Небезпечне паливо? У Росії повідомили про недоцільність видобутку нафти й газу в Криму

Видобуток нафти та газу в Криму у великих обсягах недоцільний і може завдати шкоди екології анексованого півострова. Про це на конференції «Російські технології в енергетиці» в Ялті сказав заступник голови комітету Торгово-промислової палати Росії, президент Союзу нафтогазопромисловців Росії Геннадій Шмаль.

На думку Шмаля, нафти й газу в Криму «не так багато», а якщо станеться якась аварія, «ми вб'ємо унікальне місце, яке є не тільки нашим надбанням, а й надбанням усього світу».

Видобутком вуглеводнів у Криму займається підприємство «Чорноморнафтогаз», яке після анексії українського півострова було «націоналізоване» російською владою Криму.

Президент українського центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар вважає, що відмова російської влади від видобутку нафти та газу в Криму пояснюється зовсім не турботою про екологію.

– Це досить дивна заява. Що стосується нафти, ніколи в Криму її багато не добували: на рік усього кілька десятків тисяч тонн. По-друге, немає там гігантських запасів, які можна було б добувати, але, мовляв, недоцільно з екологічних міркувань. Інша справа ‒ шельф. Перспективи є, але різні. Північно-Західний шельф між Кримом і Одеською областю освоювався, і там видобувається газ, який надходить на півострів. Східний сектор більше нафтовий, але це все поки що в надрах. Ніхто деталізовану геологічну розвідку не проводив. І ось тут найважливіше щодо того, що сказав Шмаль: без іноземних партнерів Росія не в змозі навіть розібратися, що може бути видобуте на шельфі як уже підтверджені запаси, а не якісь прогнозні ресурси.

Михайло Гончар нагадує, що ще з початку 2000-х «Роснефть» підписувала меморандуми з іноземними компаніями для розвідки запасів на шельфі уздовж чорноморського узбережжя Краснодарського краю, однак видобуток так і не почався.

– Російських нафтогазовидобувачів шельф особливо не цікавить. По-перше, вони не вміють на ньому працювати. Ось Шмаль там правильно сказав: коли є Сибір, навіщо нам щось інше? З іншого боку, в Арктиці вони добувають, хоча там екологічні ризики на порядок вищі. І тут ось корінь проблеми: в арктичних умовах можна списувати колосальні суми з корпоративних бюджетів, із держбюджету абсолютно легально, з поправкою на екстремальні кліматичні умови. У чорноморських умовах списати ‒ грубо кажучи, вкрасти ‒ великі суми набагато проблематичніше. І знову-таки потрібні західні технології для глибоководної розвідки та видобутку, яких Росія позбавлена через анексію Криму. Це не просто дірку пробили, і давай качати газ ‒ потрібний постійний інвестиційний процес. Але в Крим не прийдуть навіть великі російські компанії ‒ «Газпром» та «Роснефть» ‒ через санкції.

У травні 2019 року генеральний директор українського «Чорноморнафтогазу» Світлана Нєжнова розповіла в ефірі Крим.Реалії ТВ, скільки газу видобула Росія за п'ять років на захоплених у Чорному морі українських вежах:

«Росія досі видобуває газ. І сьогодні Росія нелегітимно з усіх родовищ, які належать Україні, вже видобула 9,2 мільярда кубометрів. Коли я бачила наші бурові «Петро Годованець» та «Україна», на них зафарбували назви. Візуально бурові вежі в дуже поганому стані, в порівнянні з тим, як вони виглядали у 2014 році. Росіяни не вкладають у родовища, в обладнання ‒ все працює на виснаження».

Росія використовує надра дев'яти родовищ «Чорноморнафтогазу». У 2017 році компанія «Нафтогаз України» подала позов проти Росії з вимогою відшкодувати п'ять мільярдів доларів збитків від втрати активів у наслідок анексії Криму. З урахуванням відсотків ця сума становить вісім мільярдів доларів. Суд при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі підтвердив, що Росія винна у втраті кримських активів НАК «Нафтогаз України».

Тим часом у Керчі цього літа вирішили вивести з експлуатації з січня 2022 року Камиш-Бурунську ТЕЦ, яку вважають морально застарілою та економічно неефективною. Таким чином, уже через кілька років російська влада міста планує перевести сотні будинків на автономне опалення ‒ головним чином за допомогою природного газу.

Журналістка з Керчі Олена Лисенко пояснює, наскільки критична робота цієї ТЕЦ для місцевої інфраструктури.

‒ Це практично третина міста. Так зване селище Аршинцеве ‒ це величезний житловий район. Там багато старих будинків, їм 50-60 і більше років. Для того, щоб модернізувати ці будинки й зробити там автономне опалення, я так розумію, потрібні величезні кошти. Швидше за все, цих грошей просто немає. На Камиш-Бурунській ТЕЦ останніми роками користувалися тим, що діяв спеціальний статус вимушеної генерації, який був передбачений постановою російського уряду від 26 грудня 2016 року. ТЕЦ була нерентабельною й отримувала дотації на те, щоб покривати свої величезні витрати на виробництво тепла. У Керчі величезні втрати тепла, місто дуже довге й розтягнуте. Труби проходять через все місто, вони погано ізольовані. Тарифи стримували цією постановою, а у 2022 році її дія припиняється, і тоді незрозуміло, хто покриватиме різницю.

Олена Лисенко вважає, якщо це навантаження перекладуть на населення, то тарифи на тепло зростуть у кілька разів.

– Поки що всі обіцянки перевести на якісь міні-котельні відкладаються. Старий житловий фонд ніхто нікуди не переводив, але переробити кожен будинок під нове автономне опалення ‒ це великі гроші. Ніхто їх не виділить, і люди теж не зможуть такі кошти вкласти. Я взагалі не розумію, наскільки реальними є всі ці заяви та проєкти. Нічого реально не робиться, чиновники живуть сьогоднішнім днем. Мені здається, для такого завдання два роки ‒ це дуже мало й нічого вони не зроблять.

Після припинення подачі електроенергії з материкової частини України російська влада збудувала у Криму й запустила перші черги Сімферопольської та Севастопольської ТЕС, які також працюють на природному газі. При цьому, згідно з проєктом, забезпечуються вони через газогін із Росії, тобто не з місцевого видобутку корисних копалин.

(Текст підготував Владислав Ленцев)