«Україна нам дуже допомогла» – екс-міністр оборони Литви

Президенти України, Польщі і Литви у п’ятницю зустрілися у польському Любліні. Президенти говорили про співпрацю в оборонній сфері. У Любліні керівники держав також відвідали штаб-квартиру литовсько-польсько-української бригади.

Гості програми «Ваша Свобода»: Марія Іонова, заступник голови комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції; Раса Юкнявічене, екс-міністр оборони Литви; Олег Жданов, військовий експерт.

Віталій Портников: Коли президенти України, Польщі і Литви зустрічаються разом, то про що це свідчить, пані Іонова?

Марія Іонова: Візит є символічним – цього року відзначаємо 450 років від підписання такого відомого договору, як Люблінська унія. І питання оборони, нацбезпеки – цей тиждень якраз показав три виміри, наскільки Польща і Литва є нашими відданими стратегічними партнерами, які просто з перших хвилин російської агресії відреагували.​

​Це системна робота президента, наших дипломатів – коло навколо Російської Федерації стискається. Сейм Польщі і Сейм Литви чітко заявили, що події біля Керченської протоки – це відкрита агресія Російської Федерації, це – захоплення військовополонених.​

​

Сьогоднішній візит важливий – мова не тільки про військову безпеку, але й про енергетичну безпеку, тобто про «Північний потік-2». Це говорить про те, що ми потрібні країнам НАТО, наш досвід, наші військові. Ми дуже щасливі, що така бригада створена. 4 тисячі 500 військових трьох країн виконують важливу місію. Вони можуть брати участь у миротворчих операціях, при НАТО, при ООН, при ЄС. Дуже часто чуємо від наших колег польських і литовських відгуки про дух, про міць і про те, що дуже багато є чому повчитися в українських військових.

Співпраця України з Литвою та Польщею – питання регіональної безпеки. Це спонукатиме і мотивуватиме інші країни-члени НАТО до інтеграції України. Президент України підписав зміни до Конституції. Це є гарантія того, що будь-яка влада має наближатися до стандартів НАТО, і цей курс буде незворотним.

Коли ми говоримо з литовцями і з поляками, вони розуміють психологію агресора. І дуже легко тоді виступати єдиним фронтом. Наразі кожна країна-член у своєму національному законодавстві почала збільшувати бюджети на оборону, більше протидіяти «фейкам» і кіберзагрозам.

– Пані Юкнявічене, ви були ініціатором створення українсько-польсько-литовської бригади. Хай це не дуже велика бригада, але, поза тим, це дуже важливий символ нашої тристоронньої співпраці. На вашу думку, як може ця тристороння співпраця розвиватися саме у сфері безпеки, політичних і воєнних проектів, коли йдеться про дві держави – Польщу і Литву, які є членами НАТО, ЄС, і державу, яка перебуває ніби за межами ЄС і НАТО – це Україна?

​Раса Юкнявічене: 2008 року народилася ця ідея (про створення українсько-польсько-литовської бригади – ред.). Ми з тодішнім міністром оборони Польщі почали працювати над цим. Спочатку була ідея, щоб і Латвія та Естонія були разом із нами, але вони сказали, що, можливо, для них це не настільки цікаво. На жаль, коли в Україні обрали Януковича президентом, все зупинилося – у вас не було пріоритетом вступ чи співпраця з НАТО. Після Майдану все просувається вперед.

Важливий і оборонний аспект, які батальйони всередині цієї бригади, яка потуга. Але найголовніше – це те, що дві держави НАТО і держава, яка прагне увійти до НАТО, разом. Ваші військові навчаються стандартів НАТО. До нашого вступу в НАТО 2004 року в нас був батальйон польсько-литовський. Нам тоді було дуже важливо, щоб був прямий ланцюг із державою, яка вже є членом НАТО.

Я вважаю, що й історію треба поважати і пам’ятати, коли тривалий час ми були разом і оборонялися від Сходу разом, і зараз завдання схожі. Зараз нам необхідно, знаючи історію, спробувати дивитися у майбутнє. Поляки, українці і литовці є дуже важливим кордоном або ж об’єднанням, яке може допомогти і Європі бути вільною. Зараз Україна обороняє і нас – і Литву, і Польщу, і всю Європу! Так що це геополітично важливий проект. Я думаю, що у нас вийде допомогти і Україні, і всім бути разом. Вірю, що я ще дочекаюся у своєму житті, коли Україна буде і в ЄС, і в НАТО.

Якщо ще кілька років тому люди теоретично відчували наше членство в НАТО, то наразі я не чую, щоб якийсь політик сумнівався в НАТО. Я думаю, що всі зрозуміли дуже реально, що таке НАТО. У Литві, Латвії, Польщі, Естонії зараз є натівські батальйони, які разом із нашими військовими планують нашу оборону.

Найголовніше з того, що сталося 5 років тому, – що всі стали на ноги і стали реально дивитися на загрози. Україна нам дуже допомогла. 10 тисяч, навіть 13 тисяч жертв, які ви втратили – ці жертви якраз допомогли і нам, і державам НАТО зрозуміти, що ми маємо навколо нас. Я маю на увазі агресивну Росію. Якби не Майдан п'ять років тому, я переконана, щоб перевірити НАТО, Путін міг би цей бліцкриг зробити в Балтійських державах. Не знаю, як все тоді закінчилося б, бо тоді точно союз НАТО не був готовий до таких бліцкригів десь, наприклад, на півночі Естонії.

– Пане Жданов, як нам зробити, щоб ЗСУ розвивалися не від президентських виборів і до президентських виборів, а як сталий державний проект, як усвідомлення національної необхідності?

​Олег Жданов: Для цього потрібна державна програма, щоб були відповідальні посадові особи як інституції. Тоді це не залежатиме від особистостей деяких чи навіть президента. І вона повинна мати захищені статті фінансування, щоб її виконували. До цієї програми можна залучити міжнародних партнерів, тоді зобов’язання будуть ще більш вагомі і ще більш широкі.

Створення Балтійсько-Чорноморського союзу – ця ідея присутня вже давно. І ось ця бригада – це фактично основа нового воєнно-політичного союзу. Зараз головна мета цієї бригади – виробити спільну систему управління військами на випадок загроз. Дивлячись на геополітику, цьому союзу бути.

Вважайте, що ця бригада – це фундамент. І далі ми співпрацюватимемо і з НАТО, і з ЄС, і з іншими країнами або військовими союзами. І головне завдання – це протистояння російській воєнній загрозі щодо країн Заходу.