У Києві презентували виставку «Щирі. Свята». Презентовані фото стануть основою благодійного календаря на 2019 рік. Уже кілька років українські зірки приміряють стародавне народне вбрання й показують самобутність і різноманітність українських традицій. Цього разу головна тема фотосесії – свята: як та хто одягав наречену на весілля, в якому вбранні зустрічали Покрову, у кого з українців були вишиті кожухи. Артисти та ведучі зізнаються, для них за честь показати всю красу аутентичного українського костюма. Відвідувачі виставки запевняють, навіть не здогадувалися, як різниться вбрання у регіонах.
Від Опілля до Полтавщини, від гуцульської кучерявої вишивки до городоцького шва, від «калачиків» (сережки) до намиста скляного венеційського «писані пацьорки»…15 святкових образів демонструють вбрання українців столітньої давності з різних куточків України – Західне Поділля, Покуття, Галичина, Полтавщина, Гуцульщина тощо.
Героїнями нового проекту «Щирі. Свята» стали телеведучі Маша Єфросиніна та Леся Нікітюк, прима-балерина Національного академічного театру опери та балету Катерина Кухар, співачки Ніна Матвієнко, Джамала, Ната Жижченко (Onuka) та інші.
«Це вже третій проект «Щирі». Минулого року була тема «Кольори», і ми показували різнобарв’я українського традиційного костюма. Цього разу демонструємо через вбрання традиції наших свят – це й календарні свята (Різдво, Сорок Святих, Великдень, Трійця, Спас, Покрова, Святий Миколай) і обрядові (весілля). Насправді український костюм настільки різноманітний, що можна постійно дивувати відвідувачів – різні регіони, різні кольори та вишивки. Навіть в одній області в селищах є відмінності. Наприклад, у нас є сорочка з гуцульським кучерявим швом: коли на одному рукаві більше від двох тисяч «спиральок». Таку сорочку вишивають протягом чотирьох місяців усією родиною для однієї людини», – розповідає продюсер проекту Наталія Кравець.
Ведуча Маша Єфросиніна втретє бере участь у цьому проекті, щоразу її образ – наречена. Каже: саме в «Щирих» уперше одягнула український народний костюм. Цього разу вона в одязі початку XX cтоліття селища Корнич Коломийського району Івано-Франківської області. На Маші – сорочка з домотканого полотна, вишита вовняними нитками, опинка (поясне вбрання), кептар із «раками», скляні «писані пацьорки», згарда зі срібних монет, а головне – весільний вінок, який складається з дутих скляних намистин, квітів зі стружки та стрічок. Спеціалісти кажуть, саме в таке вбрання дружки одягали молоду до вінчання. Дівчатам допомагала жінка, яка живе щасливо в шлюбі, щоб у майбутнього подружжя також було щастя в родині.
«Усі, хто збирає панянок, що представлені тут для зйомки, тобто всі спеціалісти з костюмів, піклуються лише про безпеку народного вбрання. Щоб кожна застібочка була правильною, лише два обмотування, намисто лежало й повністю покривало шию, щоб вінок був ближче до «краю».
До тебе не ставляться як до зірки. Тут на першому плані – костюм. І насправді для тебе це також важливо. У мене запитали: а зможете в такому вбрані прийти на Fashion Week? Ні! Бо тоді це буде епатаж. І начебто знущання над костюмом. А для мене честь приміряти справжній український автентичний костюм», – каже Маша Єфросиніна.
Народна артистка України Ніна Матвієнко приміряла образ багатої пані.
«Кожух, вишитий вовняними нитками – гарусом. І це вишивалося на шкірі молодої вівці. Не всі в такому кожусі ходили. Він коштував великі гроші. Тому я тут така багата пані з Полтавщини. У мене кума звідти, і коли вона побачила цю світлину, то так плакала. Каже: «У мене мама в такому кожусі ходила». Це ж, дійсно, наша історія», – каже Ніна Матвієнко.
Також цікавий образ народної артистки й тим, що на фото можна побачити оригінальні коралові намиста. Тепер через забруднення довкілля корали втратили свій характерний червоно-морквяний колір. Тому традиційні українські намиста вже неможливо створити.
Разом із дитячим фольклорним гуртом «Орелі» Ніна Матвієнко показує, як в Україні готувалися до Дня Святого Миколая. Важливим атрибутом цього свята були спеціальні пряники. Для дівчат вони були випечені у вигляді панянок у чоботах та з кучерями, а у хлопців – це були коні з вершником.
«Під час фотосесії постійно співала. На дітей дивилась та забувала, що потрібно фотографуватися, позувати. Усе було щиро та так швидко, що навіть не побачили, як «сніг» у студії пішов». Ось і вийшла дійсно святкова груднева світлина», – каже Ніна Матвієнко.
Єві – 13 років. На виставку вона прийшла разом із мамою, яка цікавиться етнографією рідного регіону – Івано-Франківщини. Проте для дівчинки такий історичний вихід – це справжня перевірка на витривалість. Каже, була впевнена, що занудьгує на виставці, але не може очей відірвати від фото.
– Мені Джамала сподобалася. Вона тут дуже ніжна наречена. А який в неї вінок! Такий яскравий, кольоровий. Аж захотілося в ті часи.
– Гадаєш, що зараз так не вийти на вулицю?
– Сама, напевно би, не змогла. Якби ми вирішили з дівчатами з класу об'єднатися, то легко. Просто в нас мало хто знає, що це наше, історичне.
Такі акції мають важливий просвітницький характер, каже Петро Гончар – директор «Музею Івана Гончара».
«Є Майдан, де були барикади, боротьба за українську землю нашу, а тут Майдан – за культурний простір. За те, щоб показати унікальність нашої культури, нашої історії, нашого народу. І дуже важливо, що цю боротьбу зараз ми виграємо. Молодь починає цікавитися історичними традиціями. І не лише цікавитися, але й поважати. Проект «Щирі» так і називається, бо зроблено щиро, із любов’ю, так, як вміють українці – від серця», – каже Петро Гончар.
Фотосесія зірок у народному вбранні тривала всього 17 годин. А ось організаційна робота зайняла кілька місяців. Працювали в тандемі – експерти «Музею Івана Гончара» та стиліст проекту «Щирі». Тепер 12 фото зірок у народному вбранні стали основою благодійного календаря. Прибуток від продажів спрямують на реконструкцію Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара».
