Спеціально для Крим.Реалії
Через понад два десятиліття після вбивства відомого російського політика Галини Старовойтової висунуте звинувачення в організації цього вбивства ймовірному голові Тамбовського ОЗУ Володимиру Барсукову. У медіа повідомляють, що в підписаній слідчим ФСБ постанові про притягнення до кримінальної справи сказано, що Барсуков ухвалив рішення про вбивство спільно з невстановленим політиком, який хотів зупинити діяльність Старовойтової.
І цей текст постанови ‒ мабуть, найцікавіше, що озвучило слідство за всі роки, які минули після вбивства одного з найяскравіших політиків сучасної Росії. Більше немає сумнівів, що йдеться саме про політичне вбивство, в якому немає жодної кримінальної складової.
Визначений один із замовників вбивства, який ніколи не був професійним політиком. А ось політик, який разом із замовником ухвалював рішення про вбивство Галини Василівни ‒ не визначений. І це при тому, що у слідства ‒ практично не обмежені часові можливості для діалогу з Барсуковим. Адже підозрюваний перебуває в місцях позбавлення волі ‒ і навряд чи в найближчі роки, якщо не десятиліття, їх покине. І, по ідеї, мав би бути зацікавлений у притягненні до відповідальності неназваного політика, у пом'якшенні вироку, у співпраці зі слідством. Але невстановленого політика Барсуков боїться більше, ніж держави. Можливо, тому що цей політик і є держава?
Невстановленого політика Барсуков боїться більше, ніж держави. Можливо, тому що цей політик і є держава?
Це не просте запитання, і для України воно важливе не менше, ніж для Росії. Ми досі не знаємо імен замовників вбивства Георгія Гонгадзе ‒ хоча, можливо, ця інформація перевернула б політичну систему країни й наші уявлення про минуле та майбутнє. Ми не уявляємо собі обсягів симбіозу кримінальних угруповань, силових структур і держави як такої ‒ хоча саме це знання допомогло б нам зрозуміти, в якій ситуації дійсно перебуває й ще довгі роки перебуватиме країна.
Російський досвід відомий і повчальний. Саме союз кримінальних угруповань і силовиків сприяв зміцненню влади Володимира Путіна. Саме вихідці зі знаменитих кримських кримінальних угруповань разом зі зрадниками-силовиками сприяли Кремлю в анексії півострова, і тепер ми знаємо, що союз криміналітету та «неназваного політика» здатний на такі вбивства.
Барсукову Старовойтова безпосередньо заважати не могла. Її політичні інтереси були далекі від «бандитського Петербурга», вона завжди займалася насамперед питаннями системної перебудови суспільства ‒ таким бандитам, як колишній голова «тамбовських», ще потрібно пояснити, що це означає. Однак вона могла заважати неназваному політику ‒ і це незважаючи на те, що в 1998 році вже навряд чи могла розраховувати на місце у владі та створення партії, що зайняла б місце в парламенті.
Але Старовойтова відрізнялася від практично всіх російських політиків тим, що була послідовним антиімперцем ‒ і при цьому не сприймалася як маргінал із московської або пітерської кухні. А реваншисти в російській політиці вже тоді готувалися до посилення ролі у владі вихідців із КДБ та кримінального світу, до повернення до звичної імперської зовнішньої політики.
Старовойтову вбили в листопаді 1998 року. Колишній чекіст Євген Примаков уже був головою уряду. А через рік після її смерті прем'єром і наступником уже був Путін і реванш, про небезпеку якого стільки разів говорила Галина Василівна, став буденністю.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
