В анексованому Севастополі 13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту Росії планують реконструювати та модернізувати до 2050 року. Чим займається цей завод, які перетворення збираються здійснити і чи це реально в умовах санкцій, розбиралися Крим.Реалії.
Підконтрольний РФ Департамент економічного розвитку Севастополя надав промисловим підприємствам міста субсидії на відшкодування частини витрат, пов'язаних із придбанням нового обладнання на загальну суму понад 28,3 млн рублів. Одним із підприємств став 13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту Росії, повідомляє пресслужба російського уряду Севастополя.
Цього року в межах конкурсного відбору Мінпромторгу Росії анексований Севастополь отримав субсидію з російського бюджету, яка передбачає відшкодування частини витрат промисловим підприємствам на придбання нового обладнання. «Використання цього заходу підтримки дозволить підприємствам знайти нові ринки збуту, а також збільшити обсяг виробництва та підвищити продуктивність праці, що позитивно вплине на розвиток економіки міста», – зазначила заступниця російського губернатора міста Марія Литовко.
За її словами, реалізація заходів підтримки здійснюється в межах державної програми міста «Розвиток промисловості міста Севастополя». Скільки конкретно виділено коштів судноремонтному заводу, не повідомляють.
2022 року повідомлялося, що обладнання 13-го СРЗ ЧФ РФ мають модернізувати до 2040 року, а повну його реконструкцію завершити 2050 року.
«І нести важко, і кинути шкода»
Судноремонтний завод Чорноморського флоту РФ розташований у Кілен-бухті – це відгалуження великої Севастопольської бухти. З кінця 18-го століття, коли Крим був уперше захоплений Російською імперією, у цій бухті килювали, тобто відчищали від водоростей та мушлі, днища кораблів. Звідси й назва бухти. Історію завод веде з 1887 року, коли у Кілен-бухті були створені майстерні.
Севастопольський судноремонтний завод Чорноморського флоту було створено у 1945 році на базі механічної майстерні в Кілен-бухті та електроремонтної майстерні у Південній бухті Севастополя. Відтоді завод займався ремонтом багатьох типів військових кораблів ЧФ та суден допоміжного флоту.
Після анексії Росією українського півострова, 13-й СРЗ почало лихоманити – запроваджені країнами Заходу санкції не давали змоги модернізувати обладнання. Схожі проблеми відчував і цивільний Севастопольський морський завод, який повністю втратив замовлення.
13-й СРЗ продовжував займатися ремонтом підводних човнів проєкту 636 «Варшавянка» та підтримкою готовності корветів, збудованих на заводі «Янтар» у Калінінграді.
У 2017 році завод був включений урядом РФ до програми приватизації, після акціонування мав увійти до «Об'єднаної суднобудівної корпорації» (ОСК).
У жовтні 2019 року Мінпромторг Росії підготував проєкт указу президента РФ про передачу 13-го судноремонтного заводу Чорноморського флоту «Об'єднаній суднобудівній корпорації» (ОСК).
«З метою ефективного використання коштів федерального бюджету є доцільним провести консолідацію виробничих активів із судноремонту у вигляді інтеграції «13-ї судноремонтного заводу (СРЗ) Чорноморського флоту» Міноборони Росії у складі АТ «Об'єднана суднобудівна корпорація», – йшлося у матеріалах до проєкту указу.
Розробники пропонували перетворити завод із російського державного унітарного підприємства на акціонерне товариство, 100% акцій якого перебувають у російській власності.
На думку Мінпромторгу, передача 13 СРЗ до складу ОСК «дозволить прискорити процес інтеграції суднобудівних підприємств Криму з російськими підприємствами, у тому числі в інтересах забезпечення бойової готовності сил і військ Чорноморського флоту».
А справи на заводі йшли дедалі гірше. Так, наприклад, у листопаді того ж 2019 року судові пристави стягнули з держпідприємства «13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту» 3,5 мільйона рублів заборгованості за договорами в розмірі 3,49 млн рублів на користь юридичних осіб. Було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі понад 178 тисяч рублів, складено два акти опису та арешту автотранспортних засобів, що належать боржнику.
Загалом, як у відомому анекдоті, завод був схожий на валізу без ручки, яку «і нести важко, і кинути шкода».
Однак у 2021 році плани несподівано змінилися, акціонування підприємства було припинено. «Вже розглянуто напрями перспектив удосконалення виробничої бази флотського судноремонту. Вирішено до кінця серпня презентувати, а потім затвердити концепцію розвитку підприємства», – повідомив на початку серпня 2021-го року помічник директора заводу Сергій Горбачов.
Офіційний представник 13-го СРЗ уточнив, що попередньо виробничі потужності планується розвивати у два етапи по 25 років. Оглядова перспектива передбачає розвиток основної виробничої території у Кілен-бухті та докового комплексу з причальним фронтом у районі Троїцької бухти. Відомо, що малий та середній плавучі доки СРЗ ЧФ отримав у 2019 році.
А наприкінці січня 2022 року, менш як за місяць до початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну, директор СРЗ Павло Флоря розповів російським ЗМІ, що на модернізацію підприємства потрібно близько 30 мільярдів рублів протягом 17 років.
«Розраховуємо отримати фінансування щодо держпрограми розвитку оборонно-промислового комплексу, – сказав Флоря. – На першому етапі планується виділити близько мільярда рублів. На другому, коли розпочнеться будівництво нових будівель і споруд, – близько 9 мільярдів рублів. На наступних етапах потрібно до 20 мільярдів рублів на капітальне будівництво, розвиток інфраструктури, оновлення парку технологічного та стендового обладнання».
Він розповів, що оновлення виробничих потужностей 13-го СРЗ ЧФ відбуватиметься у п'ять етапів – з 2023 до 2040 року. Перший етап триватиме три роки, а решта – по п'ять років. У результаті завод отримає сучасну судноремонтну базу, розраховану на кораблі нових проєктів.
Повна реконструкція заводу, за даними ІАА «Портньюз», має завершитися до 2050 року.
Незрозумілі перспективи
Те, що судноремонтний завод Чорноморського флоту як з гори котиться, було зрозуміло давно. Підводний човен «Алроса», наприклад, ремонтували та модернізували добрих десять років, але після кожних ходових випробувань його щоразу повертали на завод – щось постійно йшло не так. Проведена модернізація мала дозволити підводному човну стріляти крилатими ракетами «Калібр», але жодного пострілу з моменту виходу з ремонту він так і не зробив.
Перспективи модернізації обладнання заводу, озвучені ще до початку війни Росії проти України, сьогодні стали зовсім туманними. Санкції щодо РФ посилені в рази, постачання нових та новітніх технологій країні-агресору припинено у всіх галузях.
«Залежність від імпорту призвела до неприпустимого дефіциту суднового обладнання на верфях: від головних двигунів і дизель-генераторів до лакофарбових покриттів», – заявляв у грудні 2022 року перший заступник голови Комітету з транспорту і розвитку транспортної інфраструктури Держдуми Ріфат Шайхутдінов.
«Військові агрегати здебільшого розроблялися 20-40 років тому і на десятиліття відстають від комерційних аналогів», – розповів начальник організаційного відділу АТ «Східна верф» Володимир Калініч на майданчику форуму «Російський промисловець».
А, наприклад, у маленьких Нідерландах функціонують близько 100 спеціалізованих компаній із судноремонту, працюють 700 компаній-постачальників спеціального обладнання та матеріалів для ремонту суден.
Водночас у Росії та анексованому Криму навіть та невелика кількість судноремонтних заводів, що ще працюють, в основному є застарілими технічно й технологічно. І нове обладнання на цих підприємствах в умовах санкцій навряд чи з'явиться за п'ять чи десять років.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
