2019-й ряснів афішами українських фільмів. Український кінематограф помалу стає все більш конкурентним.
Звісно ж, цей список суб’єктивний – в Україні протягом 2019 року вийшло більше ніж перераховані тут 8 фільмів. Хочемо лише звернути увагу глядачів на ті стрічки, які, на нашу скромну думку, переглянути варто. Нехай не всі вони є шедеврами – переглянути їх варто хоча б для того, щоб побачити, на якому рівні кіно в країні є сьогодні та яким воно потенційно може стати завтра.
У цьому списку немає расистських комедій та фільмів за участі одночасно всіх зірок української естради. А ще тут немає спойлерів, тож можна не боятись прочитати більше.
1. «Заборонений»
Про цей фільм говорили ще за рік до його офіційного релізу. Здається, через скандал із Віктором Медведчуком і сценою, в якій він мав бути зображений, на стрічку про Василя Стуса чекала вся країна.
Стрічка, яка розповідає про долю українського поета Василя Стуса, вийшов на екрани на початку вересня. Іще до появи «Забороненого» роль адвоката Віктора Медведчука у справі Стуса стала предметом суспільного резонансу.
Суспільство збурила інформація актора Геннадія Попенка про те, що зі стрічки нібито на вимогу Віктора Медведчука вирізали сцену фінального судового засідання, в якій той фігурував як адвокат Стуса. Продюсер Артем Денисов назвав це «фейком» і пояснив, що сцена зникла лише через питання хронометражу фільму. А от режисер Роман Бровко зазначив, що скорочення були справді зумовлені хронометражем фільму, та все ж не згадувати Медведчука у стрічці просив син Стуса Дмитро. Зрештою, автори фільму вирішили сцену з Медведчуком повернути.
Після прем'єри сам Віктор Медведчук розповів, що його образ є «досить світлим». Кума Володимира Путіна часто звинувачують у порушенні адвокатської етики у процесах над Стусом та іншими дисидентами, при цьому сам Медведчук своєї провини не визнає.
2. «Додому»
Фільм Нарімана Алієва під назвою «Додому» став одним із найбільш титулованих в історії українського кіно.
Прем’єра фільму відбулася 22 травня на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де він взяв участь в конкурсній програмі «Особливий погляд». Він також став найкращим іноземним фільмом 7-го Міжнародного Босфорського кінофестивалю у Стамбулі, потрапив у лонг-лист премії «Золотий глобус» у категорії «Фільм іноземною мовою», а також у лонг-лист американської кінопремії «Оскар» у категорії «Міжнародний повнометражний фільм».
Хоча фільм так і не потрапив у короткий список «Оскара», за відгуками глядачів та критиків, за кількістю титулів його можна назвати одним із найголовніших фільмів року.
За сюжетом фільму, в кримського татарина Мустафи (його грає Ахтем Сеітаблаєв) у війні на Донбасі гине його старший син. Батько приїжджає до Києва, куди його два сини поїхали після анексії Криму, щоб повернути молодшого сина додому, а старшого поховати на батьківщині в окупованому Криму, згідно з мусульманськими традиціями.
3. «Захар Беркут»
У зйомках фільму «Захар Беркут» за мотивами однойменної повісті Івана Франка взяла участь велика міжнародна акторська команда з України, США, Казахстану, Великої Британії та Монголії. Звісно ж, стрічка досить суттєво відрізняється від оригінального твору.
Режисер фільму Ахтем Сеітаблаєв відомий своїми режисерськими роботами над фільмами «Хайтарма», «Чужа молитва», «Кіборги» та іншими. Одну із головних ролей у фільмі зіграв голлівудський актор Роберт Патрік.
Сам режисер в інтерв'ю Радіо Свобода розповів, що йому працювалось із американською зіркою досить комфортно: «Це дійсно приклад професійного артиста, який дуже поважає свою роботу. Це завжди чітке розуміння того, що зараз відбувається на майданчику, контексту, що ми будемо знімати. Навіть мова не йде про те, що хтось не знає тексту, особливо Роберт. І він – справжній чоловік. Він – такий байкер, техаський рейнджер. Він – чоловік у повному сенсі цього слова. Дуже професійний. Дуже комунікабельна людина».
У прокаті фільм зібрав трохи більше за 35 мільйонів гривень.
4. «Ціна правди»
Про трагедію Голодомору зняли вже не один фільм. І якщо більшість стрічок все-таки українського виробництва, то протягом останніх кількох років цією темою почали цікавитися і західні кінематографісти.
Ще в 2017 році в український прокат вийшла перша англомовна стрічка про геноцид українського народу під назвою «Гіркі жнива». А наприкінці листопада цього року відбувся довгоочікуваний реліз фільму «Ціна правди», що розповідає про валлійського журналіста, який першим розповів світу про сталінський Голодомор 1932–1933 років.
Повернувшись додому після подорожі до СРСР, він намагається розказати світові правду про геноцид українського народу та злочини сталінського режиму, але світ його ігнорує.
Стрічка – спільного виробництва України (Kinorob за підтримки Державного агентства України з питань кіно), Польщі (Film Produkcja за підтримки Польського інституту кінематографії) і Великої Британії (Jones Boy Film).
Режисерка фільму Аґнєшка Холланд в інтерв'ю Радіо Свобода сказала, що цього року «у річницю Голодомору вперше в польських ЗМІ, у соціальних мережах дуже багато людей постили заклики запалити свічки. І це, знаєте, є розширенням свідомості польських людей».
5. «Вулкан»
Ще одна копродукція, цього разу – українсько-німецько-монакська. Частину коштів на виробництво надало Державне агентство України з питань кіно.
Це ще один український фільм, знаний у фестивальних колах – він був представлений на 33 кінофестивалях.
За сюжетом, головний герой Лукас переживає кризу середнього віку. Він працює перекладачем в офісі ОБСЄ. Одного дня у складі місії він вирушає на адмінкордон із Кримом. Через дивні збіги Лукас залишається без колег, машини й документів. Він опиняється сам на сам із таємничим і хаотичним світом українського Півдня, в якому життя здається відірваним від будь-яких правил і законів.
Дебютний художній фільм Романа Бондарчука, який запам’ятався блискучими документальними стрічками, – це багатошарова притча про життя людей українського Півдня.
6. «Сквот32»
Це один із небагатьох фільмів, який розповідає про життя сучасної української молоді.
Одного дня дівчина-фотограф раптово потрапляє у старий київський будинок, де є сквот. Після цього її життя змінюється назавжди. Фільм наповнений елементами хіп-хоп культури: реп, графіті, брейк, бітбокс.
Режисер-дебютант фільму ‒ Саша Лідаговський.
7. «Крути 1918»
«Крути 1918» стала найбільш неоднозначною українською стрічкою цього року. З одного боку, глядачі тішаться тому, що українське кіно розвивається і стало досить непоганою альтернативою західному. З іншого боку – до фільму є багато питань як у змістових, так і в технічних аспектах. Відгуки на фільм читайте тут.
Виробництво історичної драми «Крути 1918» завершилось у грудні 2018 року. Режисером стрічки є Олексій Шапарєв, автором сценарію –Костянтин Коновалов, а продюсером – Андрій Корнієнко.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції за 18 кілометрів на схід від Ніжина, 130 кілометрів на північний схід від Києва (нині Чернігівська область). Він тривав близько п’яти годин. Унаслідок цього протистояння між чотирьохтисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що нараховував, за різними джерелами, від трьохсот до чотирьохсот осіб, українське військо призупинило наступ противника. 27 юнаків потрапили після бою в полон до більшовиків і були страчені.
8. «Чорний ворон»
«Чорний ворон» – екранізації українського бестселера Василя Шкляра. Він розповідає про боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках.
Державна фінансова підтримка фільму становить 5,088 мільйона гривень, що є чвертю від загальної вартості виробництва.
Сам Василь Шкляр перед виходом фільму зазначав у інтерв’ю Радіо Свобода, що він задоволений тим, як просувається його виробництво: «Мені подобається режисер, актори, взагалі творчий колектив дуже класний. Ви знаєте, що за те, щоб екранізувати цей фільм, була тривала боротьба, за це бралися дуже відомі люди і, здавалося б, впливові, в тому числі Віктор Ющенко, але це нікому не вдавалося».
Відгуки глядачів на стрічку читайте тут.
Більше про українське кіно читайте в нашому телеграм-каналі.
