Доступність посилання

ТОП новини

«Розслаблятися у грі з Путіним не можна»: експерти про відведення частини російських військ із Криму


БМ-30 «Смерч», реактивна система залпового вогню на навчаннях ЗСУ в Херсонській області, березень 2021 року
БМ-30 «Смерч», реактивна система залпового вогню на навчаннях ЗСУ в Херсонській області, березень 2021 року

З 23 квітня Росія починає відведення військ Південного та Західного військових округів, що проводили навчання в анексованому Криму та поблизу кордонів України, у пункти постійної дислокації. Про це повідомив міністр оборони Росії Сергій Шойгу, який побував на півострові під час маневрів різних видів військових з'єднань.

Президент України Володимир Зеленський у відповідь написав у Twitter, що рішення Росії відвести війська від кордонів України «знижує напругу». Скупчення російських військ біля кордонів України та на її тимчасово окупованих територіях турбувало не тільки Київ, а і Євросоюз та США. Проте залишаються чинними тимчасові обмеження на польоти над частиною анексованого Криму й Чорного моря, які Росія запровадила з 20 до 24 квітня. Раніше російська влада вирішила з 24 квітня до 31 жовтня зупинити проходження іноземних військових і державних суден у низці районів поблизу Криму ‒ в акваторіях уздовж Південного узбережжя, на захід від півострова й на південь від Керченської протоки. Про те, чи можна говорити про деескалацію з боку Росії, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Російський політичний експерт Андрій Окара висловив Крим.Реалії думку, що ні за діями російських військових, ні за заявами Володимира Путіна неможливо точно судити про справжні плани Кремля.

Стратегія політичного впливу Путіна на реальність дуже витончена, вона вихована в КДБ СРСР
Андрій Окара

‒ Тактика та стратегія Путіна ‒ завжди асиметричність, що ми побачили і під час послання Федеральним зборам 21 квітня. Більшість думали, що президент багато говоритиме про Білорусь, про Україну, Донбас, про США ‒ про що завгодно ‒ а Путін зробив дуже несподіваний хід і більшу частину часу присвятив соціальним допомогам. Наприкінці, щоправда, була цікава заява про червоні лінії: мовляв, Росія сама буде визначати, де їх проводити. Не виключено, що історики майбутнього скажуть: нова Холодна війна почалася саме з цієї заяви. Взагалі, стратегія політичного впливу Путіна на реальність дуже витончена, вона вихована в КДБ СРСР, і, по суті, президент мислить категоріями спецоперацій. Історія з «зеленими чоловічками» в Криму у 2014 році була з тієї ж серії. Всі гадають, що задумав Путін, і точно сказати цього не може ніхто.

Андрій Окара
Андрій Окара

Андрій Окара припускає, що виведення російських військ може бути прикриттям для різкої несподіваної ескалації.

Один зі сценаріїв подальшого розвитку подій ‒ своєрідний бліцкриг
Андрій Окара

‒ Я б на місці українських спостерігачів не розслаблявся і не радів тому, що Росія відступає. На мій погляд, один зі сценаріїв подальшого розвитку подій ‒ своєрідний бліцкриг, який може зароджуватися в таких загадкових і, на перший погляд, прозорих діях щодо відведення військ. Другий варіант розвитку цієї ситуації може пояснюватися прихованими домовленостями між Москвою та Вашингтоном. Не виключено, що в розмовах Путіна й Байдена було щось таке, про що вони нам не повідомляють ‒ певний розмін або інша домовленість. Наприклад, війська йдуть, але США або Німеччина не протидіють будівництву «Північного потоку-2». У розумінні Путіна та російської еліти вони ведуть глобальну війну із Заходом, а Україна в цій ситуації не ворог, а лише невеликий зрадник-сателіт.

При цьому Андрій Окара бачить і позитивні ефекти від гібридного протистояння з Росією для України.

‒ В Україні все-таки за ці минулі сім років еліта починає розуміти, що все залежить тільки від того рівня самопожертви, на яку здатний український народ, українська армія, українське громадянське суспільство. Ніхто за Україну воювати не готовий ‒ але готові допомагати тим, хто сам бореться. Повністю сподіватися на Америку, а тим більше на Європу або на Туреччину, напевно, не має сенсу й загалом небезпечно. І саме в таких умовах дуже повільно, дуже тяжко в Україні все-таки народжуються якась суб'єктність та уявлення про власну історичну самостійність. Мені здається, в цілому цей процес може надати потужний імпульс українській нації, українській державності.

Зі свого боку український військовий журналіст Владислав Селезньов переконаний, що незалежна Україна в плани Кремля не входить.

‒ На жаль, минулі сім років чітко дали нам зрозуміти, що розслаблятися в геополітичній грі з Володимиром Путіним не доводиться. Всі його маневри спрямовані на гру Росії в довгу. Для всього світу очевидно, що Володимир Путін поставив перед собою завдання повного контролю над Україною. Його мало цікавить окремо анексувати Крим чи райони Донецької та Луганської областей, які де-факто перебувають під контролем першого й другого армійських корпусів восьмої армії Росії. Путіна цікавить вся Україна як буферна держава, як сателіт Російської Федерації. Всі ці військові маневри спрямовані на те, щоб створити у світової спільноти таку картинку: Росія діє за своїм планом і робить все що хоче на тих територіях, які вважає своїми, ‒ зокрема й в тимчасово окупованому Криму.

Владислав Селезньов вказує на те, що під прикриттям цих навчань Росія посилила своє угруповання в Криму.

Спочивати на лаврах Україні не варто. Сьогодні угруповання військ Росії в Криму досягає 42 тисяч особового складу
Владислав Селезньов

‒ Після закінчення навчань у Феодосії дислокуватиметься 56-а десантно-штурмова бригада з Волгоградської області. Нехай її реформують у полк, але все-таки це потужний підрозділ з колосальною військовою історією. Десантно-штурмові з'єднання призначені для активних наступальних дій, тому спочивати на лаврах Україні не варто. Сьогодні угруповання військ Росії в Криму досягає 42 тисяч особового складу. Ну і знову ж таки не забуваймо, що поки ще остаточно не вирішена доля тих 11 великих десантних кораблів, які нині у межах навчань перебувають в акваторії Чорного моря. Вони можуть нести на своєму борту до п'яти тисяч морських піхотинців і близько 150 танків або 230 бронетранспортерів. Тобто угруповання там дуже потужне, яким чином Володимир Путін буде розпоряджатися ним надалі, незрозуміло.

Владислав Селезньов
Владислав Селезньов

За оцінкою Владислава Селезньова, у Росії достатньо сил і засобів у Криму і поблизу українських кордонів для проведення зухвалої операції з захоплення об'єктів Північно-Кримського каналу в Херсонській області ‒ питання лише в інформаційному прикритті подібної операції.

Колишній виконувач обов'язків президента України та екссекретар Ради національної безпеки й оборониОлександр Турчинов у нещодавньому інтерв'ю Радіо Свобода сказав, що і Києву, і Заходу варто посилити свої позиції у відповідь на загрози військової ескалації з боку Росії:

«Хочу сказати всім політикам ‒ українським, американським, європейським ‒ про те, що розмова з Російською Федерацією має бути, і це має бути розмова з позиції сили. Тільки це і розуміє Путін. Коли його знову починають у чомусь переконувати, будь-який компроміс він сприймає як слабкість і починає нахабніти. Саме тому, як мені здається, настав час говорити з Росією за допомогою ультиматумів: посилення санкцій, інших обмежень, припинення їхніх стратегічних проєктів на кшталт «Північного потоку-2». Це буде ефективніше, ніж будь-які переговори та дискусії».

Військові навчання російських десантників у Криму, березень 2021 року
Військові навчання російських десантників у Криму, березень 2021 року

Тим часом аналітик відділу Військової політики українського Інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков висловлює сумніви в тому, що лише один якийсь підхід у стримуванні Росії можна вважати єдино правильним.

Росіяни були переконливими на рівні глав держав, у результаті чого Байден запросив Путіна на зустріч
Микола Бєлєсков

‒ Ми навіть не можемо сказати зі стовідсотковою впевненістю: це дії Заходу переконали Росію почати відводити війська, чи ж у неї від самого початку не було намірів робити серйозні військові кроки? Це якраз одна з головних проблем у системі стримування загалом, у розрахунках впливу на поведінку тієї чи іншої країни ‒ оцінка причинно-наслідкових зв'язків. Під час запровадження останніх американських санкцій там був натяк на те, що США готові до серйозних кроків проти економіки Російської Федерації, але поки їх відкладають. Це типовий західний підхід: мовляв, ми готові натиснути, але поки залишаємо вам можливість вийти, зберігши обличчя. Як на мене, адміністрація Байдена 15 квітня послала саме такий сигнал. Єдине, в чому я стовідсотково впевнений: росіяни були переконливими на рівні глав держав, у результаті чого Байден запросив Путіна на зустріч.

Микола Бєлєсков
Микола Бєлєсков

Маневри російських військ біля кордонів України та в Криму виступили як додатковий фактор в аргументації Росії перед Заходом, вважає Микола Белесков, проте в будь-якому випадку, на його думку, про значення нинішніх подій можна буде говорити лише пізніше.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До цього працював три роки на «Громадському радіо». Народився в 1969 році в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

XS
SM
MD
LG