Спеціально для Крим.Реалії
Російський президент Володимир Путін звільнив Сергія Глазьєва з посади свого радника. Тепер Глазьєв буде міністром інтеграції та макроекономіки Євразійської економічної комісії ‒ що, з огляду на малозначимість самої комісії в російській політичній системі, означає швидше почесну синекуру, ніж реальний вплив. Не ризикну стверджувати, що політична кар'єра одного з найодіозніших представників путінського режиму закінчена ‒ у Росії люблять «вічно вчорашніх» і нерідко знову повертають їх у владу ‒ але якийсь час Глазьєв Путіну не радитиме.
А вже він йому нарадив! Саме Глазьєв довгий час був у російському керівництві одним з головних «фахівців» з України ‒ можливо, ще й тому, що народився в Запоріжжі та міг позиціонувати себе як представник «справжніх» українців ‒ тих, які жити не можуть без Росії.
Як представника «справжніх» українців, Глазьєва не влаштовували навіть Янукович з Азаровим ‒ тоді, коли вожді прокремлівської Партії регіонів виступали за підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом. Глазьєв тоді був «зіркою» українських телевізійних шоу і з радістю критикував там позицію українських керівників, які, на його думку, взагалі угоди не читали та небезпеки її для України ‒ ну тобто для поглинання України Росією ‒ не усвідомлювали.
Кримська промова Путіна ‒ це Глазьєв. Якщо не за текстом, то за змістом
Але по-справжньому розкрилися «таланти» Глазьєва після Майдану. Саме він був одним із головних розробників стратегії анексії Криму та подальшого захоплення українського сходу. Кримська промова Путіна ‒ це Глазьєв. Якщо не за текстом, то за змістом: адже саме таких ідеологічних орієнтирів дотримувалася шовіністична партія «Родина», одним із творців якої він був.
Коли стало зрозуміло, що війна припинена й починається грабування, Глазьєв став перетворюватися на маргінал
Глазьєва згубило те, що він завжди був теоретиком, а не практиком, та й теоретиком поганим, дарма що російський академік. Після окупації Криму та Донбасу Глазьєв став не потрібний, а потрібні стали люди, здатні займатися і маріонетковою владою, і фінансовими потоками, і стежити, щоб «герої русского міра» не сильно крали й ділилися. Коли стало зрозуміло, що війна припинена й починається грабування, Глазьєв став перетворюватися на маргінала ‒ на цьому святі життя йому місця вже не знайшлося.
І його послали в Євразійську економічну комісію.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
