«Акт доброї волі» у Криму та на Донбасі: хто побудує мир в Україні?

У Києві презентували Український Національний центр розвитку миру, створений міністерством із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Навіщо створено державне підприємство «Український Національний центр розвитку миру»? Як працюватиме Центр і як його робота стосуватиметься жителів непідконтрольних українському уряду територій, зокрема Криму? Чи допоможе Центр домогтися справедливості громадянам, які постраждали від російської агресії? Чи є у світі приклади створення та роботи подібних центрів?

Ці теми у студії Радіо Крим.Реалії, у ток-шоу «Кримський вечір», обговорили ведучий Олександр Янковський та його співрозмовники: виконувач обов'язків директора Українського Національного центру розвитку миру Олександр Смирнов; представник Крайової Ради Українців Криму, голова Регіонального центру прав людини Сергій Мокренюк; менеджер з адвокації українського Центру прав людини ZMINA Альона Луньова; аналітик, керівник проєкту «Балканський оглядач» Наталія Іщенко та активіст із Криму, колишній політв'язень Кремля Володимир Балух.

За інформацією в. о. директора держпідприємства «Український Національний центр розвитку миру» Олександра Смирнова, подібні установи створювалися у різних країнах, де вже завершилися бойові дії. За його словами, Україна вперше створює такий інститут під час гібридної агресії Росії, тому їй потрібний власний інструментарій.

«Створення та наповнення завданнями центру – це довга та кропітка робота державного сектора та громадянського суспільства, яке представляли понад 200 експертів і фахівців з розвитку миру та правозахисної спільноти», – цитує Смирнова «Центр журналістських розслідувань».

Серед завдань Центру розвитку миру Смирнов назвав створення державної системи моніторингу та документування порушень прав людини і норм міжнародного гуманітарного права, фіксування збитків, заподіяних населенню, організаціям, підприємствам та Україні.

Як повідомила віцепрем'єр-міністр – міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, у бюджеті на 2021 рік передбачено кошти для створення Центру розвитку миру, а у бюджеті на 2022 рік – гроші на його діяльність.

«Два слова, які для мене є основними саме у роботі Центру розвитку миру – це відновлення справедливості та довіра. Ми маємо відновити справедливість, фіксувати факти, коли люди постраждали (через російську агресію проти України – КР) та відновити довіру один до одного через діалог», – сказала Верещук.

Олександр Смирнов в ефірі Радіо Крим.Реалії повідомив, що Український Національний центр розвитку миру планує співпрацювати з правоохоронними органами України для документування злочинів Росії на окупованих територіях та передавати цю інформацію у міжнародні організації.

У Національному центрі розвитку миру також обіцяють проводити «культурні діалоги для взаєморозуміння» з кримчанами, які постраждали від російської агресії.

– Ми працюватимемо з людьми, з різними громадами (громадами – КР), аби знаходити розуміння, вирішувати актуальні питання та знижувати конфліктну амплітуду. Допомагатимемо у вирішенні проблем, що виникають у постраждалих людей за допомогою медіаторів (посередників, примирників – КР), фасилітаторів (людей, які допомагають налагодити успішне спілкування – КР) та інших фахівців. Ми працюємо над тим, щоб створити безпечний канал для спілкування з людьми, у тому числі з Криму.

Національний центр розвитку миру в Україні «має бути сервісом та комунікатором» для всіх інститутів, які вже документують порушення прав людини на окупованих територіях, вважає представник Крайової Ради Українців Криму, голова Регіонального центру прав людини Сергій Мокренюк.

– Завдання цієї інституції – давати роз'яснення щодо соціально значущих подій. Для Криму це, насамперед, стосується подій 2014 року. Важливо пояснити суспільству, що сталося тоді з позиції держави, а не окремих людей. Завдання інституції – почати говорити правду, якою б болісною вона не була. Сьогодні українське суспільство живе у міфах щодо подій у Криму в 2014 році. Чим менше у нас буде міфів, тим більше шансів зрозуміти, хто і чому перейшов на бік окупаційної влади, а хто робив героїчні вчинки.

Достовірна інформація – «елемент права на правду», і вона є основою примирення українського суспільства, вважає Мокренюк.

Співголова експертної ради міністерства реінтеграції, аналітик Української Гельсінкської спілки з прав людини Олена Семеркіна на презентації Українського центру розвитку миру повідомила, що «право на правду» – це один із принципів перехідного правосуддя на конфліктних територіях поряд з репараціями, покаранням винних і гарантіями. Все це, за її словами, неможливе без документації порушень прав людини в Криму та в окупованих регіонах Донбасу.

Менеджер з адвокації українського Центру прав людини ZMINA Альона Луньова в ефірі Радіо Крим.Реалії зазначила, що до роботи Національного центру розвитку миру поки що «більше запитань, ніж відповідей».

– Документування є дуже важливою частиною роботи Центру, зважаючи на те, як цей компонент презентують. Але все-таки він називається «миробудівним». Це означає, що, нарешті, держава повинна взяти на себе частину відповідальності за цей напрямок, у якому зазвичай працюють громадські організації. І дуже важливо подивитися, якою буде ця діяльність. Наразі вже є безліч державних органів, що документують порушення на окупованих територіях. Хочеться зрозуміти, де буде місце у цій сфері Національного центру розвитку миру як державного підприємства.

Керівник проекту «Балканський оглядач» аналітик Наталія Іщенко стверджує, що ідея побудови миру в Україні під час воєнних дій не є унікальною. Така практика існувала і під час воєнних конфліктів у колишній Югославії. Міжнародний суд, що розглядав ті події, створили ще до закінчення війни, розповідає вона.

– Це робиться, щоб показати, що Україна робить акт доброї волі сама, без тиску міжнародної спільноти. Ось цей момент дуже важливий, і справді тут Україна може похвалитися тим, що є однією з небагатьох країн, яка готова засуджувати навіть своїх громадян, які порушили міжнародне гуманітарне право.

Міжнародний досвід показує, що встановлення міцного миру неможливе без відновлення справедливості, яка, у свою чергу, нереальна без засудження винних і виправдання невинних, каже Іщенко. Але ці процеси можуть затягнутися на десятиліття, тому завершувати їх у міжнародних судах, можливо, доведеться вже наступним поколінням громадян України, зазначає аналітик.

Український активіст із Криму, колишній політв'язень Кремля Володимир Балух каже, що зберігає матеріали та документи з прізвищами кримських і російських силовиків, суддів та слідчих, які переслідували його за проукраїнську позицію. Він не виключає, що ці документи ще будуть розглянуті правоохоронними органами та судами. Притягнути кривдників Балуха до реальної відповідальності наразі не вдалося.

(Текст підготувала Олександра Шевченко)