Спеціально для Крим.Реалії
«Росія стала агресивнішою, після чого ми отримали події в Україні» ‒ так оцінив підсумки російського нападу на Грузію колишній заступник помічника державного секретаря США Метью Брайза.
У 2008 році Брайза ‒ провідний американський дипломат, який займається Кавказом. У розпал війни він приїжджає в Тбілісі та переконується в тому, наскільки небезпечним і наївним був західний підхід. Через 11 років, в інтерв'ю грузинській редакції «Голосу Америки», Брайза зазначає, що після нападу Росії на Грузію «Захід, включаючи Вашингтон, не зробив більше й відступив, замість того, щоб грати головну роль у стримуванні Росії. Це пізніше заклало основу для політики «перезавантаження» Обами, що стало стратегічно помилковим».
«Сполучені Штати ‒ зазначає Брайза ‒ навіть при президенті Буші говорили Грузії, що їй варто заспокоїтися. Сполученим Штатам та Європі було потрібно багато часу, щоб зрозуміти російську загрозу».
Опис подій, які супроводжували російську війну проти Грузії, дивним чином нагадує те, що почалося через шість років в Україні.
Брайза називає угоду, яку, впевнений вуцьому, нав'язав Тбілісі тодішній французький президент Ніколя Саркозі, «жахливою». І з цим визначенням можна погодитися. Думаю, головною його метою було не відновити територіальну цілісність Грузії і навіть не змусити Росію хоч якось відповісти за те, що сталося. Головною його метою було просто зупинити військові дії і повернутися до ситуації до початку агресії.
Саме м'яка реакція Заходу дозволила Володимиру Путіну вирішити, що тепер йому можна не зупинятися
Мінські угоди, за аналогією з домовленостями щодо завершення війни в Грузії, теж можна назвати «жахливими», проте, проти Росії були запроваджені серйозні санкції, а Україні надана військова підтримка. І все ж є втома та роздратування через те, що український конфлікт не завершується, санкції проти Росії необхідно продовжувати, а ситуація далека від стабільності. У цьому сенсі українська ситуація може бути схожою на грузинську тим, що керівництву Грузії радили бути спокійнішим у перші ж дні й тижні війни, а українське керівництво закликають до конструктивності через кілька років.
Можливо, якби ситуація в Грузії дозволила Заходу точніше зрозуміти російські наміри та й саму технологію російської підготовки до війни, можна було б не допустити анексії Криму та початку війни на Донбасі. Однак в історії не існує умовного способу. Зрештою, сьогодні ми просто знаємо наслідки.
І тому грузинська ситуація аналізується крізь призму української навіть безпосередніми учасниками подій, які розуміють, що саме м'яка реакція Заходу дозволила Володимиру Путіну вирішити, що тепер йому можна не зупинятися.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
