напередодні візиту Боррель назвав події у Росії «нижньою точкою» для взаємин між Євросоюзом і Росією.
У статті, яка була опублікована у день відльоту Борреля до Москви, дипломат зазначав, що «відносини між ЄС і Росією погіршуються за останнє десятиліття, і, особливо після незаконної анексії Росією Криму та Севастополя в 2014 році вони характеризувалися відсутністю довіри». «Отруєння Олексія Навального, його арешт і подальше засудження, а також арешт тисяч демонстрантів за останні дні є болючим нагадуванням про скорочення простору для опозиції, громадянського суспільства і незалежних голосів у країні. Дії Росії в останні роки не відповідають її зобов'язанням ані як члена Ради Європи, ані як держави-учасниці ОБСЄ».
І, тим не менш, Боррель вирішив спробувати – хоча б уже для того, щоб у країн ЄС було чітке розуміння того, як діяти у майбутньому, чи здатні у Кремлі прислухатися до критики та зробити з неї висновки, або доведеться посилювати санкційну політику. Що є тим більш важливим на тлі тієї позиції щодо дій Москви, яку займає нова американська адміністрація.
Навіть у самому ЄС спроба Борреля була сприйнята однозначно. Міністр закордонних справ Польщі Збігнев Рау порадив главі європейської дипломатії перед поїздкою до Москви відвідати Київ, обговорити дії з подолання наслідків російської агресії. І Боррель дійсно провів телефонну розмову з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою – ця розмова продемонструвала солідарність Києва і Брюсселя.
У Росії тактовність Борреля явно не оцінили
Але у російській столиці тактовність Борреля явно не оцінили. Уже спільна пресконференція голови європейської дипломатії та міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова показали, що у Москві хочуть використати приїзд Борреля для того, щоб продемонструвати правильність російської позиції та недолугість позиції європейців.
Лавров не йшов від обговорення гострих тем. Він торкнувся і української проблематики, і затримання та отруєння Олексія Навального, і репресії силовиків. Але – тільки для того, щоб наголосити: Росія не збирається прислухатися до критики. Це Україна не хоче виконувати Мінські угоди. Це Навальний хоче боротися проти власної країни. Це демонстранти нападають на поліцейських. І реакцію «гуманної» російської поліції навіть і порівнювати не можна з тим, як діють правоохоронці в країнах Заходу. Про те, що саме у день перебування Жозепа Борреля у Москві російське зовнішньополітичне відомство ухвалило рішення вислати з Росії трьох дипломатів країн Євросоюзу (нібито за участь в акціях опозиції), я навіть й не згадую. Хоча це найкращий доказ російської «конструктивності» – найкращий за тисячу слів.
Не знаю, що очікував почути від свого російського колеги Жозеп Боррель. Можливо, у нього не було ніяких ілюзій. Але, тим не менш, дипломат сподівався, що така відверта розмова допоможе з «багатоаспектним підходом» у відносинах між ЄС і Росією, про який він говорив напередодні візиту. Цей підхід, за словами Борреля «включає вибіркову взаємодію з питань, що відповідають інтересам ЄС, а також встановлення контактів із російським громадянським суспільством і його підтримку».
Питання тільки в тому, чи є можливою така взаємодія, якщо немає порозуміння з фундаментальних ціннісних питань, і яким може бути діалог із громадянським суспільством, якщо його представники сидять у в'язницях і колоніях?
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
