Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), до якого Росія звернулася з першою у своїй історії міждержавною скаргою – зрозуміло, на Україну – відмовив Росії у термінових проміжних заходах щодо позову.
Коли подробиці російської скарги були оприлюднені, спостерігачі оцінили її як набір пропагандистських штампів, що з’явилися у російському інформаційному просторі після українського Майдану 2013-2014 років. Тут і загибель людей під час Майдану і «у результаті обстрілів суміжної території Росії», придушення свободи слова і переслідування інодумців, дискримінація російськомовного населення і російського бізнесу, блокування Північно-Кримського каналу і навіть ... відповідальність за загибель малайзійського літака Boeing 777 у небі над Донбасом у 2014 році.
Одним із найбільш важливих рішень останнього часу стало визнання судом обґрунтованості української скарги щодо Криму
Було очевидним, що головна мета Росії – використовувати майбутній процес як пропагандистську альтернативу тим процесам, які відбуваються після подачі скарг України проти Росії. Одним із найбільш важливих рішень останнього часу стало визнання судом обґрунтованості української скарги щодо Криму – зокрема, у тому, що стосується незаконного нав’язування російського громадянства жителям Криму, рейдів силовиків до приватних будинків, експропріації майна без компенсації та придушення неросійських ЗМІ й української мови у школах півострова.
Однак у Росії була спроба використовувати ЄСПЛ не тільки для пропаганди, але і для абсолютно конкретних рішень. Проміжними забезпечувальними заходами передбачалося зобов’язати Україну припинити блокування надходження води до Криму і припинити обмежувати права національних і мовних меншин. А ЄСПЛ відмовився це робити «через відсутність реального ризику завдання непоправного збитку основному праву, що випливає з Європейської конвенції про права людини». І це ще раз продемонструвало, що світ живе у своїй реальності, а Росія – у своїй.
Ситуація виглядає парадоксально. Росія демонстративно не виконує рішень ЄСПЛ – але водночас скаржиться до ЄСПЛ на Україну
У цій, російській реальності, саме в день засідання суду Росія видала Білорусі спортсмена Олексія Кудіна, який виступав проти режиму Олександра Лукашенка. Хоча рішення ЄСПЛ недвозначно заборонило Росії це робити. І у цій російській реальності в день, коли ухвалювали рішення ЄСПЛ щодо забезпечувальних заходів, у Росії були оголошені іноземними агентами ще кілька незалежних журналістів.
Ситуація справді виглядає парадоксально. Росія демонстративно не виконує рішень ЄСПЛ – але водночас скаржиться до ЄСПЛ на Україну. Росія видає політичних в’язнів – але звинувачує Україну в порушеннях прав людини. Росія тисне на незалежні медіа – але звинувачує у цьому Україну. Російські керівники не раз стверджували, що вода з Північно-Кримського каналу півострова абсолютно не потрібна – а тепер хочуть притягти Україну до відповідальності за «блокаду Криму». І таких логічних невідповідностей у діях Кремля предостатньо.
Іноді здається, що це не просто пропаганда. Що російські керівники самі себе переконали, що брехня – це правда і щиро дивуються, коли міжнародні інституції відмовляються брати участь в їхній грі.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
